Тема 6. Давній Рим

Дати

753-509 рр.до н.е.-виникнення Риму.Царський етап в історії Давнього Риму

509-30 рр.до н.е.-Римська республіка

450 Р. До н.Е. « Закони 12 таблиць»-початок кодифікації римського права

49-30 рр.до н.е.-громадянські війни в Римі

30 Р.До н.Е.-476 р.Н.Е.-Римська імперія

1 р.н.е.-дата народження Ісуса Христа,початок нової ери

313 р.-Міланський едикт

325 р.-Нікейський едикт

395 р.-поділ Римської імперії

476 р.-падіння Західної Римської імперії

Персоналії

Ганніба́л, Ганнібал Барка  (фінік.    , лат. Hannibal Barca, 247 або 246 — † 183 до н. е.) — карфагенський військовий та політичний діяч, який вважається одним з найкращих полководців давнини. За життя був головним ворогом Римської республіки.

Гракхи (лат. Gracchi, одн. Гракх, лат. Gracchus) - давньоримська знатна сім'я, гілка плебейського, але висунувшогося в ряди нової оптиматськоїаристократії, роду Семпроній (лат. Sempronii) .

Найвідоміші Гракхи - його сини, знамениті римські політичні діячі, соціальні реформатори:

• Тиберій Гракх (163-133 до н. е.)

• Гай Гракх (153-121 до н. е.)

Спарта́к  (грец. Σπάρτακος, Spártakos; лат. Spartacus; бл. 109 - 71 р. до н.е.) — гладіатор, вождь і лідер рабів під час Третьої Рабської війни, великого повстання рабів проти Римської республіки. Мало що відомо про Спартака за подіями війни, історичні відомості, що збереглися, іноді суперечливі за своєю структурою і не завжди можуть бути надійними. Спартак був досвідченим воєначальником: його армія складалася лише з втікачів гладіаторів і рабів, яка розбила в ряді битв кілька досвідчених римських легіонів.

Ю́лій Це́зар  (лат. Imperator Gaius Iulius Caesar — Імператор^[1] Гай Юлій Цезар, ˈɡaː.i.ʊs ˈjuː.lɪ.ʊs ˈkaj.sar,^[2]) (* 13 липня 100 до н. е. — 15 березня 44 до н. е.) — давньоримський державний і політичний діяч, полководець, письменник.Діяльність Цезаря докорінно змінила культурний і політичний вигляд Європи та Середземномор'я і залишила визначний слід в житті наступних поколінь.Марк Туллій Цицерон  (лат. Marcus Tullius Cicero, 3 січня 106 до н. е. — 7 грудня 43 до н. е.) — давньоримський політичний діяч, видатний оратор, філософ та літератор. Один із зачинателів римської розповідної прози.

Октавіа́н А́вгуст  (Octavianus Augustus), Гай Юлій Цезар Октавіан Август (*23 вересня 63 до н. е. — †19 серпня 14 н. е.) — першийримський імператор (з 27 до н. е.), засновник юліансько-клавдіанської династії. Перемогою в 31 до н. е. при Акції над римським полководцем Марком Антонієм і єгипетською царицею Клеопатрою завершив громадянські війни (43-31 до н. е.), що почалися після смерті Цезаря. Зосередив у своїх руках диктаторську владу, зберігши традиційні республіканські установи, започаткувавши нову форму суспільного устрою «принципат». Пізніше термін «Август» (лат. звеличений богами) набув значення титулу імператора. Час правління Августа вважається золотим віком римської літератури і мистецтва (Вергілій, Горацій, Овідій, Тіт Лівій та ін.).Неро́н Кла́вдій Це́зар А́вгуст Герма́нік  (лат. Nero Claudius Caesar Augustus Germanicus; уроджений — Лу́цій Домі́цій Агеноба́рб(лат. Lucius Domitius Ahenobarbus), з 50 по 54 — Неро́н Кла́вдій Це́зар Друз Германі́к (лат. Nero Claudius Drusus Germanicus), відоміший під ім'ям Неро́н, 15 грудня, 37 — †9 червня, 68, Рим) — римський імператор, п'ятий і останній з династії Юліїв-Клавдіїв.Також принцепс Сенату, трибун (лат. Tribuniciae potestatis), Батько Вітчизни (лат. Pater patriae), Великий понтифік (лат. Pontifex Maximus) (з 55 р.), п'ятикратний консул (55, 57, 58, 60, 68 рр.).

