45. Бібліографічний посібник – основне традиційне джерело бібліографічного пошуку.(дописати)

Бібліографічний посібник – документна форма існування БІ, впродядкована множина бг записів. Найпоширенішим за жанром бг посібником є бг покажчик. Бг покажчик – бг посібник, що містить значну кількість бг записів із складною структурою і довідковим апаратом. Довідковий апарат містить передмову, зміст, список умовних скорочень та систему допоміжних покажчиків. Бг посібники класифікують за фасетно-блочним принципом. Класифікація здійснюється за різними ознаками, кожній з яких відповідає певний фасет.У середині деяких фасетів може проводитись поділ за декількома ознаками, відповідно до яких відокремлюються блоки. У схемі, що пропонує Г. Швецова-Водка виділено 5 фасетів у відповідності до таких ознак: за внутрішньою формою бг п-ків (жанрами); за суспільним призначенням; за особливостями об'єкта обліку; за особливостями методів бібліографування; за зовнішньою формою.

46. Бібліографічна діяльність І. О. Левицького.

В історію української бібліографії І. Левицький ввійшов передусім як автор відомої фундаментальної праці «Галицько-руська бібліографія ХІХ ст., 1801-1886» (Т.1-2, 1888-1895). Для її підготовки Л використав уже існуючі бібліографії з цього питання Я. Голо, В. Межова, А. Петруш та інші. Але в них було багато помилок, неточностей, пропусків, до того ж вони були розпорошені по різних джерелах. Відчувалась потреба єдиного повного і точного реєстру західноукраїнських друкованих в-нь. Л мав намір включити до своєї бібліографії: 1) усі видання, що з’явились на території Австро-Угорщини українською мовою; 2) твори галичан, незалежно від мови та місця видання. Об’єктом бібліографування мали бути всі види друку: книги, брошури, журнали, газети, листівки. Кожне видання укладач намагався описати de visu. Така широка програма вимагала від бібліографа чималих зусиль, терпіння й наполегливої праці. Робота тривала 10 років. Спочатку «Галицько-руська бібліографія ХІХ ст.» виходила невеликими окремими випусками. В 1888 р. вийшов перший том окремим в-ням. Він охоплював літературу за 1801-1860 рр. Заслуговує на увагу передмова автора, яка, крім вступних зауважень і пояснень, містить докладно опрацьовані статистичні відомості про друковану продукцію Зах Укр цього періоду. У п’яти окремих розділах укладач розглядає її за галузями знань, місцем і роком видання, мовою, обсягом, додаючи відповідні таблиці. Другий том праці в якому зібрана література за 1861-1886 роки, так само спочатку друкувався випусками, а в 1895 р. вийшов повністю окремим в-ням Для укладання своєї бібліографії Л обрав хронологічний принцип. В межах року література була розмічена в абеткові послідовності прізвищ авторів або назв творів. Позитивною рисою праці є її докладність. Тут зареєстровані найдрібніші друки: видавничо-книготорговельні каталоги, цінники, відозви товариств, статути і звіти установ та організації урядові маніфести, промови, тощо. Всього в покаж описано 4774 в-ня. Великою заслугою укладача було те, що він пропонував читачеві сумлінно і скрупульозно опрацьований матеріал. Щоб уникнути помилок і неточностей, більшість видань Л перевірив наочно, а при подачі матеріалу «з чужих рук» обов’язково вказував джерело. Опис л-ри здійснював на основі автопсії, тобто був копією титульної сторінки. Для забезпечення точності при друкуванні використали відповідні оригіналам види шрифтів, хоч це вдвічі збільшило вартість поліграфічних робіт. Вагомим доповненням до опису були анотації укладача не найбільша цінність «Галицько-руської бібліографії ХІХ ст.» полягає в тому, що укладач розписав зміст не тільки збірників і альманахів, але й періодичних в-нь. Л розписав окремо кожний річник усіх зареєстрованих в покаж газет і журналів, включених в загальний алфавітний ряд разом з книгами.

Для зручності читачів І. Л додав до б-фії допоміжний покажчик авторів і назв творів. Неабиякого значення бібліограф надавав розкриттю псевдонімів і криптонімів. Поява «Галицько-руської….» викликала чимало позитивних відгуків у пресі. Всі відзначали її високий науковий рівень, докладність, точність. Кілька рецензій написав І. Франко, він високо оцінив працю І. Левицького, вважаючи її важливим джерелом для вивчення суспільно-політичного і культурного життя Галичини ХІХ ст.І. Л працював також в галузі біобібліографії. Йому належить ідея створення біобібліографічного словника «Прикарпатская Русь в портретах ея деятелей». Бібліограф підготував і видав 4 випуски цього словника (А-Б), решта матеріалів зберігаються в рукописному вигляді

47. Харків – важливий осередок бібліографічної діяльності першой чв. 19 ст.

48. Започаткування ретроспективної українознавчої бібліографії (О. Лазаревський, П. Єфименко, Г. Милорадович)

Важливу роль у р-ку укр. бг. 2-ї пол. 19 ст. відіграли молоді черніг. бг-фи-ентузіасти. Провідне місце займає О. Лазаревський (1834-1902). Ще будучи гімназистом поч. займ. бг. д-тю, і в 1853 р. «Черніг. губ. відомостях» опубл. 1-шу працю «Опыт указателя источников для изучения Малоросс. края в лит. и географич. отношениях»; 154 джерела – рос. і укр.. кн., журнал. публікації з іст,, геогр., статистики, етног., біогр. літ. Схвальна оцінка в пресі; з’яв. доповнення, окр.. до біографічної частини у «ЧГВ» Г. Геннаді та Г. Милорадовича. Отримавши позитивну оцінку Лазаревський вирішив доопрацювати пок. і у 1858 р. у Петербурзі вид. «Указатель источников для изучения Малоросс. края» (1 вип.). Включ. літ. за 1622-1857 рр.; 554 бг. зап. Покажчик віднос. до заг. бг-ї з укр-зн. Галуз. тематика розшир. за рах. літ-худ. творів, праць з економіки, освіти, мовознавства; м-ли системат. хронологічно.

1860 р. у «ЧГВ» з’явився «Додаток» до пок. Лазаревського підгот. П. Єфименком; доповнив прогалини і продовжив хронологічно до 1859 р. Позитивним є залуч. зах-укр. м-лів, поч. часописом «Зогя Галицька»

Г. Милорадович поклав поч. бг-нню заруб. літ. про Україну; пок. «Иностранные сочинения о Малороссии»; 1859-60 рр. опубл. у «ЧГВ»; зібр. праці фр., нім., пол.. та ін. мовами з іст., геогр.., статистики, худ. і бг. літ.