6. По закінченні роботи:

1. Після закінчення роботи вимкніть джерело живлення і розберіть ланцюг;

2. Заміну запобіжників у щитах, приладах та апаратах виконувати з дозволу викладача та при вимкнутому джерелі живлення;

3. Виявивши пошкодження в електричних пристроях, які знаходяться під дією напруги, треба негайно вимкнути живлення та повідомити викладача;

4. Виконати прибирання робочого місця і в присутності керівника занять і перевірити справність обладнання.

7. При виконанні робіт по обслуговуваню пк:

1. Суворо дотримуватись інструкції до практичної роботи та вказівок викладача;

2. Якщо під час роботи комп’ютер видає певні критичні повідомлення, то слід їх записати і повідомити про це викладача або лаборанта;

3. Якщо під час роботи спостерігаються збої у роботі комп’ютера (зависання, самовільне пере завантаження, зникнення зображення тощо), то слід негайно припинити роботу і повідомити викладача або лаборанта.

8. По закінченні роботи:

1. Вимикати апаратуру у порядку, передбаченому інструкцією, і з дозволу викладача (спочатку системний блок, а тоді монітор);

2. Повідомити викладача про закінчення роботи.

9. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях:

1. Якщо трапився нещасний випадок, то подайте потерпілому долікарську допомогу, повідомте керівника робіт, директора коледжу при необхідності викличте лікаря по телефону - 103.

2. У випадку виникнення пожежі викличте пожежну охорону по телефону - 101, сповістіть керівника робіт або директора коледжу і дійте відповідно до інструкції з пожежної безпеки.

3. При виявленні обриву електроприводів, пошкодження їхньої ізоляції не доторкайтесь до них. Повідомте про це керівника роботи або чергового електрика.

9.4. При ураженні електричним струмом слід як можна швидше вивільнити потерпілого від його дії, для цього швидко відключіть рубильник, магнітний пускач, або інші комутаційні пристрої, чи відштовхніть потерпілого від джерела струму, або заберіть джерело струму сухим не струмопровідним предметом.

10. Студентам забороняється:

1. Самостійно вмикати будь-який із стендів, або інші прилади, що знаходяться під напругою.

2. Торкатись до проводів живлення і заземлення;

3. Накривати ПК і монітор під час роботи;

4. Розміщувати на робочому місці сторонні предмети.

5. Знаходитись в лабораторії у верхньому одязі.

6. Без дозволу керівника занять переходити з одного робочого місця на інше, або заважати виконанню роботи іншим студентам на інших робочих місцях.

7. Залишати ввімкнене обладнання без нагляду. Залишати робочі місця без дозволу.

ДІЇ ПІД ЧАС ВИНИКНЕННЯ ПОЖЕЖІ:

Під час виникнення пожежі слід використовувати первинні засоби пожежогасіння, а саме порошковий вогнегасник, який розміщений в навчальній лабораторії. При гасінні пожежі порошок подавати до осередку пожежі збоку в бік. Якщо полум’я збито, то потрібно покрити всю поверхню шаром порошку. Під час гасіння пожежі потрібно знеструмити устаткування лабораторії. Якщо це неможливо – то потрібно знаходитись на відстані не меншій 1 метра від електроустановок. Крім того, необхідно:

1. провести евакуацію людей з приміщення, згідно плану евакуації;

2. подати сигнал тривоги, а також викликати пожежну службу;

3. якщо гасіння неможливе, то залишити приміщення і чекати на допомогу.

Крім цього, виконання багатьох практичних робіт з даної дисципліни передбачає зміни настройок у роботі ПК, які можуть викликати пошкодження операційних систем та інших системних програм. Тому під час виконання таких практичних робіт слід особливо ретельно дотримуватись інструкцій для виконання робіт та вказівок викладача.

Тому забороняється виконувати дії, які не вказані в інструкції до практичної роботи. Виконання дій, яке спричиняє пошкодження в роботі ПК (обчислювальної системи) може кваліфікуватись як “навмисне втручання в роботу обчислювальних систем з метою виводу їх з ладу”, що передбачає адміністративну і кримінальну відповідальність.

Під час розбирання комп’ютерів потрібно заземлятися, оскільки деякі елементи зберігають статистичну енергію, отже потрібно захиститися ві д ураження цією енергією. Найкращий спосіб захисту - застосування антистатичного браслета. Щоб проникнути усередину ПК, необхідно від’єднати його від мережі живлення. Якщо ж ви не користуєтеся антистатичним браслетом, то перш ніж приступити до розбирання комп’ютера, доторкніться до якого-небудь заземленого металевого предмета.

