6. Використання словесних методів навчання в гуртковій роботі з дтп

Словесними методами є: розповідь, бесіда, читання, переказ.

У роботі з дітьми всі ці методи повинні сполучатися один з одним.

Це традиційна класифікація.

Останнім часом розроблена нова класифікація методів. Авторами нової класифікації є: Лернер І.Я., Скаткін М.Н., вона включає наступні методи навчання:

      інформативно - рецептивний;

      репродуктивний;

      дослідницький;

      евристичний;

      метод проблемного викладу матеріалу.

В інформаційно-рецептивний метод включаються наступні прийоми:

      розглядання;

      спостереження;

      екскурсія;

      зразок вихователя;

      показ вихователя.

Словесний метод містить у собі:

      бесіду;

      розповідь, мистецтвознавча розповідь;

      використання зразків педагога;

      художнє слово.

7. Диференціація навчання та індивідуальний підхід у гуртковій роботі з художньо-прикладної творчості За останні 20 років у теорії виховання з’явилося поняття «підхід до виховного процесу». Його розуміють як виділення головного в педагогічному явищі. Підходи мають основне значення в теоретичних дослідженнях. Застосування різних підходів у практиці виховної роботи зумовило винайдення нових форм і засобів. Наприклад, теорія комплексного підходу сприяла створенню соціально-педагогічних молодіжних комплексів, а системний підхід до виховної роботи з учнями призвів до виникнення нової галузі – соціальної педагогіки. Найпоширенішими до виховної роботи стали такі підходи: системний, структурний, комплексний, діяльнісний, творчий, диференційований, індивідуальний. Диференційований підхід у гуртковій роботі – це поділ учнів у процесі навчання і виховання на умові мікро групи за однорідними критеріями успішності, поведінки, соціальними умовами. Диференціація охоплює всіх учнів, кожен має отримувати в школі свою «порцію» педагогічної уваги і піклування про його зростання і формування як особистості. Диференціація може відбуватися за такими ознаками: розумовими, трудовими, економічними, теїстичними, естетичними, комунікативними, спортивними. Об’єднуючи учнів у творчі групи і підгрупи, необхідно враховувати взаємні симпатії між учнями з високим, середнім та низьким рівнем образотворчих умінь, а потім бажання учнів дуже низького рівня виконувати певну роботу з учнями, що мають високий рівень умінь. За такого підходу до комплектування творчих груп забезпечується можливість створення умов для формування творчої активності при виконанні завдання в найбільшій кількості різних творчих груп. Цілеспрямовано організовуючи творчі групи, необхідно зважати на те, що коли спочатку учні твердо не засвоїли правила взаємовідносин, то характер поведінки між ними змінюється залежно від складу учасників діяльності. Даному питанню слід приділяти увагу на другому і третьому етапах активізації творчої діяльності учнів. Клас можна поділити на підгрупи, які працюють з різними матеріалами: наприклад, одна працює гуашшю, друга – крейдою, третя – аквареллю, четверта – у техніці аплікації з кольорового паперу. Щоб захопити всіх дітей декоративно-прикладною творчістю, необхідно надати кожній дитині можливість пережити успіх у роботі. За такого широкого діапазону творчості дитина має можливість знайти види роботи, що найбільшою мірою відповідають її внутрішньому стану. Після кожного завдання або перед уроком можна влаштувати в класі тимчасові виставки робіт учнів (бажано всього класу). Обговорення таких імпровізованих вернісажів можна починати на перерві під час монтування виставки. Пропонується прикріплювати роботи шпильками до натягнутого полотна або на класну дошку за допомогою кнопок чи інших зажимів. Під час обговорень робіт діти є не просто глядачами, вони виступають у ролі критиків-мистецтвознавців і тому мають бути особливо уважні до робіт один одного. Декоративні та конструктивні роботи виконуються на уроках в процесі колективної творчості. Ці роботи часто стають предметом гордості дітей, особливо якщо вони прикрашають шкільні коридори, зал, кабінети, класи. Бажання дітей знайти кращу роботу спонукає до бажання провести конкурси, виставки. Диференціація гурткової роботи дає можливість установити реальний стан справ, прогнозувати виховну роботу, вона свідчить про високий рівень виховної роботи школи, її адміністрації. Це не лише теоретична проблема, а й практична робота, яка споконвіку проводилася в школах. (підх. і до 9)Учитель повинен використовувати індивідуально-груповий метод навчання та виховання дітей засобами декоративного мистецтва, розвивати їхні творчі здібності та нахили, формувати особистість дитини, її світовідчуття, цілеспрямовано розвивати естетичне сприйняття дійсності, глибоке розуміння творів народного декоративного мистецтва. До виховної роботи належить індивідуальна форма: читання художньої літератури, колекціонування, гра на музичних інструментах, вишивання, малювання тощо. Індивідуальний підхід – це врахування у процесі виховання особливостей кожного учня на основі його психолого-педагогічного вивчення, прогнозування його розвитку і здійснення певної виховної програми. Історія індивідуального підходу включає в себе досягнення американської педагогіки («педоцентризм» Д.Дьюї), європейської (система шкіл Ж.Піаже), російської і вітчизняної педагогіки (С.Т.Шацький, П.П.Блонський та ін.). Індивідуалізація як система складається з таких циклів:

• Вивчення особистості учня на заняттях гуртка за допомогою спеціальних методик загальної, вікової та педагогічної психології, педагогіки, соціології, соціальної педагогіки. Для вчителя головним є вироблення в собі спостережливості, властивості «все помічати», уміння ввійти в неказенні, довірчі стосунки з учнями.

• Прогнозування виховання учнів відбувається на основі його пізнання. Робити оптимістичний прогноз – це виявляти, що саме потрібно для подальшого виховання: розвинути позитивні риси і якості, усунути недоліки, якими методами діяти. Для цього і складаються диференційовано-групові та індивідуальні програми виховання.

• Здійснення групових та індивідуальних програм – це серцевина виховного процесу в колективі, він відбувається за трьома напрямами (індивідуальне виховання особистостей у колективі і створення їм таких умов, які б сприяли підвищенню їхнього статусу, авторитету; індивідуальна виховна робота керівника; керівництво самовиховання учнів).