1773-1775 – Селянська війна під проводом Омеляна Пугачова

1772,1793,1795 – Поділи Речі Посполитої

Персоналії

Петро́ Олексі́йович Рома́нов  (Петро I; рос. Пётр Алексеевич Романов; *30 травня (9 червня) 1672 — †28 січня (8 лютого) 1725) — останній цар Великої, Малої і Білої Русі (1682–1725 роки), з 1721 — перший імператор Всеросійський. Після приєднання до Московської держави численних земель (фактично на початку його правління його владі підкорялися лише землі Московії, землі козацьких військ — Запорізького, Донського, Яїцького, Уральського та інших йому не підкорялися) та перемоги у Північній війнізаснував Російську імперію. Провів у державі численні реформи.І також не забувати,що це кончєний підр

Катери́на ІІ «Вели́ка»  (Катерина Олексіївна Романова, рос. Екатерина II Великая, імя за народженням: Софія Авґуста Фредеріка Ангальт-Цербст-Дорнбурґ, нім. Sophie Auguste Friederike von Anhalt-Zerbst-Dornburg) (*2 травня 1729, Штетін, Пруссія — † 17 листопада (6 листопада за старим стилем) 1796, Санкт-Петербург)  — російська імператриця (1762—1796) дому Романових.Дружина (вдова) імператора Петра III, мати імператора Павла І.Епоха царювання Катерини II в російській і європейській історіографії Нового часу одержала назву «освіченої монархії» і вважається«золотим віком» російського імперського абсолютизму.І просто кончєна стара пізда.

Суво́ров Олекса́ндр Васи́льович  (рос. Александр Васильевич Суворов; * 13 (24) листопада 1729 — † 6 (18) травня 1800)  — граф Римницький (1789), князь Італійський (1799), відомий російський полководець. Один із засновників російської військової справи,генералісимус (1799) російських наземних та морських сил, генерал-фельдмаршал австрійських та сардинських військ.Згідно з російською історіографією, за все життя не зазнав жодної прямої поразки. Кавалер всіх російських та багатьох іноземних військових орденів^[1].

Миха́йло Васи́льович Ломоно́сов  (8 (19) листопада 1711 — 4 (15) квітня 1765) — російський учений-натураліст, геохімік, поет, заклав основи російської літературної мови, перший російський академічно освічений вчений.

Поняття і терміни

Сена́т (лат. Senatus — рада старіших), у Древньому Римі найвища державна рада; у ряді держав один з найвищих державних органів; у багатьох державах одна з законодавчих палат парламенту, судова колегія при вищих судах, або найвищий суд (напр., Держ. Сенат в Україні за гетьманату П. Скоропадського); також колеґіальний орган управління у деяких вищих навчальних закладах.

Сино́д (від грец. Σύνοδος «сход, збори, зустріч, зібрання, нарада») — певний ступінь внутрішньої свободи управління церковної організації, найвища колегіальна церковна установа для вирішення важливіших справ під головуванням ієрарха вселенської, помісної, автономної чи автокефальної Церкви. Згідно з певними обставинами місця і часу відбуваються зміни у правилах та структурі: під час переслідування християн, наглої єресі, смерті голови церкви і т.ін.. Прообразом синодальної системі були колегії святих Апостолів, котрі вперше зібралися у 50 році від Різдва Христового в м. Єрусалимі. Синоди бувають митрополичі (провінційні), єпархіальні, вселенські (екуменічні), католицькі «єпископські конференції». До їх компетенції належить: тлумачення догматів, нагляд за дотриманням традиції, питання духовної цензури, місіонерської діяльності, освіти, боротьби зі схизмою і єресями, рішення церковно-адміністративних питань (канонічної дисципліни), обрання і представлення на затвердження кандидатів на єпископство, скликання виборів патріарха тощо. Такий колегіальний устрій наслідує апостольські принципи, забезпечує гарантії неупередженості, підвищує авторитет церковних рішень, усуває небезпеку двовладдя (відомого в історії Речі Посполитої таРосійської імперії як «папоцезаризм» та «цезарепапізм» — прикриття політичних цілей релігією).

Знать (шля́хта, дворя́нство) — історично вищий соціальний прошарок, суспільний стан, статус, що успадковується. Сьогодні й досі існує в деяких країнах — переважно в країнах, що є чи були монархіями.

США

Факти

У XVIII столітті соціальний та економічний ріст тривав. Після того, як британські і колоніальні війська спільними зусиллями вигнали французів з Канади і району Великих Озер під час Французької та Індійської воєн (1754–1760 років), колоністи менше потребували британського захисту. Це спричинило складний ланцюг подій, який з часом об'єднав колоністів проти Великобританії і привів до Американської революції (1775–1783 рр.).

Результатом революції стала незалежність 13 колоній: Массачусеттсу, Нью-Хемпширу, Коннектікуту, Род-Айленду, Нью-Йорку, Нью-Джерсі, Пенсильванії, Делаверу, Меріленду, Вірджинії, Північної і Південної Кароліни і Джорджії. У 1787 році була прийнятаКонституція США, згідно з якою було створено національний уряд. У 1791 — Білль про права істотно обмежив повноваження уряду відносно громадян. Герой революції Джордж Вашингтон, обраний на посаду президента, започаткував багато державних закладів, включаючи кабінет, монетний двір і перший банк США.

В середині XIX століття територіальні надбання, в результаті покупки Луїзіани у Франції, Орегону у Британії та Аляски у Росії, як івійни з Мексикою, змусили законодавців зосередити увагу на питанні розширення інституту рабства негрів на нові території. Мешканці півдня намагалися продовжити його існування, у той час як мешканці півночі все менш терпимо ставилися до цього явища.

Дати