21. Ціни зовнішнього ринку

У більшості держав з розвинутою ринковою економікою запроваджуються різні методи державного регулювання цін, які відповідають загальній політиці держави та напрямам розвитку економіки.

Сполучені Штати Америки

Так, у Сполучених Штатах Америки до 80-х років XX ст. ціни в основному були вільні. Централізоване регулювання здійснювалось тільки на обмежені групи споживчих товарів. Тепер державне фінансування та регулювання цін обмежені й головним завданням є активне запровадження ринкових відносин та методів непрямого регулювання цін, серед головних напрямів якого можна виокремити:

• регулювання кредитно-грошової політики через облікові ставки банківських кредитів (це головним чином стосується федеральних резервних банків);

• державну закупівлю товарів з метою зменшення дефіциту та розвитку конкуренції;

• зменшення дефіциту державного бюджету;

• диференційовану податкову політику та ін.

Пряме державне регулювання застосовується тільки для підприємств-монополістів, які підпадають під антитрестовське регулювання. В цілому в США контролюється 5—10 % цін.

Франція

У Франції державою прямо регулюються ціни на сільськогосподарську продукцію, газ, електроенергію, транспортні послуги. До державного сектору в економіці країни належать тільки галузі-монополісти (газова промисловість, електроенергетика, транспорт), а також національний і комерційний банки, страхові компанії. Для підприємств цих галузей встановлюються більшість показників та параметрів господарської діяльності. Сьогодні державою регулюється 20 % цін, тоді як решта 80 % — вільні. Регулювання цін у Франції є однією зі складових загальної державної політики регулювання економіки.

Також уряд Франції почав застосовувати політику блокування та регулювання цін. Але згодом з'ясувалося, що така система жорсткого контролю за цінами діє досить неефективно — ринок став менш гнучким, стримувалося виробництво, обмежувалася мобільність ринків праці, товарів та послуг. Тому уряд Франції прийняв нову програму лібералізації цін. Починаючи з середини 80-х років з-під державного контролю було виведено до 90 % цін промислового виробництва. Контроль за цінами набув іншого характеру. Головними стали непрямі методи регулювання. Тому водночас з рішенням про лібералізацію цін було прийнято рішення про цінову конкуренцію, за яким заборонялось утворювати будь-які спілки виробників, імпортерів, оптових та роздрібних фірм, які реалізують товари, а також заборонялись угоди про різні види мінімальних та рекомендованих цін.

Іспанія

Регулювання цін здійснюється в основному на продукти першої необхідності, а також на продукцію підприємств-монополістів. Перелік контрольованих державою товарів публікується в пресі. На засіданнях Великої ради розглядаються питання зміни цін на конкретні товари та послуги, розробка рекомендацій щодо цих питань, нагляду за виконанням рішень урядової комісії та ін. Контроль за цінами поширюється не тільки на державні, а й на інші, в тому числі й приватні, підприємства.

Державне регулювання цін здійснюється на підставі дозвільних, повідомних та місцевих цін. Відмінність полягає в різних рівнях прийняття рішень щодо їх підвищення. Так, за дозвільних цін дозвіл на їх підвищення може надати тільки Рада з цін. Але останнім часом кількість товарів та підприємств, які підлягають регулюванню цін, зменшується, і сьогодні частка регульованих державою цін становить усього 10 % від загальної структури споживчих цін.

Швеція

Регулювання цін у Швеції здійснюється державним управлінням цін та конкуренції, яке підпорядковується міністерству громадської адміністрації та конторам, які діють у всіх 23 губерніях країни. За більшістю товарів державне регулювання здійснюється непрямими методами. Фахівці та економісти вважають, що жорстке пряме регулювання (заморожений) цін може дати тільки короткочасний ефект і воно потрібне лише для знешкодження миттєвої інфляції та її наслідків.

Регулювання цін на деякі товари (лікеро-горілчані вироби, поштові послуги, аптечну продукцію) здійснюється через державні органи, оскільки це, як правило, монопольна державна продукція. Так, кожного року укладається угода між урядом та об'єднанням сільськогосподарських виробників, в якій установлюється рівень цін на вироби (зерно, молоко, яйця) з умовою відтворення витрат виробників. Фіксується такий рівень цін, який гарантує відтворення. Для цього відтворення залучаються кошти від мита імпортованої продукції (різниця між найвищими цінами на внутрішньому ринку та цінами зовнішнього ринку).

З метою соціального захисту населення у Швеції надають різноманітні субсидії та позики. Крім того, щороку в державі проводиться індексація доходів населення, з урахуванням цін на товари, що входять у мінімальний споживчий кошик. Але індексація має обмеження й проводиться тільки в угодах довгострокового характеру та контрактах з найму житла та приміщень.

Японія

Регулювання цін у Японії здійснює Бюро цін Управління економічного планування. До його функцій належать вивчення кон'юнктури ринку та його змін, аналіз динаміки цін за певний період, розробка заходів щодо підтримки попиту і цін на відносно стабільному рівні, контроль за дотриманням антимонопольного законодавства.

В Японії забороняється встановлення як монопольно високих, так і монопольно низьких цін, які можуть завдати шкоду та загрозу вільній конкуренції. Вводиться також заборона на одночасне підвищення цін на споживчі товари. Підвищення цін окремими підприємствами та фірмами можливе тільки з дозволу спеціальної комісії зі справедливих цін і тільки після чіткого обґрунтування. В цілому в Японії регулюється до 20 % цін на споживчі товари.

26