ДІЇ ПІД ЧАС УРАЖЕННЯМ СТРУМОМ:

Дотик до струмоведучих частині що знаходяться під напругою, викликає мимовільне судомне скорочення м'язів та загальне збудження, котре може призвести до порушення і навіть повного припинення діяльності органів дихання та кровообігу. Якщо потерпілий тримає провід руками, його пальці так сильно стискаються, що звільнити провід стає неможливим. В зв'язку з цим першою дією того, хто надає першу допомогу, повинне бути швидке вимкнення тієї частини електроустановки, до котрої доторкається потерпілий. Вимкнення здійснюється за допомогою вимикачів, рубильника або іншого вимикаючого апарата.

Якщо вимкнути установку швидко не можна, слід вжити заходів щодо звільнення потерпілого від струмоведучих частин, до котрих він торкається. У всіх випадках той, хто надає допомогу, не повинен доторкатися до потерпілого без належних запобіжних заходів, оскільки це небезпечно для

життя. Він також повинен слідкувати, щоб самому не опинитися в контакті з струмоведучою частиною або під кроковою напругою.

Для звільнення потерпілого від струмоведучих частин або провідника напругою до 1000 В слід скористатись канатом, палицею, дошкою або; будь-яким сухим предметом, що не проводить електричного струму.

Потерпілого можна також відтягнути за його одяг (якщо він сухий та відстає від тіла), уникаючи дотику до оточуючих металевих предметів та частин тіла. З метою ізоляції рук той, хто надає допомогу, повинен одягнути діелектричні рукавиці або обмотати руку шарфом, натягнути , на руку рукав піджака або пальто, накинути на потерпілого гумовий килимок, прогумований матеріал (плащ) або просто сухий матеріал. Можна також ізолювати себе, ставши на гумовий килимок, суху дошку або непровідну підстилку, жмут одягу. При відділенні потерпілого від струмопровідних частин рекомендується діяти однією рукою.

Якщо електричний струм проходить в землю через потерпілого і він судорожно стискає один провід, то простіше перервати струм, відокремивши потерпілого від землі (підсунувши під нього суху дошку, або відтягнувши за ноги від землі вірьовкою, або відтягнувши за одяг), дотримуючись при цьому запобіжних заходів. Можна також перерубати дроти сокирою з сухою ручкою або перекусити їх інструментом з ізольованими ручками. Перерубувати або перекушувати проводи слід пофазово, тобто кожний провід окремо, при цьому рекомендується стояти на сухих дошках, на дерев'яній драбині.

Для звільнення потерпілого від струмоведучих частин під напругою понад 1000 В слід одягнути діелектричні рукавиці та боти і діяти штангою або ізольованими кліщами, розрахованими на відповідну напругу.

Не слід забувати про небезпеку крокової напруги, якщо струмоведуча частина лежить на землі. Тому після звільнення потерпілого необхідно винести з цієї зони. Без засобів захисту пересуватися в зоні розтікання струму по землі слід не відриваючи ноги одна від одної.

На лініях електропередачі, коли їх не можна швидко вимкнути, слід з цією метою здійснити замикання проводів накоротко, накинувши на них гнучкий провід. Провід повинен бути відповідного поперечного перетину, щоб він не перегорів при проходженні через нього струму короткого замикання. Перед накиданням провідника один кінець слід заземлити (приєднати його до металевої опори, до заземлювального спуску). З метою забезпечення зручності накидання на вільний кінець провідника бажано прикріпити вантаж. Накидати провід слід так, щоб він не торкнувся людей. Якщо потерпілий торкається лише одного провідника, то достатньо заземлити лише цей провід.

Заходи долікарської допомоги залежать від стану, в якому знаходиться потерпілий після звільнення від електричного струму. Після звільнення потерпілого від дії електричного струму необхідно оцінити його стан. У всіх випадках ураження електричним струмом необхідно обов'язково викликати лікаря незалежно від стану потерпілого.

Якщо потерпілий при свідомості та стійке дихання і є пульсом, але до цього втрачав свідомість, його слід покласти на підстилку з одягу, розстебнути одяг, який заважає диханню, забезпечити приплив свіжого повітря, розтерти і зігріти тіло та забезпечити повний спокій, дати понюхати нашатирний спирт, сполоснути обличчя холодною водою. Якщо потерпілий, котрий знаходиться без свідомості, прийде до тями, слід дати йому випити 15—20 краплин настоянки валеріани і гарячого чаю.

