9. Західна Європа в період раннього середньовіччя 6-9 століття

У період раннього Середньовіччя-початку становлення середньовічного суспільства значно розширюється територія, на якій йде утворення західноєвропейської цивілізації: якщо основу античної цивілізації становили Др. Греція і Рим, то середньовічна цив-я охоплює вже практично всю Європу. Найбільш важливим процесом у ранньому Середньовіччі в соц.-економічній сфері було становлення феод. відносин, стрижнем яких стало формування феод. власності на землю. Це відбувалося 2 шляхами. Перший шлях через селянську громаду. Наділ землі, яким володіла селянська родина, переходив у спадок від батька до сина і був їх власністю. Так поступово оформлявся аллод-вільно відчужувана земельна власність селян-общинників. Другий шлях складання феод. земельної власності і, слід., всієї феод. системи-практика земельних пожалувань королем або іншими великими землевласниками-феодалами своїм наближеним. Відданість васалів цінувалася дорого, і ділянка (бенефіцій) все частіше ставав майже повною власністю васалів, переходячи від батька до сина. Земля, кіт. передавалася у спадщину, називалася льон або феод, власник феода-феодала, а вся система цих суспільно-екон. відносин - феодалізм. У середньовіччя формуються також 2 основних класу феод. суспільства: феодали, духовні, світські власники землі і селяни-власники землі. У середовищі селян було 2 групи, що розрізняються за своїм екон. і соц. статусу. Особисто-вільні селяни могли за своїм бажанням піти від господаря, відмовитися від своїх земельних держаний. Вони платили фіксовані натуральні і грошові податки і виконували певні роботи у господарстві свого пана, мали свободу пересування. Інша група - особисто-залежні селяни. Їх обов'язки ширше, не були фіксовані, так що піддавалися безпідставного обкладенню. Також несли ряд специфічних податків: посмертний при вступі до спадку, шлюбний. Не користувалися свободою пересування. До кінця першого періоду Середньовіччя всі селяни мають господаря. Феод. право будувало суспільні відносини за принципом "Немає людини без пана". У період становлення середньовічного суспільства темпи розвитку були повільними. Врожайність була низькою, тримали в основному дрібну худобу. Низьким був рівень спеціалізації с / ах. У кожному маєтку були практично всі життєво необхідні з точки зору західноєвропейців галузі господарства. Госп-во було натуральним. Внутрішній ринок був дуже обмежений. У цей період йде розселення німецьких племен по території Зх. Європи: культурна, екон., Релігійна і політична спільність Зап.Е. будуть в значній мірі грунтуватися на етнічній спільності західноєвропейської. народів. До 10-11вв. на Зх. Європі утверджується феод. роздробленість. Реальну владу королі зберігали тільки в межах своїх володінь. Виконання васалами своїх зобов'язань перед королем у 9-10вв. майже цілком залежало від волі могутніх феодалів. Посилення їх влади і призвело до феод. міжусобиць. Незважаючи на те, що в Європі починається процес створення націон. держ., межі їх постійно змінювалися: держ. то зливалися в більші, то дробилися на дрібні. Ця політ. мобільність також сприяла складанню загальноєвропейської цивілізації. Найважливішим чинником створення єдиної Європи було християнство, яке поступово поширювалося у всіх європ. країнах, стаючи держ. релігією. Християнство визначало культурне життя країни ранньосередньовічної Європи, впливаючи на систему, характер і якість освіти та виховання. Якість освіти позначалося на рівні екон. розвитку.