1775-1783 – Війна за незалежність

4 Липня 1776 – проголошення незалежності сша

Персоналії

Джо́рдж Ва́шингтон  (англ. George Washington; 22 лютого 1732 — 14 грудня 1799) — американський державний діяч, першийпрезидент Сполучених Штатів (1789–1797), батько-засновник США, головнокомандувач Континентальної армії, учасник війни за незалежність Північно-Американських штатів, творець американського інституту президентства, генерал армій США.

Бенджамін Франклін  (англ. Benjamin Franklin) (17 січня 1706—17 квітня 1790) — один із засновників США, політичний діяч, дипломат, вчений, письменник, журналіст, видавець, масон. Один з лідерів війни за незалежність США. Один із розробників дизайну Великої Державної Печатки США (Великої печатки). Перший американець, що став іноземним членом Російської академії наук. Як учений він був помітною фігурою в історії фізики, зробивши відкриття в галузі електрики. Як політичний автор і активіст він більше, ніж хто-небудь був автором ідеї Американської нації. Будучи дипломатом протягом Американської Революції, він уклав альянс з Францією, що допомогло захистити незалежність.

То́мас Дже́фферсон (англ. Thomas Jefferson, * 13 квітня 1743 — † 4 липня 1826) — учасник Першої американської революції, 3-йпрезидент США, один із засновників цієї держави, видатний політичний діяч, дипломат і філософ.

Поняття і терміни

Федера́ція (лат. foederatio — об'єднання, союз) — форма державного устрою, за якої вищі територіальні одиниці держави мають певну юридично визначену політичну самостійність, чим відрізняються від звичайних адміністративно-територіальних одиниць унітарної держави. Складові частини федерації - це своєрідні державоподібні утворення, які називають суб’єктами федерації, а територія федерації складається з територій її суб'єктів.

Президе́нт (лат. praesidens (praesidentis) — той, що сидить спереду) — глава держави в країнах з республіканською або змішаною формою правління.

Конгрес — (лат. congressus — зустріч, збори)-найвищий орган деяких міжнародних організацій:

Тема 21.Країни Сходу

Дати

1644-1911 – Панування маньчжурської династії Цін

1683 – Розгром турків під Віднем

Персоналії

Сулейма́н І Пи́шний  або Кануні (Законодавець) (тур. Süleyman Kanuni) ( 27 квітня]] 1494, Трабзон  — 5 вересня 1566, Сігетвар) — османський султан з 1520 до 1566. Був сином Селіма І Грізного та Хафізи. Сулейман став найвизначнішим правителем Сходу XVI ст., будучи на вершині військової, політичної і економічної могутності Османської імперії.

Захіредді́н Муха́ммед Бабу́р  (*14 лютого 1483 — †26 грудня 1530) — нащадок Тамерлана, син правителя Фергани Омар-шейха. Засновник Імперії Великих Моголів.

Рід Токуґава  (徳川氏, токуґава-сі) — самурайський рід середньовічної Японії, який виводить свій початок від Токуґави Іеясу, засновника сьоґунату в Едо. З 1603 по 1867 голови роду займали посаду сьоґунів.

Поняття і терміни

Диван — державна рада, вищий орган влади, який об'єднував функції виконавчої, законодавчої та судової гілок влади. До його складу входили хан, муфтій,калга, нуреддин, беї, візир, кадіаскер, казнадар-баші, дефтердар-баші й інші високопосадовці.Диван ухвалював остаточні рішення з таких питань, як оголошення війни та миру, надання військової допомоги іноземним державам. Диван був судом вищої інстанції, розглядав цивільні та кримінальні справи, а також справи щодо спорів між мурзами. Тільки Диван міг ухвалити вирок про смертну кару. У Дивані, як правило, відбувалася процедура вступу на посаду або зняття з неї кримського хана. Кадіаскер оголошував вирок за рішенням муфтія, а хан видавав наказ. Диван визначав розмір утримання, що виділялося на ханський двір і палац.

Шейх (араб. شيخ шайх) — старий, старець, старійшина, старший, старшина, староста, світський або духовний керівник і пастир.

Сьоґуна́т Е́до (яп. 江戸幕府, едо бакуфу, 12 лютого 1603 — 14 жовтня 1867) — всеяпонський самурайський уряд авторитарного типу під керівництвом сьоґунів з родини Токуґава з центром у місті Едо (сучасне Токіо). Існував 265 років — від часу призначення Токуґави Іеясу сьоґуном (1603) до реставрації імператорського правління в Японії (1867). За час функціонування сьоґунату ним правило 15 сьоґунів. За всю політичну історію самурайства він вважається найпотужнішим центральним урядом з високим рівнем внутрішньої організації. За назвою правлячої родини його також називають сьоґунатом Токуґава.