Ні в якому разі не можна дозволяти потерпілому рухатися, а тим більше продовжувати роботу, оскільки відсутність важких симптомів після ураження не виключає можливості подальшого погіршення стану. Лише лікар може робити висновок про стан здоров'я потерпілого. Якщо потерпілий дихає рідко і судорожно, але у нього не намацується пульсу необхідно відразу зробити йому штучне дихання.

За відсутності дихання та пульсу у потерпілого внаслідок різкого погіршення кровообігу мозку розширюються зіниці, зростає синюшність шкіри та слизових оболонок. У таких випадках допомога повинна бути спрямована на відновлення життєвих функцій шляхом проведення штучного дихання та зовнішнього (непрямого) масажу серця.

Потерпілого слід переносити в інше місце лише в тих випадках, коли йому та особі, що надає допомогу, продовжує загрожувати небезпека або коли надання допомоги на місці не можливе. Для того, щоб не втрачати час, не слід роздягати потерпілого. Не обов'язково, щоб при проведенні штучного дихання потерпілий знаходився в горизонтальному положенні. Якщо потерпілий знаходиться на висоті, необхідно перед спуском на землю зробити штучне дихання безпосередньо в люльці, на щоглі і на опорі.

Опустивши потерпілого на землю, необхідно відразу розпочати проведення штучного дихання та масажу серця і робити це до появи самостійного дихання і відновлення діяльності серця або передачі потерпілого медичному персоналу.

Ураження електрострумом виникають у побуті й на виробництві найчастіше через порушення правил користування джерелами електроенергії; іноді буває ураження блискавкою. Це викликає в організмі загальні й локальні зміни. Ураження відбувається тоді, коли людина виявляється увімкненою в електричне коло і струм проходить крізь неї в землю, а також під час дії індукційного струму. Тяжкість ураження залежить від величини струму, віку і стану здоров'я потерпілого. Мають також значення ступінь опірності тканин і навколишнє середовище. Так, електричний струм добре проходить крізь вологі тканини тіла і погано — крізь шкіру долонь і п'ят. Більш виражені зміни відбуваються зі шкірою підвищеної вологості, виснаженою або ушкодженою.

Постійний струм напругою до 40 В не викликає смертельного ураження. При напрузі 220-380 В вмирають 20-30 %, при 1000 В — 50 %. Дія струму напругою 3000 В і більше практично завжди призводить до смерті потерпілого. Змінний струм напругою 127-220-380 В і частотою 50 Гц небезпечніший, ніж постійний. Суха шкіра має достатній опір і не ушкоджується струмом напругою 60 В. При напрузі 220 В шкіра ушкоджується завжди. При напрузі понад 500 В виникають «пробої» шкіри; тоді електричному струму чинять опір лише внутрішні органи.

При ураженні блискавкою дуже небезпечним є пряме попадання в голову. 80-90% потерпілих непритомніють. Порушення серцевої діяльності при ураженні блискавкою менш небезпечне, ніж при ураженні електричним струмом, у зв'язку з короткочасністю дії і високою кою в зоні розряду. Зупинка дихання найчастіше виникає як вторинне явище, спричинене рефлекторною зупинкою серця, ушкодженням ребер і мозку після падіння потерпілого на землю.

Надаючи першу допомогу, слід насамперед, дотримуючись правил безпеки, припинити дію електричного струму на потерпілого (вимкнути струм, перервати або відвести дріт). Усе це треба зробити дуже швидко, але й обережно, користуючись предметами, що не проводять струм (палицею, сухою мотузкою), одягнувши гумові рукавиці, взувши калоші або гумові чоботи, якщо вони є. Щоб відновити дихання, проводять штучну вентиляцію легень. У разі зупинки серця роблять його непрямий масаж; перед цим потрібно один раз сильно вдарити кулаком (ребром долоні) в ділянку між нижньою і середньою частинами грудної клітки, тобто провести дефібриляцію. У клінічних умовах вона здійснюється короткочасним розрядом електроструму малої сили і високої напруги. Про ефективність непрямого масажу серця свідчить поява пульсу на сонній артерії.

ДІЇ ПІД ЧАС ПОРІЗІВ:

Головним завданням при наданні першої допомоги при серйозних порізах є зупинка кровотечі. При дрібних порізах кровотеча зупиняється сама вже через декілька хвилин. Людський організм унікальний, і в ньому все продумано до дрібних деталей: при кровотечі кров змиває частину бактерій, які потрапили всередину. Зовнішню кровотечу майже завжди можна зупинити за допомогою міцного натискання пальцем на область кровотечі й утримати в такому положенні 5 хвилин. Якщо Ви порізали руку, підніміть її вище рівня серця. Оскільки джгути блокують надходження крові й позбавляють певну частину тіла кисню, вони використовуються тільки для дуже сильних ушкоджень.

