Тема 16.Реформація і Контрреформація

Дати

1517 – Виступ Мартіна Лютера проти зловживань індульгенціями (видання «95 тез»)

1545-1563 –Тридентський собор

Персоналії

Ма́ртін Лю́тер  (нім. Martin Luther; *10 листопада 1483, Айслебен — † 18 лютого 1546, Айслебен) — реформатор Церкви, засновникпротестантського руху.

Троянда Лютера

Томас (Фома) Мюнцер  (нім. Thomas Müntzer, бл. 1490 — 27 травня 1525) — радикальний проповідник часів Реформації, який став повстанським лідером під час Селянської війни. Він першим від Лютера виступив проти католицької церкви. Підтримував анабаптистів.У 19-му столітті соціалісти, зокрема Ф.Енгельс, зробили Томаса Мюнцера яскравим прикладом класової боротьби.

Жан Кальвін  (фр. Jean Calvin) (*10 липня 1509 — †27 травня 1564) — французькийпротестантський релігійний реформатор, засновник кальвінізму.»Женевський Папа»

Святи́й Ігна́тій Лойо́ла, повне ім'я: І́ньїго Ло́пес де Река́льде Лойо́ла (*24 грудня 1491 Азпейтія, Королівство Наварри, суч. Іспанія — †31 липня 1556, Рим) — християнський святий, наварський шляхтич, засновник католицького ордену освітян і місіонерів Товариства Ісуса, члени якого відомі як єзуїти. Ігнатій Лойола був активним борцем з протестанською Реформацією, поборником католицьких цінностей і захисникомПапського авторитету у Європі.

Карл V Габсбург  (ісп. Carlos I (V), лат. Carolus V, нід. Karel V, нім. Karl V., фр. Charles V; 24 лютого 1500, Гент, Фландрія — 21 вересня 1558, Юсте, Естремадура) — король Німеччини (римський король) з 28 червня 1519 по 1520 роки, імператор Священної Римської імперії з 1520 року (коронований 24 лютого 1530 року в Болоньї папою римським Климентом VII), король Іспанії (Кастилії йАрагону) з 23 січня 1516 року (під ім’ям Карла I). Найкрупніший державний діяч Європи першої половини XVI століття, що зробив найбільший внесок в історію серед правителів того часу. ^[1] [2] Карл V — остання людина, яку будь-коли було формально проголошено римським імператором, він же — остання людина, яка відсвяткувала в Римі тріумф.

Поняття і терміни

Індульге́нція ( лат. Indulgentia від латини indulgeo — дозволяю )— у римо-католицькій церкві, відпущення тимчасових покарань за вже прощені Богом гріхи в таїнстві примирення.

Реформа́ція (від лат. reformatio) — християнський церковно-релігійний, духовно-суспільний та політичний рух оновлення у країнах Західної та Центральної Європи у 16 столітті, спрямований на повернення до біблійних першоджерел християнства, який набув форми релігійної боротьби проти католицької церкви і папської влади.Реформацію пов’язують з іменами Мартіна Лютера, Жана Кальвіна та Ульріха Цвінглі — та відповідно називаютьпротестанською, лютеранською або євангелічною.Передумовою до Реформації була криза папства у 14-15 ст. — західна схизма. Рух із церковного поступово переростав в суспільний через невтілені надії на церковну реформу після рішень Констанцького собору 1414–1418 років (папа Мартин V) і особливо Базельсько-Флорентійського собору 1431–1449 років (папа Євгеній IV), а також віденського конкордату (умови) 1448року щодо Німеччини між римсько-німецьким кайзером Фрідріхом ІІІ-ім і папою Миколаєм V.Безпосереднім початком Реформації вважається розповсюдження Лютером персональних листів-звернень, в яких доводилося, що Спасіння та Божа милість досягаються завдяки Вірі, а не сповіді в гріхах. Загальним суспільним поштовхом стала публікація латинською 25 жовтня 1517 року в місті Віттенберзі заклику до теологічної дискусії у вигляді 95 тез, в яких йшлося про гріх та кару, і особливо критикувалась торгівля індульгенціями.Ініційований Мартіном Лютером церковно-релігійний рух призвів до розриву єдності західно-європейської церкви — появи національних церковних спільнот та виникнення нової теології протестантизму.

Контрреформація (реформування католицизму) - рух спрямований на оновлення католицької церкви, виник як реакція на поширення протестантизму. Контрреформація тривала приблизно з 1560 року до кінця Тридцятилітньої війни.

Рух за оновлення католицької церкви розпочався ще в кінці XV століття в Іспанії коли там розпочали реформувати церковніпорядки, спираючись на підтримку монархії. Латеранський собор V (1511-1517) постановив очистити католицьку церкву від зловживань. В цьому контексті виступ Мартіна Лютера у 1517 році можна трактувати як несподіваний випадок в процесі реформування церкви. В історії часто трапляється, коли якась інституція починає себе реформувати, але втрачає контроль над розвитком процесу, зокрема, наприклад, у випадку Людовіка XVI i Михайла Горбачова.

Протестанти́зм — один із найпоширеніших напрямів у християнстві, що відокремився від католицтва в період Реформації у 16 столітті(лютеранство, кальвінізм та ін.) та у результаті подальшого внутрішнього поділу (адвентисти, баптисти, методисти, євангелісти,п'ятидесятники та ін.). Церкви і спільноти протестантів національного чи локального характеру є в усьому світі і продовжують розповсюджуватися . Історія протестантизму пов'язана з іменами великих представників людства, його культури, як-то: Ян Гус, Джон Вікліф, Мартін Лютер,Жан Кальвін тощо. Поява протестантизму стала переломним моментом у всій європейській культурі. Термін «протестантизм» з'явився у 1529, коли Шпейрський рейхстаг скасував своє попереднє рішення від 1526, яким призупинялася дія Вормського едикту проти Мартіна Лютера. У відповідь декілька німецьких земель та ряд імперських міст виголосили протест.