29. Призначення покарання за сукупністю вироків.

Правила, що передбачені в КК, застосовуються до випадків, коли після засудження за скоєний злочин, але до повного відбуття покарання за нього особа вчиняє новий злочин, за який засуджується судом.

Остаточне покарання визначається судом шляхом повного або часткового складання покарань, коли до нового покарання повністю або частково приєднується невідбута частина покарання за попереднім вироком суду.

Загальний строк покарання в цьому випадку не може перевищувати вищої межі, що передбачена для відповідного виду покарання нормою ЗЧ КК.

Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком суду. Загальний строк покарання у вигляді позбавлення волі не може перевищувати 15 років.

Для категорії особливо тяжких строк покарання не повинен перевищувати 25 років.

У випадку коли за одне з покарань призначено довічне позбавлення, волі воно поглинає всі інші менш тяжкі види покарань, що призначаються винному.

Якщо за один із злочинів було призначено додаткове покарання або воно повністю або частково невідбуто, суд повинен приєднати його до основного покарання.

Якщо після засудження за злочин, але до повного відбуття покарання за нього особа вчинила два або більше нових злочини, суд передусім, зобов'язаний призначити покарання за ці нові злочини на підставі правил передбачених КК, та обрати за них єдине остаточне покарання.

Загальне покарання за двома вироками обирається судом на підставі правил, визначених КК.

При складанні покарань різних видів застосовуються «Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення», передбачає їх (різновидних покарань) співвідношення.

30. Злочини проти здоров’я, їхні види та загальна характеристика.

До злочинів проти здоров'я відносяться:

різні види тілесних ушкоджень;

умисне тяжке тілесне ушкодження (ст.121),

умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст.122),

умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання (ст.123),

умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст.124),

умисне легке тілесне ушкодження (ст.125),

необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст128),

побої і мордування (ст.126);

катування (ст.127);

спеціальні види тілесних ушкоджень: зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншою невиліковною інфекційною хворобою (ст.130),

зараження венеричною хворобою (ст.133).

Побої і мордування.

Безпосередній об'єкт злочину- здоров'я особи.

Додатковим об'єктом може витупати воля, честь і гідність особи, її психічна недоторканність.

Об'єктивна сторона злочину полягає в:

нанесенні ударів або побоїв;

вчиненні інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Злочин визнається закінченим після нанесення ударів чи побоїв.

Мордування - це багаторазове спричинення болю.

Побої - це багаторазове завдання ударів по тілу потерпілого, яке не спричинило тілесних ушкоджень.

Інші насильницькі дії - це інші, крім ударів та побоїв, насильницькі дії, які можуть полягати зокрема у викручуванні кінцівок, здушуванні шиї, вириванні волосся.

Склад злочину - матеріальний.

Суб'єкт злочину - загальний, фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом.

Кваліфікованими видами злочину є вчинення діянь: що мають характер мордування; групою осіб; з метою залякування потерпілого чи його близьких.

Катування. Безпосереднім об'єктом є здоров'я особи.

Додатковий об'єкт - воля, честь і гідність особи.

Потерпілим вважається фізична особа, якій цим злочином завдано моральної і фізичної шкоди.

Об'єктивна сторона злочину характеризується: діями - нанесенням побоїв, катуванням або іншими насильницькими діями; наслідками у вигляді заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання; причинним зв'язком між вказаними діями і наслідками.

Злочин вважається закінченим з моменту настання наслідків, вказаних у диспозиції цієї статті.

Склад злочину - формальний.

Мучення - це дії, пов'язані з тривалим позбавленням людини їжі, пиття чи тепла, утримання її в шкідливих для здоров'я умовах.

Інші насильницькі дії - різні посягання на статеву недоторканність особи, дії, характерні для мордування, а також інші подібні дії (придушування, тривала ізоляція, вплив на людину постійним голосним звуком тощо).

Суб'єкт злочину - загальний, фізична осудна особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності (16 років). Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі прямого умислу.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його:

1) повторно;

2) за попередньою змовою групою осіб;

3) працівниками правоохоронних органів;

4) що призвело до загибелі людини.