1. Законодавче забезпечення бібліотечної діяльності.

2. Типовидове різноманіття бібліотечної системи України.

Системність притаманна будь-якому соц. явищу, у т. ч. б-ній д-ті. Вона х-ся структурованістю,цілеспрямованістю,взаємозв’язками, функціональною диференціацією, цілісністю. Б-ки незважаючи на схожість в соціально-діяльних рисах мають безліч специфічних рис, що обумовлюють необхідність типологізації, тобто розподілу сукупності б-к на групи. Це дозволяє виявити засоби їх ідентифікації. Тип та вид виступають як основні одиниці типології б-ки. Тому б-ки згруповані за основною типовою ознакою складають тип, а створені в процесі подальшої деталізації види та підвиди.

Б-ки можуть поділятися за:

- цільовим призначенням;

- контингентом користувачів;

- тематичним і видовим складом;

- обсягом;

- належністю до сусп. підсистеми;

- місцем і роллю в БС.

З огляду на тип і вид б-к заг. і специфіч. особливостей д-ті можна формувати склад і структуру фондів, задовольняти чит. запити, забезпечити побудову і ф-ння єдиної с-ми б-к на осн. їх спеціалізації і взаємодії. Типи і види б-к – це рухомі категорії , які становлять в деякій мірі абстрактні утворення і мають властивість змінюватися.

За значенням бібліотеки поділяються на:

всеукраїнські загальнодержавного значення (національні, державні);

республіканські (Автономної Республіки Крим);

обласні;

міські;

районні;

селищні;

сільські.

За змістом бібліотечних фондів бібліотеки є:

універсальні;

галузеві;

міжгалузеві.

За призначенням бібліотеки поділяються на:

публічні (заг-доступні), у тому числі спеціалізовані для дітей, юнацтва, осіб з фізичними вадами;

спеціальні (академій наук, науково-дослідних установ, навчальних закладів, підприємств, установ, організацій).

Публічні, спеціальні та спеціалізовані бібліотеки можуть об'єднуватися у централізовані бібліотечні системи. Уся сукупність існуючих у державі б-к створює біб. с-му, яка поєднується загальними цілями, завданнями, розподілом ф-й, заг. біб. ресурсами, наук. дослідженнями.

3. Національна бібліотека України, характеристика, функції, основні завдання. Державна та центральна бібліотеки.

Національна бібліотека України є провідним культурним, освітнім, науково-інформаційним державним закладом, що здійснює функції науково-дослідного, методичного та координаційного центру з питань бібліотекознавства, бібліографознавства, документознавства, бере участь у розробленні державної політики в галузі бібліотечної справи та її реалізації. НБ України володіє потужним фондом вітчизняних і найважливіших науково значущих зарубіжних документів і задовольняє найрізноманітніші потреби суспільства, сприяє розвитку науки, освіти, культури, здійснює міжнародне співробітництво у формуванні та використанні світових бібліотечних ресурсів. БФ НБ України є національним культурним надбанням Українського народу, невід'ємною складовою частиною культурної спадщини та перебуває під охороною держави. Загальнодержавне спрямування діяльності НБ України забезпечується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері культури. НБ України має право на одержання обов'язкового безоплатного примірника документів згідно із законом. Статус національної надається державній бібліотеці згідно із законодавством.

Державна б-ка – це б-ка загальнодержавного рівня, що здійснює бібліотечне, бібліографічне, інформаційне обслуговування користувачів і виконує функцію всеукраїнського науково-дослідного, методичного та організаційного центру. Державна бібліотека може бути універсальною, спеціальною, спеціалізованою. Має право на одержання обов’язкового безплатного примірника документів згідно із законом. Центральні б-ки – є головними бібліотеками регіонів, які зобов’язані формувати, зберігати та надавати в користування найбільш повне зібрання документів в межах своєї території, надавати методичну допомогу бібліотекам різних категорій і різних видів.