20. Шляхи аналізу літ-ного твору в школі.

Залежнiсть змiсту i форм пiдготовки вiд характеру твору, життєвого досвiду школярiв i їх вiкових особливостей.Читання твору i його види. Професiйнi вимоги до читання вчителя. Забезпечення глибини емоцiйного сприймання i колективного спiвпереживання - важлива умова вивчення лiтератури у середнiх i старших класах. Читання як праця i творчiсть. Види читання (мовчазне й голосне, класне й домашнє, суцiльне і вибiркове, iндивiдуальне, в особах, колективне, читання напам’ятъ, коментоване). Прослуховування художнiх творiв у виконаннi визначних майстрiв сцени. Місце виразного читання у засвоєнні змiсту та в аналiзi творiв, у розвитку культури усного мовлення та естетичних смакiв школярiв. Шляхи i прийоми аналiзу.Аналiз твору. Роль аналiзу у поглибленнi на основi тексту попередніх вражень, знань учнiв про художнiй твiр як iдейно-естетичну цінність. Аналiз і лiтературний розвиток учнiв, дискусii з приводу методів шкільного аналізу. Рiвень i обсяг аналiзу залежно вiд вiкових особливостей учнiв та освiтньо- виховних завдань викладання лiтератури, забезпечення в процесi аналізу емоцiйно-образного сприймання твору. Аналiз твору вiдповiдно до принципів наукового iсторизму, єдностi змiсту i форми, зв’язку твору з життям. Єдність iсторико-генетичного та iсторико-функцiонального пiдходу до твору.Складовi частини до аналiзу. Розгляд композиції як засобу вираження авторської iдеї. Поступовість ознайомлення учнiв з єднiстю всiх структурних компонентів твору, з основними засобами художнього зображення (розповiдь, опис та iн.). Загальнi вимоги до аналiзу образiв-персонажiв. Типовi помилки в шкiльному аналiзi персонажiв лiтературного твору: схематизм вивчення, розгляд образiв без уваги до художнiх засобiв i прийомiв їх творення та iн. Методичнi прийоми роботи над образом-персонажем‚ аналiз вчинкiв, поведiнки, оточення, портретних характеристик, мови, самохарактеристик, висловлювань iнших персонажiв тощо. Порiвняльна та групова характеристика образiв.Вивчення мови художнього твору i стилю письменника. Принципи, шляхи, методичнi прийоми роботи над мовою художнього твору в середнiх та старших класах. Усвідомлення учнями функціональної єдності усіх засобів художнього вираження. Організацiя практичних спостережень над текстом твору. Методи проведения стилiстичного експерименту. Зiставлення рiзних редакцiй твору. Iнші види роботи.Розкриття творчої iндивiдуальностi митця, неповторної своєрiдностi його поетичної мови. Органiзацiя спостережень над особливостями iндивiдуального стилю письменника (улюбленi теми й проблеми письменника, найулюбленіші жанри, особливостi побудови творiв, способи творення образiв та інше). Використання прийомiв порiвняння, зiставлення. З’ясування поняття про традицiї та новаторство в лiтературi. Особливостi аналiзу художнiх творiв у системі оглядового вивчення творчостi письменника.Пiдсумковий етап у процесi вивчення твору. Мета пiдсумковогоетапу, його особливостi у середнiх i старших класах. Методичнi форми роботи: бесіда про значення твору письменника, традиції і новаторство, письмові відповіді тощо.

