Тема 19.Польська держава і Москальське царство

Дати

1569 – Люблінська унія

1613 – Початок правління Романових

1649 – Остаточне закріпачення селян у Росії

Персоналії

Сигізму́нд II А́вгуст  (лат. Sigismundus Augustus, пол. Zygmunt II August, рус. Жикгимонтъ Августъ; 1 серпня 1520 — 7 липня 1572) —великий князь литовський (1544—1569) і король польський (1548—1569) із литовської династії Ягеллонів. Перший монарх Речі Посполитої — король польський і великий князь литовський (1569—1572). Єдиний син польського короля Сигізмунда I Старого йміланської герцогині Бони Сфорци. Народився у Кракові. 1569 року затвердив Люблінську унію, за якою Королівство Польське йВелике князівство Литовське об'єднувалися в одну федеративну державу — Річ Посполита, а спадкова монархія замінюваласявиборною. Одружувався тричі, але не мав сина-спадкоємця. Помер у Книшині. Похований у Каплиці Сигізмунда, в Кракові. Останній представник Ягеллонів на престолах Литви і Польщі.

Стефа́н Бато́рій, Степан Баторій  (угор. Báthory István, біл. Стэфан Баторы, лит. Steponas Batoras , рум. Ştefan Báthory, пол. Stefan Batory) (*27 вересня 1533 — †12 грудня 1586) — польський король (з 1576), Великий князь Литовський та Руський (з 1576), глава Речі Посполитої обох народів.Повний титул : Божою Ласкою король Польщі, Великий князь Литовський, Руський, Прусії, Мазовецький, Жмудський, Куявський, Волинський, Підліський, Інфлянський, а також князь Семигородський.Син семигородського (трансильванського) князя Стефана IV. Чоловік Анни Ягеллонки, дочки Сигізмунда I.

Іван IV Грозний  (рос. Иван (Иоанн) IV Грозный) (* 25 серпня 1530 — † 18 березня 1584) — московський великий князь (від 1533), перший самопроголошений цар Московського царства (від 1547 — офіційний титул — Цар і великий князь всієї Росії [2]. З молодшої гілки роду Мономаховичів (династії суздальських Юрійовичів), син Великого князя московського Василя III та Олени Василівни Глинської.

Олексій I Михайлович  (*19 березня 1629 — †29 січня 1676) — другий московський цар (1645—76) з династії Романових. БатькоПетра І Великого. Повний титул: «Божією милістю Великий Государ Цар і Великий князь, всій Великия і Малия і Білия Росії самодержець, і багатьох держав і земель Східних і Західних і Північних отчич і дідич і спадкоємець і государ і володар» 

Поняття і терміни

Сейм (Сойм) — назва законодавчих органів у Великому Князівстві Литовському та першій Речі Посполитій, Карпатській Україні (1939), Польщі (1945–1990), Литві та Латвії (після1920 р.); нижча палата парламенту в Польщі у 1921–1939 рр. та після 1990 р.; в Австро-Угорщині існували крайові сойми Галичини та Буковини.

Прика́з — адміністративно-судовий орган центрального управління в Московському царстві з кінця XV і до першої чверті XVIII століть.Прикази створювалися в процесі централізації держави та розвитку станово-представницької монархії. Наприкінці XVII століття існувало близько 100 приказів.Більшість приказів будувалася за функціональним принципом: вони керували окремими галузями управління — земський, помісний, посольський, стрілецький, холопський, ямський та інші; кілька приказів відали справами двірцевого управління, наприклад приказ Великого двору. Окремі прикази керували всіма галузями управління на певній території, наприклад Малоросійський приказ.На чолі приказу стояв «суддя», здебільшого з бояр. Він користувався одноосібною владою.При ньому була «приказна ізба» — канцелярія з дяками та піддячими, які фактично вели всі справи приказу.Відсутність організаційної чіткості, одноособова влада «судді», бюрократизм, несумлінність приказних породжували значну кількість зловживань. Петро І замінив 1718 шило на мило — прикази на колегії. Останній з приказів — Сибірський існував до 1763.

Автокра́тія або Самодержавство(грец. αυτός — сам, κράτος — влада) — форма політичного режиму держави, де вища державна влада належить одному суб'єктові. Цей суб'єкт — глава держави — є джерелом і носієм суверенітету державної влади. Суверенний суб'єкт має вищу законодавчу, виконавчу і судову владу. Населення, у тому числі економічно панівний соціальний клас, прямої правової участі в утворенні державних органів не бере, або ця участь носить формальний характер й істотно не впливає на функціонування державних інститутів. Автократичні форми держави характеризуються також міцною централізованою владою, при якій місцеві органи є лише виконавцями волі вищих органів.

Опричнина — система заходів (репресії, страти, конфіскація земель), що здійснювались у Московській державі в XVI столітті царем Іваном IV з метою зміцнення царської влади, для боротьби з опозицією, залишками удільного сепаратизму та посилення асиміляції завойованих територій.

Земськи́й собо́р — збір представників різних верств населення Московської держави для рішення політичних, економічних і адміністративних питань, що існувавав з середини 16 до кінця 17 століття «Земський» означає «загальний», «загальнодержавний».