
- •1.Освітньо-виховні завдання шкільного курсу літ-ри на счу.Етапі.
- •2.Освітні тенденції розвитку укр..Освіти.
- •4. Реалізація між предметних зв’язків
- •5. Проведення нетрадиційного уроку
- •7. Вивчення біографії письменника
- •8. Формування теоретико-літ. Понять на уроках укр..Літ.
- •9. Класифікація методів навчання…
- •10.Використання наочності. Типии наочності.
- •11. Використання тзн
- •12. Проведення уроків літератури рідного краю.
- •13. Сучасні вимоги до уроку літератури
- •16. Проведення уроків позакласного читання
- •17. Етапи роботи з художнім твором.
- •18. Читання твору, його види. Форми і види опитування.
- •19. Аналіз як основний етап вивчення худ.Таору.
- •20. Шляхи аналізу літ-ного твору в школі.
- •21. Диференціація завдань як важливий засіб активації розумових здібностей учнів.
- •22. Особливості вивчення епічних творів
- •23. Особливості вивчення драматичних творів.
- •24. Особливості вивчення ліричних творів
- •29. Роль позакласної роботи в літ-но естетичному розвитку творчих здібностей.
- •30. Робота вчителя-словесника
- •33. Шкільний кабінет
- •35. Методика аналізу уроку літератури
- •36. Формування навичок виразного читання
4. Реалізація між предметних зв’язків
Українська художня література як мистецтво слова нерозривно пов'язана і такими багатьма галузями духовного життя людини як живопис, графіка, кіно тощо. Цей взаємозв'язок особливо виявляється в ідейно-тематичному плані, у стильовій своєрідності мистецьких творів.Викладання літератури в школі повинне будуватися на засадах народознавства й українознавства — фундаментальних наук, об'єктом яких є вивчення особливостей національного характеру, світогляду народу, його побуту, національних традицій, звичаїв, обрядів, вірувань, психології, історико- культурного досвіду тощо.Не менш тісний зв'язок методики викладання літератури з психологією. Будуючи наукову систему вивчення літератури, не можна не враховувати того, що об'єктивний зміст художнього твору завжди вступає у взаємодію з певними суб'єктивними факторами. У сприйманні художньої літератури важлива роль належить відтворюючій уяві, емоційному співпереживанню, пам'яті тощо.Література нерозривно пов’язана з історією,соціологією,особливо з історією рідного народу.
5. Проведення нетрадиційного уроку
Сьогодні нестандартні (нетрадиційні) уроки є звичною ознакою будь-якої школи.Навіть чіткого визначення поняття «нестандартний урок» у педагогічній літературі досі не існує. Найбільш поширеною є характеристика такого уроку як імпровізованого навчального заняття, що має нестандартну (невизначену) структуру та невизначений задум й організаційну форму. С. В. Кульневич та Т. П. Лакоценіна виділяють такі групи нестандартних уроків:
1. Уроки зі зміненим способом організації (лекції, захист ідей, урок взаємоконтролю).
2. Уроки, пов’язані з фантазією (урок-казка, театралізований урок).
3. Уроки, що імітують які-небудь види діяльності (урок-екскурсія, урок-експедиція).
4. Уроки з ігровою змагальною основою (вікторина, КВК).
5. Уроки з трансформацією стандартних способів організації (семінар, залік, урок-моделювання).
6. Уроки з оригінальною організацією (урок взаємонавчання, урок-монолог).
7. Уроки – аналогії певних дій (урок-суд, урок-аукціон).
8. Уроки – аналогії з відомими формами й методами діяльності (урок-диспут, урок-дослідження).
Незважаючи на таке величезне різноманіття, для більшості нестандартних уроків, як правило, характерні: колективні способи роботи; цікавість до навчального матеріалу; значна творча складова; активізація пізнавальної діяльності; партнерський стиль взаємовідносин; зміна ролі вчителя; нестандартні підходи до оцінювання .
До нестандартних уроків готуємося заздалегідь. Передусім вибираємо найбільш активних, ініціативних, добре підготовлених з теми учнів (якщо це нова тема, то даємо опрацювати матеріал самостійно, при цьому надаємо консультації); розтлумачуємо їхні обов ’язки, можливо, спочатку на власному прикладі демонструємо ймовірний підхід до важкої ролі та забезпечуємо діалог виконавця з класом.Більшість уроків нестандартної форми передбачає групове навчання, що сприяє реалізації комплексних його цілей, засвоєнню бази знань; формує навички самоконтролю, вміння висловлювати особисту думку і враховувати думки інших, почуття обов’язку й відповідальності за результати навчання. Учень на таких уроках не лише сприймає певну суму знань, а бере активну участь у їх засвоєнні, опановує способи самостійного їх поповнення і розширення.