9. Суб’єкт злочину і його ознаки за кримінальним правом України.

Суб'єкт злочину - це один з обов'язкових елементів складу злочину. Ним визнається особа, яка володіє сукупністю ознак, що дають підстави для її притягнення до кримінальної відповідальності.

Групи ознак, що характеризують суб'єкт злочину. Суб'єкт повинен бути: фізичною особою; осудним; досягти віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Відповідно до КК суб'єктами злочину можуть бути: громадяни Укр.; особи без громадянства;

іноземці, що не володіють дипломатичним імунітетом.

Осудність - це здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.. Скоєння суспільне небезпечного діяння особою, яка не досягла на час вчинення злочину визначеного законом віку, свідчить про відсутність суб'єкта злочину, а, отже, про відсутність складу злочину, внаслідок чого виключається і кримінальна відповідальність.

10. Злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів, їх аналогів або прекурсорів, їхня загальна характеристика.

— це суспільно небезпечні, винні діяння, які посягають на безпеку невизначеного кола осіб, здоров'ю яких заподіюється або створюється небезпека заподіяння шкоди у результаті незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів та ін.

Злочини даної групи поділяються на види:

злочини, пов'язані з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або

прекурсорів, отруйних і сильнодіючих речовин;

злочини, пов'язані з незаконним заволодінням наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх

аналогами, прекурсорами, а також обладнанням, призначеним для їх виготовлення;

злочини, пов'язані з незаконним вживанням наркотичних, психотропних речовин, їх аналогів і одурманюючих засобів, а також допінгу;

інші злочини проти здоров'я населення.

До злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, отруйних і сильнодіючих речовин відносяться:

Об'єктивна сторона: розміщення коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів та ін. речов., у банках, на підприємствах, в установах, організаціях та їх підрозділах;

придбання за такі кошти об'єктів, майна, що підлягають приватизації, чи обладнання для виробничих та інших потреб;

використання таких коштів і майна з метою продовження незаконного обігу вказаних предметів.

контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів;

незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи їх збут;

Суб'єктивна сторона - прямий умисл.

Суб'єкт— будь-яка особа

11. Підстави та межі відповідальності за незакінчений злочин. Добровільна відмова.

Підстави кримінальної відповідальності за незакінчений злочин. Поняття злочину охоплює не тільки закінчений злочин, але й готування до нього і замах на нього як суспільне небезпечні діяння. Однак готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності (ч. 2 ст. 14). Закон, як відомо, виключає відповідальність і за закінчений злочин, який хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначність (ч. 2 ст. 11) не становить суспільної небезпеки. Тим більше, не є злочином замах, що не становить суспільної небезпеки (наприклад, замах па знищення або ушкодження майна, що не має цінності).

Стаття 2 встановлює, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кодексом. Така ж підстава кримінальної відповідальності існує і за готування до злочину й замах на злочин. Інакше кажучи, підставою відповідальності за готування до злочину і за замах на злочин може бути лише встановлення в діянні особи складу злочину. При готуванні до злочину і замаху на злочин має місце склад незакінченого злочину, відповідно — склад готування до злочину або склад замаху на злочин.

Зазначимо, що ніяких формалізованих меж покарання особі, яка вчинила незакінчений злочин або злочин у співучасті, КК не встановлює. Тобто закон не вимагає обов’язкового пом’якшення покарання особам, які, скажімо, вчинили готування до злочину або були пособниками у злочині, порівняно із тими, хто довів злочинний намір до кінця або був виконавцем злочину.

Але очевидно, що покарання за незакінчений злочин (готування чи замах) буде, як правило, більш м’яким, ніж за злочин закінчений. Ч. 1 ст. 68 КК вказує, що при призначенні покарання за незакінчений злочин суд, керуючись положеннями статей 65-67 КК, враховує ступінь тяжкості вчиненого особою діяння (відповідно до класифікації злочинів), ступінь здійснення злочинного наміру (готування, незакінчений чи закінчений замах) та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця (посягання на непридатний об’єкт чи з непридатними засобами, затримання під час вчинення замаху чи втеча з місця вчинення злочину у зв’язку з появою сторонніх осіб, хвилювання чи перебування у нетверезому стані тощо). Врахування всіх обставин дає можливість суду призначити справедливе покарання.

У ч. 1 ст. 17 КК дається визначення інституту добровільної відмови: Добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.

У ч. 2 ст. 17 КК формулюються наслідки добровільної відмови: "Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі, якщо фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину".

Отже, обов'язковими ознаками добровільної відмови є: 1) добровільність; 2) усвідомлення можливості доведення злочину до кінця; 3) остаточність.

Дійове каяття злочинця полягає в його активній поведінці після вчинення злочину, яка знаменує його бажання максимально зменшити заподіяну шкоду. Дійове каяття можливе після вчинення як умисного, так і необережного злочину.

Дійове каяття може полягати у з'явленні із зізнанням, щирому каятті (об'єктивно доведеному осуді свого діяння і бажанні спокути своєї вини), активному сприянні розкриттю злочину, добровільному відшкодуванні завданого збитку або усуненні заподіяної шкоди, інших подібних діях.