Щоб запобігти зараженню, потрібно промити рану від будь-якого бруду. Дрібний бруд, непомітний для людського ока, вимивають під струменем води, а потім обробляють розчином перекису водню. Рану по краях обробляють йодом і накладають стерильну пов'язку, щоб тримати її у відносній чистоті. Не забувайте, що бактерицидний пластир накладають тільки на добу, не довше.

При кровотечі з носа посидьте спокійно декілька хвилин, не потрібно торкатися носа, сякатися або надавлювати на ніс хустинкою, інакше кровотеча підсилиться. Щоб прибрати кров, прикладіть хустинку до носа. До чола можна прикласти лід, замотаний у рушник, або шматочок тканини, змочений холодною водою. Холод скорочує кровоносні судини. У випадку, якщо через 10 хвилин кровотеча не зупиняється, зверніться до лікаря.

Якщо Ви порізалися в тому місці, де є висока імовірність тертя (лікоть, область талії, щиколотки), перебинтуйте його за допомогою бинта або марлі. Спостерігайте за порізом. Якщо він почервоніє або загноїться, добре очистіть його. Якщо наступного дня Вам стало гірше, зверніться негайно до лікаря — можливо, Ви отримали зараження

ДІЇ ПІД ЧАС ТЕРМІЧНИХ ОПІКІВ ШКІРИ

Опік - це ушкодження тканин під впливом високої температури або хімічних речовин. Вони бувають чотирьох видів.

• хімічні опіки;

• електричні опіки;

• термічні опіки;

• радіаційні опіки.

Фахівці оцінюють серйозність опіку за площею і глибиною ушкоджень. Чим ці показники менші, тим швидше і легше опік гоїться. Для того, щоб виміряти поверхню пошкодженої ділянки, ввели наступний стандарт. Відомо, що долоня людини складає 1 відсоток від поверхні його тіла. Щоб визначити долю пошкодженої поверхні, в людському тілі прийнято виділяти 11 сегментів по 9 відсотків (так зване правило "дев'яток"). Так, кожна рука складає 9 відсотків від усього тіла, нога - 18, шия - 9 і так далі.

Залежно від глибини ушкодження шкіри розрізняють чотири міри опіків :

I міра опіку - це ушкодження зовнішнього шару шкіри - епідермісу. Симптоми: почервоніння шкіри, набряк шкіри, хворобливість уражених ділянок. Явища проходять через 2-3 дні. Такі, наприклад, сонячні опіки.

У разі поразки епідермісу і порушення сосочкового шару шкіри говорять про II міри опіку. Симптоми: почервоніння шкіри, набряк і утворення пухирів, наповнених прозорою рідиною. Після видалення пухирів оголюється яскраво-червоне або рожеве дно, утворене вологою блискучою тканиною, хворобливе при легкому торканні, зміні температур, русі повітря. При бічному огляді зона опіку набрякла, виступає над поверхнею покривів. Загоєння триває 5-6 днів і більш.

Опіки першого і другого ступеня - поверхневі, вони гояться, як правило, самостійно.

Набагато складніше справа йде з глибокими опіками. Це ушкодження не лише епідермісу і сосочкового шару, але і сполучної тканини, тобто шкіри на усю її товщину. Це опіки третьої міри.

III міра опіку ділиться на дві підміри: IIIА і IIIБ.

Міра опіку IIIА - омертвіння усіх шарів шкіри, окрім найглибшого - паросткового; великі, напружені пухирі, заповнені жовтуватою рідиною (іноді желеподібною масою); дно їх таке ж, але чутливість при торканні може бути понижена. Можливе утворення струпа жовтуватого або білого кольору, майже не чутливого до доторку, колення; при бічному огляді струп над поверхнею шкіри не виступає.

Міра опіку IIIБ - великі пухирі з кров'яною рідиною. Дно сухе, тьмяне, білясте або дрібно плямисте ("мармурове"), безболісне або помірно чутливе. Можливий струп коричневий або сірий. При уражені усієї глибини шкіри струп зморщений, щільний; розташований нижче за сусідні ділянки шкіри.

При уражені м'язів і кісток говорять про опіки четвертої міри. Лікування потерпілих з глибокими опіками проводиться тільки в стаціонарі.

