Припої і паяльні суміші. Вимоги пропоновані до них:

1. Температура плавлення припою повинна бути нижче температури плавлення металу, що паяється;

2. Припій повинен володіти гарною рідкотекучістью, змочувати поверхні металів, розтікатися, проникати у вузькі зазори;

3. Припій повинен утворювати із з'єднаннями матеріалами сплав, забезпечувати міцний зв'язок;

4. Корозійна стійкість паяних швів у матеріалу повинна бути однаковою, щоб уникнути електрокорозії;

5. Температурний коефіцієнт лінійного розширення (ТКЛР) припою й основного металу повинні бути однакові щоб уникнути залишкових напруг і тріщин;

6. Припій не повинен у значній мірі знижувати міцність і пластичність матеріалів, що з'єднуються;

7. Електропровідність, теплопровідність і інші фізико-хімічні властивості припою та основного металу не повинні сильно відрізнятися.

Класифікація припоїв:

1. По хімічному складу.

2. По технологічних властивостях:

   1. самофлюсуючі припої - які видаляють окисли з паяємої поверхні, без участі флюсу;

   2. композиційні припої - тугоплавких і легкоплавких елементів, що складаються із суміші.

3. По вмісту активованих  компонентів, що підвищують змочуваність.

4. По температурі плавлення:

   1. низькотемпературні (температура плавлення припою менше 450 ⁰С);

   2. високотемпературні (температура плавлення припою більше 450 ⁰С).

5. По сортаменту:

   1. пластичні припої:

      1. смуга;

      2. фольга;

      3. дріт.

   2. тендітні припої:

      1. прутки;

      2. виливки;

      3. порошки;

      4. пасти;

      5. сітка;

      6. стружка;

      7. кільця;

      8. брикети.

Класифікація флюсів:

1. По температурній ознаці:

   1. низькотемпературні;

   2. високотемпературні.

2. По природі розчинника:

   1. водні;

   2. неводні.

3. По природі активаторів:

   1. низькотемпературні:

      1. галогенідні;

      2. фторборидні;

      3. боридновуглекислі.

   2. високотемпературні:

      1. каніфольні;

      2. фторидні;

      3. стеаринові;

      4. кислотні;

      5. гідрозинові;

      6. анімінові.

4. По механізму дії:

   1. захисні;

   2. хімічної дії;

   3. електохімічної дії;

   4. реактивні.

5. По агрегатному стану:

   1. тверді;

   2. рідкі;

   3. пастоутворюючі.

Механізми флюсування:

1. Хімічні реакції компонентів флюсу з окислом:

   1. утворення відновлення металу;

   2. утворення легких комплексних сполук.

2. Електрохімічні реакції - іонні руйнування основного металу.

3. Внаслідок фізичних процесів, у результаті хімічних реакцій.

Склад флюсів:

1. Основа, що розчиняє продукти флюсування (бура, хлориди легких металів, бура + борний ангідрид);

2. Розчинники окісної плівки (фторіди);

3. Активні реагенти (солі важких металів, окисли, що дають комплексні сполуки).