13. Файлові типи. Операції з файлами. Файли прямого та послідовного доступу. Створення, читання та модифікація файлів.

Файлова структура служить для збереження у зовнішній пам 'яті різноманітної інформації і організації швидкого доступу до неї.

"Файл " — це сукупність байт, яка розміщена на диску (магнітному, оптичному...), має власне ім'я і приймається як єдине ціле."Ім 'я файла" складається з назви і типу файла.

"Назва файла" у Windows може мати до 255 англійських, російських і українських (крім і, є, ї, г) літер і арабських цифр, а також майже всі розділові і спеціальні знаки (_ 5 # & @ 1 % () {} ' ~ ^Л), крім / \: * ? " о |.

За допомогою назви вказується призначення файла, за допомогою розширення встановлюється тип файла.

Серед типових розширень, наприклад, такі:

.txt — текстові файли; .doc—текстові документи Word;

.bat — командні файли; .xls — табличні документи Excel;

.com, .exe — програми; .bmp — графічні документи Paint;

Файлові змінні В програмі файли представляються спеціальними змінними – файловими. Ця змінна є свого роду буфером між конкретним файлом на диску, з яким вона зв’язана, і програмою. Одна і та ж змінна може бути зв’язана із різними файлами, але не одночасно.

В залежності від способу структурування даних в Pascal відрізняють три види файлів і файлових змінних: 1.Типізовані. 2. Текстові. 3. Безтипові.

Типізовані файли містять структури даних однакового типу: скалярні типи або складені. Наприклад Файл дійсних чисел є послідовністю елементів із шести байт, що відповідають дійсним числам.

Файл записів – послідовність структур, що відповідають певному комбінованому типу. Наприклад 321 байт.

Текстові файли можна вважати файлами ASCII-форматами. Елементами текстових файлів є рядки (послідовності символів: букв, цифр, знаків та пропусків). Такий файл можна створювати та редагувати за допомогою текстового редактора. Розмежовувачем між елементами файлу є пропуск. Уведення кожного рядка закінчується натисканням на клавішу вводу. Для перевірки чи є символи у рядку використовують функцію

eoln <ім’я файлу>, яка приймає значення TRUE, якщо знайдено кінець рядка.

Безтипові файли не передбачають структурування даних. Вони розглядаються як неперервна послідовність байтів, що може ділитися на блоки заданих блоків.

Перед використанням операції над файлом, він повинен бути відкритим. Після завершення операції із файлом для звільнення для файлової змінної його потрібно закрити.

Для роботи із файлами використовуються наступні встановлюючі та завершальні процедури.

Процедура зв’язування певної файлової змінної із конкретним файлом на диску ASSIGN (<файлова змінна>,’<ім'я файла>’);

Файлова змінна по замовлюванню вважається безтиповою. Якщо файл із вказаним іменем відсутній у поточному каталозі, то цей файл буде створений.

Тип фактичної файлової змінної, що використовується в процедурі assign означає вид і тип файлу.

Процедура відкриття файлу для читання RESET(<файлова змінна>);

Файлова змінна може бути будь-якого типу. При цьому, якщо файлу на диску ще нема, то виникає помилка програми. Відкрити для читання можна лише існуючий файл. При відкритті спеціальний файловий вказівник переміщується.

Процедура відкривання файлу для запису REWRITE(<файлова змінна>);

Відкриває файл для запису, якщо він існує. Якщо файла ще не було, то це не помилка. Відкриття існуючого файла призводить до знищення попередньої інформації.

Процедура закривання файлу CLOSE(<файлова змінна>);

Закриває раніше відкритий файл для читання або запису. При цьому всі дані з внутрішнього буфера обміну примусово скидаються у файл при записі або в сегменті даних програми при читанні

Закриття файлу при запису призводить до фізичного запису файлу на диск.

Після закриття файлова змінна звільняється і може бути використана для зв’язування для інших файлів. Закритий файл можна знову відкрити в новому режимі.

Процедура примусового очищення внутрішнього буфера обміну

FLUSH (<файлова змінна>) Здійснює скидання у файл останніх записуваних даних, але не закриває файл. При використанні flush можна перевідкрити файл для читання без його закривання після режиму запису;

Процедура додавання даних APPEND(<файлова змінна>);

На відміну від звичайних файлів у текстовий файл можна додавати дані. Цю процедуру тоді використовують замість процедури REWRITE.

Для того, щоб знайти необхідний елемент файлу, необхідно послідовно переглянути всі попередні. Це називається послідовним доступом до файлу.

Окрім файлів послідовного доступу можна створювати і опрацьовувати файли прямого доступу. Відмінність така: перед використанням команд READ чи WRITE слід забезпечити доступ до k-го елемента файлу за допомогою команди: Seek (<назва файлу,k>).