Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ДЕРЖ еКз.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
98.42 Кб
Скачать

37. Діяльність бібліографічної комісії нтш та Одеського бібліографічного товариства.

В 1909р. в стуктурі НТШ була створена бібліографічна комісія, яка в першому своєму склад іналічувала понад 20 членів, які представляли 3 секції товариства. Серед них були відомі українські вчені: М. Возняк, М. Грушевський, Д. Дорошенко, М. Комаров, І. Кревецький, І. Раковський, М. Сумцов. З огляду на великі заслуги головою комісії обрано І. Левицького. Бібліографічна комісія НТШ розробила і намагалася реалізувати програму комплексного розвитку української бібліографії. Вона передбачала створення бібліографії українських стародруків 16-18ст., роботу над доповненням бібліографії української книги і Росії 19ст., опрацювання всеукраїнської бібліографії за 1900-1910рр. і налагодження поточного обліку друкованої продукції всії українських земель починаючи з 1911р. Крім того планувалась розробка бібліографії з різних галузей українознавства і підготовка покажчиків “ukrainika”, які б реєстрували літературу про Україну іноземними мовами. Таким чином вперше підіймалося питання про створення повної бібліографії української друкованої книги. Натхнеником цих планів був З. Кузеля. Нажаль задекларовану програму з різних причин не вдалося виконати повністю, були реалізовані лише деякі пункти. Важливим напрямом діяльності комісії НТШ стала підготовка ретроспективних бібліографічних покажчиків українознавчого характеру. Комісія заснувала власну серію видань під назвою “Матеріали до української бібліографії” у якій впродовж 1909-1937рр. вийщло 7 томів. Започаткувала серію “Українська бібліографія Австро-Угорщини за 1887-1900рр.” І. Левицького. Це найбільше і найповніше видання серії, що було продовженням відомої праці автора “Галицько-руська бібліографія 19ст.” Комісія встигла видати лише половину запланованих матеріалів. Три 1-х томи серії були охоплені 1887-1993рр. Подальшій публікації праці перешкодиоа І св.в. і смерть І. Левицького. Війна завдала значних матеріальних збитків НТШ і надовго перервала роботу всіх його секцій і комісій. Після війни бібліографічна комісія продовжує працювати її головою стає з 1913р. В. Дорошенко. Через брак коштів у серії “Матеріали до української бібліографії” були видані невеликі за обсягом бібліографічні покажчики: Том 4 – “Спис творів І. Франка з додатком статей про нього і рецензій на його писання” – уклав В. Дорошенко (Вип. 1 – Львів, 1918р., Вип. 2 – Львів, 1930р.) Том 5 – “Бібліографія українознавства за 1914-1923рр.” – уклав І. Калинович (Львів, 1924р.). Том 6 – “Гете в українських перекладах, переспівах і наслідуваннях” – уклав В. Дорошенко (Львів, 1932р.). Том 7 – “Матеріали до бібліографії Січових Стрільців” – уклав Ів. Шендрик (Львів, 1937р.).

Іншим напрямом бібліографіяної комісії НТШ була спроба налагодити поточний облік української книги. На прикінці 1910р. при товатистві створене спеціальне бібліографічне бюро під керівництвом В. Дорошенка, яке тісно співпрацювало з комісією. Впродовж 1911-1912рр. бібліографічне бюро вело в “Літературно-науковому віснику” спеціальне рубрику “Нові українські книги і брошури”. У 8-ми номерах вісника було описано 316 видань, що вийшли друком у 1911р. Припинення публікацій у Літ.-наук. Віснику не означало повного згортання роботи бібліографічного бюро. Замість списків поточної літератури бюро планувало випуск бібліографічних річників, про що доповідало на засіданні бібліографічної комісії. Воно функціонувало до І св.в. За цей час В. Дорошенко зібрав картотеку, що сьогодні зберігається у від. Рукописів ЛННБУ ім. В. Стефаника під назвою “Західноукраїнська бібліографія за 1911-1913рр.”. В 1937- 1939рр. бібліологічна комісія НТШ (таку назву бібліографічна комісія отримала в 1937р. за пропозицією В. Дорошенка) спільно з Українським товариством бібліофілів у Львові видавали часопис “Українська книга” (ред. Є.-Ю. Пеленський). В журналі друкувались матеріали, що торкалися загальних проблем книгознавства і окремих його галузей: історії книги, статистики друку, бібліотечної справи. На сторінках було опубліковано чимало біблліографічних матеріалів. Серед них була спеціальна рубрика “Бібліографія” де реєструвалися нові книги. Рубрику вів Б. Романинчук. Тут враховувалися західноукраїнська книга і видання української еміграції. Радянська книга не бралася до уваги, бо там виходив літопис друку. Матеріал у покажчику систематиовано за галузями знань, відповідно до основних розділів УДК. З-поміж ін. бібліографчних матеріалів, що друкувала “Українська книга” виділяється робота Б. Романинчука “Бібліографія Стефаника” (включає хронолог. Покажчик творів письменника і літературу про нього) та “Бібліографчний показник віршів про І. Котляревського” уклад. Т. Пачовський, “Спис творів періодичних видань Наддніпрянщини в 1918р.” уклад. П. Зленко й огляди М. Андрусяка присвячені історіогафії української книги. Крім того члени комісії активно спвпрацювали у “Записках НТШ” і часописі “Стара Україна” виступаючи авторами статей, рецензій, оглядів.

Діяльність Одеського бібліографічного товариства.

Своїм виникненням це товариство завдячує бібліотекарю Новоросійського університету П. С. Шестеріпову з його ініціативи при Новоросійському університеті в 1907р. було створено бібліографічний гурток, а пізніше на його основі бібліографічне товариство. В березні 1911р. Міністерство народної освіти Росії затвердило його статут. Цю дату вважають датою заснування Одеського бібліографічного товариства, яке проіснувало до 1917р. Головою товариства було обрано професора Новоросійського універсистету І. Линниченка. Товариство налічувало понад 500 членів. Одеське бібліографічне товариство не ставило перед собою фундаментальних завдань щодо бібліографування української книги. В бібліографічній діяльності його членів переважала історико-літературна тематика. Згідно статуту в коло завдань товариства входили: організація зборів, зачитування і обговорення рефератів, видання друкованого органу, влаштування публічних лекцій, збирання бібліографічних матеріалів з історії літератури, бібліотекознавства, книгознавства, тощо. Одним з пріорітетних завдань товариства було опрацювання бібліографії Новоросійського краю і Одеси (краєзнавчої) при чому йшлося не лише про друковані, але й рукописні джерела. Проте зробити вдалося небагато. Завдяки намаганням голови товариства І. Линниченка, і члена товариства Л. Чижикова зосередили увагу на краєзнавчій бібліографії (реєстрація місцевої друкованої продукції, складання зведеного краєзнавчого бібліографічного покажчика і словника відомих діячів краю) не дало відчутних результатів. Певний інтерес становлять заходи товариства щодо проведення анкетування для виявлення книжкових надбань приватних бібліотек Одеси і деяких прилеглих до неї міст. Була мета зробити книжкові фонди приватних бібліотек по можливості доступними для тих, хто займається науковою роботою. Однак цей цікавий захід не мав успіху, оскільки відповіді на анкету надіслали 9 осіб. Найвагомішим результатом роботи Одеського бібліографічного товариства було видання власного друкованого органу під назвою “Известия Одесского библиографического общества” (1911-1916рр). З-поміж публікацій цього органу заслуговує на увагу стаття І. Линниченка “Завдання бібліографії” і праця Л. Чижикова “Odesika”, бібліографічні матеріали для історії міста Одеси.