При цілісному аналізі проводиться повторне, більш осмислене зосереджене перечитування тексту, щоб всебічно відтворити в пам'яті учнів уявлення про твір, його окремі картини, епізоди, образи, композиційні та художні прийоми, які зберігаються від попереднього читання. Від першого читання багато деталей твору забуваються учнями. А тому при повторному читанні вони заглиблюються в моральну проблематику твору, з'ясовують роль композиційних та зображувальних засобів у з'ясуванні задуму письменника. При цілісному опрацюванні текст поділяється на окремі логічно закінчені частини так, щоб вони співпадали з відведеною кількістю уроків на вивчення твору.Під час підготовки до кожного уроку вчитель складає план, конкретно визначає тему, добирає текстовий і теоретичний матеріал, який висвітлює зміст даного уроку І має емоційний та естетичний вплив визначає уривки для зачитування й коментування в класі, а також виділяє питання, які з'ясовують учні. В старших класах вивчення великого епічного твору передбачає три етапи: вступне заняття, цілісне опрацювання художнього тексту, підсумкове заняття. Основні методи і прийоми аналізу художнього твору: коментоване читання, евристична бесіда, лекція, створення проблемної ситуації, переказ, реферати учнів, художня оповідь. Цей шлях аналізу творів може застосовуватись в усіх класах.Цілісно розглядати твір доцільніше в середніх класах, учні яких мають ще невисоку культуру читання, уміння й навички самостійно працювати над книгою. В старших класах цей шлях аналізу доцільно застосовувати під час вивчення творів, складних за композицією, з динамічним, напруженим сюжетом, глибоким психологізмом (“Fata morgana” М, Коцюбинського, “Катерина” Т. Г. Шевченка, “Собор” О. Гончара).

Пообразний аналіз треба проводити так, щоб через окремі образи, змальовані письменником, учні осягнули твір у цілому, розглядаючи образи разом з іншими компонентами художньої структури (описи, пейзажі, ліричні відступи, історичні екскурси). В основі цього аналізу покладено розгляд персонажів, сюжету і композиції у їх взаємозв’язках, у співвідношенні з іншими компонентами для з’ясування морального й естетичного багатства твору. Отже, в основі цього аналізу передбачена детальна характеристика образів та інших компонентів твору.Розглядаючи розвиток сюжету, особливості композиції, зображувальні засоби, основну увагу зосереджуємо на окремих типах людей засобах змалювання персонажів (портрет, психологія, моральні якості, життєві переконання, вчинки, стосунки з людьми і т. д). Тобто художні образи втілюють соціальні, моральні й естетичні проблеми епохи.Слід пам'ятати, що при пообразному аналізі художній твір розчленовують на складові частини не для того, щоб втратити цілісне уявлення про нього, а, навпаки, для того, щоб сприйняти його як витвір мистецтва. Даний шлях аналізу тривалий час був домінуючим у шкільному вивченні літератури, а тому в методичних посібниках ще його називають традиційним.Методика аналізу твору будується за такою схемою: вступне заняття, читання і засвоєння змісту, з'ясування сюжету і композиції вивчення системи образів, художні особливості твору, пізнавальне і виховне значення. Завершується вивчення написанням учнями письмової роботи на матеріалі художнього твору.

Проблемно-тематичний.Цей шлях аналізу художнього твору будується на основі самостійного розв'язування учнями завдань, поставлених вчителем або запропонованих учнями. При цьому активізуються їхні розумові зусилля, збуджуються естетичні почуття, вони вчаться давати морально-етичну й естетичну оцінку прочитаному творові. Вивчення твору слід починати із визначення мети уроку, проблематики твору, створення проблемних ситуацій, а також з накреслення конкретних шляхів для виконання поставлених завдань. Основним етапом уроку є вивчення нового матеріалу, тобто розкриття змісту проблеми, визначення й формулювання теоретичних понять і узагальнень. У процесі самостійної роботи, під час бесіди, творчих завдань, пошуків, повторного ознайомлення з текстом, новою критичною літературою учні розв'язують поставлену проблему. Дидактичні засоби засвоєння цього матеріалу: проблемні питання, проблемні завдання і проблемні ситуації (уроки-диспути). Проблемний підхід до засвоєння знань не виключає будь-який інший шлях аналізу літературного твору. Проблемні ситуації (диспути).Проблемні ситуації містяться у самому тексті кожного твору. Щоб виявити їх, учні повинні постійно звертатись до повторного вдумливого перечитування тексту: з’ясування протиріч, конфліктів, проблем, боротьби, розвиток характерів персонажів тощо.Цей шлях аналізу практикується переважно в старших класах. Вивчення великого епічного твору шляхом проблемно-тематичного аналізу проводиться у такій послідовності: вступна бесіда, стислий аналіз сюжету, з'ясування основних проблем у творі, підсумкове заняття.