Костянтин I, Костянтин Великий , Флавій Валерій Аурелій Константинус, також Святий Костянтин (лат. Flavius Valerius Aurelius Constantinus) (* 27 лютого 272 — † 22 травня 337) — римський імператор, перший християнин на троні, а також православний святий, іменований рівноапостольним.^[1] Його мати Олена також канонізована православна свята.Бувши поганином, у 312 перед битвою із своїм суперником Максентієм, правителем Італії, мав видіння хреста («Під цим знаком переможеш»). Він звелів своїм воякам намалювати монограми Христа на своїх щитах і здобув перемогу. Своїм Міланським едиктом(313) дозволив сповідування християнства в цілій імперії. Перемігши усіх своїх суперників, став єдиним правителем і з політичних міркувань переніс столицю імперії до Віза́нтія, пізніше названого Константинополем.

Поняття і терміни

Респу́бліка (від лат. res publica — справа громади) — форма державного правління, за якої верховні органи державної влади обираються на певний термін, з окресленими законами повноважень, існує поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову.Республіка відмінна від монархії — форми державного правління, при якій верховна державна влада належить одній особі — монарху, передається у спадок.

Ве́то — заборона, яка накладається одним органом державної влади (головою держави) на рішення іншого державного органу. В сучасних державах право вето, як правило, надається главі держави щодо законів, які приймає парламент.

Патрицій (лат. patricius, від pater — батько, тобто «нащадок батьків»).У Стародавньому Римі спочатку до патриціїв відносили усе корінне населення, що входило до родової общини і становило римський народ (лат.Populus Romanus Quiritium), яке протистояло плебеям. Після виділення з роду вельможних патріархальних сімей до патриціїв почала відноситися тільки родова аристократія, предки якої колись становили царський сенат. Належність до родової аристократії можна було отримати тільки за правом народження, а також шляхом всиновлення або нагородження. Це право втрачалося після смерті або через обмеження в правах.З кінця VI ст. до н. е. патриції перетворилися на пануючий клас — стан Римської республіки. Економічною основою їх могутності було виключне право на використання суспільної землі (ager publicus).Після включення плебеїв до складу римського народу і зрівнянні їх у правах з патриціями (поч. ІІІ ст. до н. е.), верхівка патриціїв, або патриціата, іплебса, об'єднавшись, утворили нобілітет.

Плебе́ї (лат. Plebs — простолюдин) — незнатне вільне населення Стародавнього Риму, яке не входило в родові общини і не мало права на землю, а також політичних прав на відміну від патриціїв. Спочатку тільки патриції становили «Римський народ». Плебеї не могли брати шлюб з патриціями, їх не обирали на громадські посади, вони не отримували своєї частки землі під час поділу захоплених територій їх не включалося в триби, тобто вони не могли входити до складу давніх родів і вважатися «римським народом». Також у них не було жодної освіти.

Сена́т (лат. Senatus — рада старіших), у Древньому Римі найвища державна рада; у ряді держав один з найвищих державних органів; у багатьох державах одна з законодавчих палат парламенту, судова колегія при вищих судах, або найвищий суд (напр., Держ. Сенат в Україні за гетьманату П. Скоропадського); також колеґіальний орган управління у деяких вищих навчальних закладах.

Форум (площа) - площа для масового спілкування за подобою Римського Форуму.

Римський форум - центральний район Стародавнього Риму.

Імператорський форум - ансамбль пам'яток архітектури в Римі.

Тріумф (від лат. triumphus) у Стародавньому Римі — урочистий вступ у столицю полководця-головокомандуючого та його армії (від Марсова поля на Капітолій) після переможного закінчення війни. Влаштовувався за рішенням сенату і був вищою нагородою для полководців.

Прові́нція (лат. provincia): 1) у найширшому значенні частина країни; основна адміністративно-територіальна одиниця У Стародавньому Римі — підвладні римлянам території поза Апеннінським півостровом, що керувались римським намісником. У 2 ст. н. е. до складу Римської імперії входили провінції: Сицилія (перша римська провінція з 227 до н. е.), Сардинія, Корсіка, Іспанія, Галлія, Британія, Норік, Іллірія, Дакія, Азія, Віфінія і Понт, Сирія, Іудея, Аравія, Месопотамія,Єгипет, Африка та ін.