- •1.Поняття цивільного права.
- •2 Предмет цивільно-правового регулювання суспільних відносин.
- •3. Метод цивільно-правового регулювання суспільних відносин та його характерні риси.
- •4. Поняття, предмет, функції науки цивільного права.
- •Основні методи дослідження цивільно-правових явищ.
- •6 Поняття майнових і особистих немайнових відносин, які регулюються цивільним правом, їх особливості.
- •7.Система цп. Відмежування цп від інших суміжних галузей права.
- •8.Характеристика основних цивільно-правових систем. Напрямки і тенденції розвитку.
- •9.Джерела цп. Загальне і спеціальне цивільне законодавство.
- •10.Поняття цивільного законодавства та його система. Співвідношення цп і цивільного законодавства.
- •11. Аналогія закону і аналогія права.
- •12.Правова природа керівних роз'яснень Пленуму Верховного Суду і Пленуму Вищого Господарського Суду України. Судово-арбітражна практика і її роль в формуванні цивільного законодавства.
- •13 Дія цивільного законодавства в часі, просторі і стосовно кола осіб.
- •14 Імперативні і диспозитивні норми в цп.
- •15 Поняття, склад та особливості цивільного правовідношення.
- •16 Суб'єктивні права і суб'єктивні обов'язки в цивільному правовідношенні.
- •17 Види цивільних правовідносин. Розмежування речових і зобов’язальних правовідносин.
- •18 Суб'єкти цивільних правовідносин.
- •19 Суб’єктивні права і суб’єктивні обов’язки в цивільних правовідносинах.
- •20 Громадяни як суб'єкти цивільних правовідносин.
- •21 Територіальні громади як суб’єкти цивільних правовідносин.
- •22Поняття цивільної правоздатності і її риси.
- •23 Цивільна дієздатність як фактор забезпечення соціальної активності особи. Види дієздатності
- •24. Обмеження цивільної дієздатності
- •25. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою
- •26. Оголошення фізичної особи померлою
- •27. Місце проживання громадянина та його юридичне значення
- •28.Поняття та ознаки юридичної особи
- •29. Теорії сутності юридичної особи
- •30. Види юридичних осіб
- •32. Правоздатність юридичних осіб.
- •33.Способи утворення юридичних осіб.
- •34. Порядок виникнення і припинення юридичних осіб.
- •35. Держава як суб'єкт цивільних правовідносин.
- •36. Територіальні громади як суб’єкти цивільних правовідносин.
- •37. Органи юридичної особи приватного права.
- •38 Ліквідація та реорганізація підприємств.
- •39. Поняття господарського товариства. Види господарських товариств.
- •40. Установчі документи господарських товариств.
- •41 . Права та обов'язки учасників господарських товариств.
- •42.Проблеми класифікації юридичних осіб на сучасному етапі.
- •43.Індивідуалізація юридичної особи, її способи та цивільно-правове значення.
Основні методи дослідження цивільно-правових явищ.
Метод (від грец. дєбобоа) — спосіб пізнання дійсності, спосіб дослідження явищ природи і суспільного життя.
галузеве визначення методів дослідження, що використовуються наукою цивільного права, вбачається в тому, що це сукупність (комплекс) різноманітних прийомів, способів, підходів, інших можливих засобів, які обумовлені предметом науки цивільного права і визначені досягненнями суспільних наук (перш за все філософії), загальної теорії держави і права, власне теорії цивільного права і використовуються для пізнання його предмета, цивільного законодавства і врегульованих ним майнових та особистих немайнових відносин зметаю одержання відповідних наукових результатів.
До загальнонаукових філософських методів, що використову ються наукою цивільного права, в першу чергу слід віднести методи: матеріалістичної діалектики, історико-правового та критичного аналізу, переходу кількості в якість, конкуренції протилежностей та ін.
Дещо специфічним у науці цивільного законодавства є погляд на цивільно-правові явища крізь призму методу конкуренції протилежностей. Застосування такого способу пізнання предмета цивільно-правової науки обумовлене наступними обставинами. Відомо, що врегульовані цивільним законодавством відносини виникають між суб'єктами, які перебувають між собою в якійсь юридичній залежності один від одного. У взаємовідносинах між суб'єктами цивільно-правових зв'язків існує так звана автономія кожного із суб'єктів. Ця автономія обумовлює відповідну юридичну незалежність одного учасника від іншого учасника цих відносин, але ніколи не виключає наявності власних, особистих майнових та особистих немайнових інтересів.
Що стосується методу правового моделювання чи використання судової або судово-арбітражної статистики в цивільно-правових дослідженнях, то йдеться не про те, що пізнання цивільно-правових явищ не становить для галузевої правової науки ту чи іншу самоціль. Спрямованість галузевих правових досліджень обумовлена завжди практичною доцільністю і необхідністю.
Особливе значення в пізнанні цивільно-правових явищ належить методу системного аналізу.Право в тій чи іншій державі, як відомо, завжди характеризується певною системністю. Таким чином, можна зробити висновок про те, що між явищами, що вивчаються окремою галуззю права, існує певний зв'язок з явищами, що мають більш узагальнене значення. Наприклад, навряд чи було б успішним пізнання функцій цивільного Права ізольовано від загальнотеоретичних уявлень про функції права взагалі. В такому розумінні метод системного аналізу набуває значення загальноправового, тобто окремонаукового.Але разом з тим системний аналіз як метод пізнання може використовуватися і в межах окремої галузі правознавства. Наприклад, стосовно деяких явищ, що мають виключно галузеве правове значення, зокрема, вчення цивілістичної науки про договори, уява про які створює загальнотеретичні правові передумови для пізнання не юридичних дій, а лише відповідних юридичне значущих дій, що охоплюються предметом науки цивільного права, мають виключне значення тільки цивілістичні вчення про договори.