Задача20 (аудит)

В процесі перевірки річної фінансової звітності ПрАТ «ТД Мстислав» аудитором встановлено наступне:

1) метод обліку вибуття запасів не співпадає із зазначеним у обліковій політиці, що призвело до заниження залишків запасів на 20 тис. грн. (робочий рівень суттєвості – 100 тис. грн.);

2) аудитор не мав змоги бути при інвентаризації запасів;

3) встановлено обставини підвищеного ризику продовження діяльності, зокрема, щодо підприємства відкрито судове провадження з боку постачальника про наявність прострочених зобов’язань на суму 70 тис. грн. (робочий рівень суттєвості – 80 тис грн.).

Яким чином зазначені обставини вплинуть на аудиторську думку і чи призведуть вони до модифікації аудиторської звіту?

Згідно МСА 501:якщо присутність неможлива через хар-р та місцезнах запасів ауд повинен розглян чи забезпечать альтернативні процедури одержання достатніх і відповідних доказів існування і стану запасів, для того ,щоб дійти висновку ,що ауд не має потреби робити посилання на обмеження обсягу аудиту. Н-д :док-ти щодо наступних продаж конкретних статтей запасів, одержаних або придбаних до проведення інвентар-ї можуть надати достатні і відповідні ауд докази.

Ауд повинен ознайомитись з інструкціями упр персоналу щодо:

а) застосування заходів контролю, наприклад, збирання заповнених інвентаризаційних відомостей, облік незаповнених відомостей, а також процедур підрахунку та перерахунку;

б) точного визначення етапу завершення незавершеного виробництва, запасів, і до погано обертаються, застарілих або пошкоджених запасів, а також запасів, що належать третій стороні, наприклад, на консигнації; та

в) відповідної організації руху запасів між підрозділами, а також відвантаження та приймання запасів до і після дати зміни періоду.

Для отримання аудиторських доказів, що заходи внутрішнього контролю адекватно проваджуються управлінським персоналом, аудитор повинен спостерігати за процедурами, що виконуються персоналом, та виконувати контрольні підрахунки. При виконанні контрольних підрахунків аудитор виконує процедури щодо повноти та точності записів підрахунку, зіставляючи дані щодо окремих статей по інвентаризації та обліку і навпаки. Аудитор розглядає ступінь необхідності збереження копій таких інвентаризаційних записів для виконанні подальших аудиторських процедур та порівнянь.

Аудитор повинен також розглянути процедури розмежування руху запасів до, протягом і після інвентаризації для того, щоб облік такого руху можна було перевірити пізніше.

З практичних міркувань інвентаризація наявних запасів може бути проведена на дату, що не є датою закінчення звітного періоду. Це, як правило, буде адекватним для аудиту у випадку, якщо суб'єкт господарювання розробив та впровадив заходи внутрішнього контролю щодо зміни запасів. Аудитор повинен визначити за допомогою відповідних аудиторських процедур, чи вірно відображені в обліку зміни запасів між датою проведення інвентаризації та кінцем звітного періоду.

Якщо суб'єкт господарювання застосовує систему безперервного обліку запасів для визначення залишків на кінець періоду, аудитор повинен оцінити за допомогою додаткових процедур, чи зрозумілі будь-які значні розбіжності між результатами інвентаризації та записами безперервного обліку, а також чи внесено коригування до облікових записів.

Аудитор виконує аудиторські процедури щодо остаточного переліку запасів для визначення точності відображення фактичних результатів інвентаризації.

Якщо запаси перебувають на збереженні й під контролем третьої сторони, \ аудитор зазвичай повинен отримати пряме підтвердження від третьої сторони щодо кількості і стану запасів, які зберігаються за дорученням суб'єкта господарювання. Залежно від суттєвості цих запасів аудитор повинен розглянути:

• Чесність і незалежність третьої сторони;

• Спостереження або призначення іншого аудитора для спостереження за інвентаризацією запасів;

• Одержання висновку іншого аудитора щодо відповідності заходів внутрішнього контролю третьої сторони стосовно забезпечення вірності підрахунку та адекватності збереження запасів;

• Перевірку документів стосовно запасів, що перебувають на зберіганні у третіх сторін (наприклад, складських розписок) або одержання підтвердження від третіх сторін у разі передачі таких запасів під заставу.