Будь-який суспільно-політичний рух, учасниками якого є представники певної етнічної спільності (племені, народності, нації), з метою звільнення своєї країни від чужоземного панування
у вузькому розумінні масові рухи Нового та Новітнього часів проти іншонаціонального панування, що розгортаються під чіткими національними гаслами та мають на меті об'єднання в єдину національну державу всіх етнічних територій свого народу.
Західноєвропейські й американські автори замість терміну «національно-визвольний рух» використовують терміни «націоналізм» або «націоналістичний рух».
Бонапартизм — це режим, що установився у Франції після 1799 року, був особливою формою держави, за якої влада трималася на персональному авторитеті Наполеона, силі армії та міцному державному апараті. Наполеон взяв на озброення народжену ідею єдності нації, але надав їй іншого значення — не ідея захисту Вітчизни, а боротьба за ПЕРШІСТЬ Франції на міжнародній арені.
Кодекс Наполеона (фр. Code Napoléon), офіційно Цивільний кодекс Франції (фр. Code Civil des Français) — масштабний кодекс цивільного права Франції, розроблений групоююристів під час правління першого консула Французької республіки (потім імператора) Наполеона Бонапарта.
Коалі́ція — політичний або військовий союз держав, які домовилися про спільні дії з тих чи інших питань міжнародних відносин. Політична коаліція — об'єднання кількох політичних партій на засадах угоди про утворення уряду з представників цих партій (коаліційний уряд).
Сто днів — час другого правління імператора Наполеона I у Франції (20 березня — 22 червня 1815 р.) після його втечі з острова Ельба.Проти наполеонівської імперії виступила антифранцузька коаліція за участю багатьох європейських країн. Після ряду битв цієї кампанії, що пройшли із змінним успіхом (Катр-Бра,Ліньї, Вавр) армія Наполеона була остаточно розгромлена в битві при Ватерлоо 18 червня 1815 р. 22 червня 1815 року Наполеон повторно відрікся від престолу. Більш Наполеон не правив Францією.
Священний союз — союз європейських монархів, укладений після краху наполеонівської імперії для боротьби проти революційного і національно-визвольного руху і забезпечення непорушності рішень Віденського конгресу 1814—1815 рр.
Священний союз:
Австрійська
імперія
Пруссія
Російська
імперія
Ві́льна торгі́вля (фрітредерство)— зовнішньоекономічна політика, за якої держава не втручається у торгівельні відносини з іншими країнами; відсутність штучних (створенихурядом) бар'єрів на шляху торгівлі між окремими фірмами різних країн.
Реставра́ція політи́чна — відновлення попереднього суспільного устрою, як правило, повернення до правління старої династії, усуненої внаслідок революції.
Західники, Західництво — напрямок російської антифеодальної громадської думки 1840-х років, що протистояв слов'янофілам. Первісною організаційною базою західників були Московські літературні салони. Ідейні суперечки в московських салонах зображені Герценим в «Минулому і думах». У московський гурток західників входили Герцен, Грановський,Огарьов, Боткін, Кетчер, Корш, Кавелін та інші. Тісний зв'язок з гуртком мав Бєлінський, що жив у Петербурзі, до західників відносився також Іван Тургенєв.
Слов'янофі́льство — світоглядно-ідеологічна і суспільно-політична течія в Росії у 1840 — 1870 рр., яка на противагу російській орієнтації на Західну Європу (так званих «західників») перейшла на шлях російського панславізму, ідеалізувала все, що російське, протиставляла Росію Заходові, православ'я («єдина правдива християнська релігія») — католицизмові, московські звичаї — європейським, вихваляла минувшину й суспільний лад Московської держави (зокрема допетровської доби), а також общину, артілі тощо.
Лібералі́зм
(фр. libéralisme) — філософська, політична та економічна
теорія,
а також ідеологія,
яка виходить з положення про те, що
індивідуальні свободи людини
є правовим базисом суспільства та економічного ладу.
Зародився
як ідеологія буржуазії у 17 ст. і остаточно
оформився як ідейна доктрина до середини
19 сторіччя.[1]
Консервати́зм 
(фр. conservatisme,
від лат. conservo —
«охороняю», «зберігаю») — визначення
ідейно-політичних, ідеологічних і
культурних течій, що спираються на ідею
традиції та спадкоємності в соціальному
та культурному житті. Для консерватизму
характерні прихильність до існуючих
та установлених соціальних систем і
норм, «скептичне» сприйняття ідей
рівності людей, неприйняття революцій та
радикальнихреформ,
обстоювання еволюційного органічного,
максимально повільного розвитку.Ідеологічно
консерватизм протистоїть як лібералізму,
так і соціалізму.
Революції 1848—1849 років («Весна народів») — кілька повстань у різних частинах Європи проти монархічного правління. Деякі революціонери керувалися республіканськими ідеями, однак набагато більше — економічними причинами.
Ідеоло́гія (грец. ιδεολογία, від Ιδεα — прообраз, ідея, і λογος — слово, розум, вчення, буквально вчення про ідеї) — організована сукупність ідей у формі міфів, настанов, гасел, програмних документів партій, філософських концепцій тощо.Ідеологія — система поглядів, ідей, переконань, цінностей та установок, що виражають інтереси різних соціальних груп, класів, товариств, в яких усвідомлюються і оцінюються відносини людей до дійсності і один до одного, соціальні проблеми і конфлікти, а також містяться цілі (програми) соціальної діяльності, спрямованої на закріплення або зміну існуючих суспільних відносин.
Аболіціоні́зм (фр. abolitionisme, від лат. abolitio — скасування) — громадський рух за скасування якогось закону. Наприкінці XVIII — на початку XIX сторіччя у США рух за скасуваннярабства чорношкірого населення, у Великобританії, Франції та деяких інших країнах рух за ліквідацію рабства в колоніях.
Громадя́нська війна́ — військова боротьба за владу між громадянами одного суспільства чи країни[1] або, рідше, між двома країнами, створеними на уламках раніше єдиної держави[2]. Поняття громадянська війна пішло від латинського bellum civile, яким використовувався для позначення громадянських воєн у Стародавньому Римі.
Доктрина Монро — політична доктрина США, частина сьомого Звернення до Конгресу (англ. State of the Union Affairs) тогочасного президента США Джеймса Монро (1817–1825), проголошена 2 грудня 1823 р. В ній було визначено довготривалі цілі зовнішньої політики США. Подібно до традиції президента Джеферсона, в цій доктрині було закріплено незалежність Американських Штатів від Європейських урядів (від «Старого світу»), було сформульвано існування двох політичних сфер (англ. two spheres), визначено принцип невтручання (англ. non-intervention) США в європейські конфлікти, запропоновано припининення всіх колоніальних кампаній в західній півкулі (англ. non-colonization).
Двопартійна система відзначається домінуванням двох потужних політичних партій, одна з яких перебуває при владі, а інша — в опозиції.
Терори́зм (від лат. terror — жах) — суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуваннінасильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не повинних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей[2][3].
Тайпіни - повстанці, учасники селянської антифеодальної війни в Китаї 1850-1864 рр. проти династії Цін. Тайпі́нське повста́ння (англ. Taiping Rebellion) — національно-визвольне і релігійне повстання етнічних китайців у Південному Китаї в 1850— 1864 роках проти панування маньчжурської династії Цін. Повстанці проголосили створення незалежної китайської Тайпі́нської держа́ви (кит.: 太平天国; піньїнь: Tàipíng Tiānguó; «Небесна держава Великого Спокою»), правителем якої став їхній ватажок Хун Сюцюань.
Сипаї (перс. سپاهی sipâhi, солдат) —