IV міра опіку - омертвіння не лише шкіри, але і належних тканин - сухожиль, м'язів. Обпалена поверхня покрита щільною кіркою коричневого або чорного кольору, не чутлива до роздратувань.

У перший момент усі опіки стерильні. Адже вони виникають від дії високих температур. Але в наступну мить на обпаленій шкірі виникають ознаки запалення. Опік перетворюється на рану, відкриту для будь-яких мікробів. Тому усе, що, на думку деяких "порадників", годиться для полегшення болю в обпаленому місці, може, навпаки, стати джерелом інфекції. Опікову поверхню поливають сечею, розчином марганцевокислого калію, до неї прикладають картоплю або картопляні очищення, різні трави і масла. Але украй рідко удаються до дійсно ефективного і досить простого засобу - промивання під проточною водою.

Найефективніший засіб при будь-яких опіках - це охолодження обпаленої поверхні. Усім, що виявиться під рукою: холодною водою, снігом, льодом з холодильника або будь-яким замороженим продуктом з нього (бажано, в упаковці). Холод припиняє небажані процеси. Обпалені тканини як би впадають в стан анабіозу. Біль теж на якийсь час вщухає.

Після цього, обпалене місце обробляється відповідно до міри опіку. Ознака опіку першого ступеня - легке почервоніння і невелика припухлість шкіри. Слід обробити його слабким (блідо-рожевим) розчином марганцівки. Якщо площа опіку невелика, можна цим і обмежитися. У зворотному випадку потрібно накласти протиопікову мазь або обробити аерозолем (3-4 рази в день). Для опіків бажано мати в домашній аптечці аерозоль "Алазол" або "Пантенол".

Якщо у вас опік другої міри, то він, як правило, супроводжується утворенням пухирів. Тонку плівку пухиря не можна зривати ні в якому разі. Поверхня під ним дуже чутлива. Можна лише акуратно, стерилізованим інструментом, проткнути оболонку і випустити рідину, що знаходиться в нім.

На такий опік теж слід накласти мазь "Алазол" або "Пантенол". Покрити тонким шаром мазі сам опік або стерильну марлеву серветку і її прикласти до рани. Потім необхідно зав'язати усе це марлевим бинтом. Не можна закривати обпалене місце пластиром, він утруднить доступ повітря. А рані для загоєння потрібний кисень. Пов'язку треба міняти щодня. Якщо вона присохнула - розмочити в розчині фурацилина або слабкому розчині марганцівки. Коли рана почне гоїтися, пов'язку можна зняти. Такі опіки проходять, як правило, через пару тижнів.

Усі ці заходи можна застосовувати в домашніх умовах у тому випадку, якщо обпалена невелика поверхня шкіри. Великі ж опіки повинен лікувати тільки лікар. До того ж є опіки, з якими у будь-якому випадку необхідно обов'язково звертатися до фахівців. Скажімо, якщо неправильно лікувати опік на кистях рук, то після загоєння можуть з'явитися грубі рубці. Вони не лише негарні, але можуть заважати руху пальців. Ну, а про особу і говорити нічого.

Опік третьої міри утворює рану, повністю позбавлену верхніх шарів шкіри. Можуть постраждати і тканини, що більш глибоко лежать. Відразу після травми такі опіки виглядають як світло-сірі або світло-коричневі ділянки шкіри, трохи щільнуваті на дотик. Тут ніякого самолікування бути не повинно, тільки в лікарні.

Діти частіше дорослих страждають від неправильного використання піротехніки. У разі опіків у дітей завжди слід викликати лікаря, оскільки дуже складно визначити прогноз і подальший розвиток на перший погляд абсолютно нешкідливих опікових змін - з часом уражена поверхня із-за анатомо-функциональных особливостей дитячої шкіри може збільшитися в порівнянні з первинною навіть удвічі!

Допомога дитині на долікарському етапі (до приходу лікаря або до приїзду в клініку) :

1. щедре обливання ділянок ураженої шкіри холодною водою (у новонароджених і грудних дітей робити це слід дуже обережно, щоб не викликати загальне охолодження);

2. акуратне звільнення поверхні опіку від одягу;

3. накладення на рану вологої стерильної пов'язки з антисептиком (наприклад, з фурацилином).

Наносити на область термічного опіку індиферентних речовин (мазі, пасти, креми, порошки і тому подібне) не рекомендується. По приїзду лікаря зазвичай з'ясовується міра необхідності госпіталізації дитини.