11. Використання тзн

Окрім цього, учителі-словесники звертаються до фрагментів з фільм науково-популярного характеру про життя видатних українських письмеї ників, ігрових фільмів. Ці фільми не призначені спеціально для шкіл. Метра їх великий, але нехтувати ними не слід: вдало дібраний фрагмент — не лий чудове унаочнення, а й джерело цікавої інформації для учнів. Щоб досяп бажаних результатів, між уроком і фільмом необхідно встановлювати прямії зв'язок. А для цього перед демонстрацією фільму слід провести відповіді і підготовку до його сприймання, після перегляду — зробити підсумки, з'ясуй; ти, як учні осмислили побачене.

Методика використання кінофільмів залежить від того, з якою дидактич ною метою вони демонструються — з метою ілюстрації й конкретизації вин ченого матеріалу чи як джерело нових знань. У першому випадку помп і матеріал з'ясовується до перегляду фільму, у другому — основна доза ін формації засвоюється учнями під час демонстрування фільму і після перегля ду. Його фрагменти вкрапляються в розповідь, бесіду, лекцію вчителя, віді грають роль своєрідної зорової опори.

До фільмів-екранізацій ми звертаємося переважно тоді, коли художнії твір уже прочитаний і осмислений учнями й в них склалася певна естетичні оцінка. Порівняльний аналіз художнього твору і фільму допоможе дітяіу глибше і повніше збагнути те коло питань, яке порушено у творі.

Уроки з використанням фільмів-екранізацій можуть мати багато струк­турних варіантів, проте найпоширенішею є така структура: 1) вступне слово вчителя; 2) робота учнів над текстом художнього твору; 3) підготовка учнів до сприймання екранного матеріалу; 4) демонстрація кінофільму чи його окремого фрагменту; 5) бесіда з учнями про кінематографічне втілення худож­ніх образів; 6) підведення вчителем підсумків уроку; 7) завдання додому.

Телепередачі. Як і кінофільми, навчальні телепередачі можуть викорис­товуватися з різною дидактичною метою — як засіб нової інформації та з метою систематизації набутих знань. Вони вимагають підготовки до сприй­мання, а також аналізу, осмислення того, з чим учні ознайомилися в процесі передачі. Наприклад, якщо телепередача задумана як самостійний етап уро­ку, на якому засвоюється дітьми відповідна наукова інформація, їй передує вступне слово вчителя, мета якого — підготувати їх до сприймання нового матеріалу, чітко визначити їм завдання для самостійної роботи, з'ясувати ме­ту демонстрування тощо. Перегляд передачі завершується бесідою з учнями, щоб вони відновили в пам'яті побачене на екрані й краще осмислили його.

У цьому плані методика використання навчальних передач має багато спільного з методикою використання кінофільмів. Проте тут є і свої особли­вості. Кінофільм можна використовувати фрагментарно. Цього ніяк не зробиш під час телепередачі. Учитель змушений задовольнитися тим, що йому піднесли в готовому вигляді сценарист, режисер, звукооператор.

Діафільми. У кожному діафільмі до кадрів подаються титри. Чи слід обов'язково читати титри? Якщо так, то на якому етапі — до розгляду чи після розгляду кадрів? Чи кожен кадр вимагає коментування вчителя або учнів? Тут можливі різні варіанти. В одному випадку з титру можна почати аналіз кадру, в іншому — слова титру вчитель включає у свою розповідь. Якщо коментарі зайві, титр читається вчителем зразу ж після демонстрування відповідних кадрів.