39 Староукраїнське мовознавство: творчість л.Зизанія, м. Смотрицького, і.Ужевича.

5. Специфіка поняття «національна культура». Українська культура.

Українська культура століттями розвивалась в контексті литовської, польської, російської. На розвиток української культури негативно впливала відсутність власної державності, єдиної національної політики в галузі культури.

Прийнято виділяти світову і національну культури. Світова культура — це синтез кращих зразків національних культур різних народів, що стали загальнолюдським надбанням. Національна культура є синтезом цінностей, створених різними соціальними групами людей і класами даного суспільства.. До національних особливостей культури відносяться мова, звичаї, традиції народу, релігія, художня культура та ін.

Культура з цієї точки зору виступає як процес розвитку сутнісних сил людини та їх практичного вияву в усіх сферах, а разом з тим як система матеріальних і духовних цінностей, створених людьми й застосованих в їх діяльності, норм її регулювання, способів організації поведінки та спілкування людей. Підгрунтя для наукового знання про українську культури є історія української культури і фольклористика. Відсутність наукових інституцій, неповнота соціально-культурної структури українського суспільства перешкоджають відтворенню повноцінної картини розвитку ук.. нац. культури. На поч.. 20 ст. Дм. Багалій друкує « До історій укр.. народу». Найбільше місце в додатках займає хар-а нової укр.. писемності, хар-а етнограф. та істор. досліджень як форми національного самопізнання і підготовки до нац.-культ. відродження, зупинився на значенні школи та розвитку шкільних підручників. Принципове значення мали 2 моменти в схемі Багалія:

• введення до неї російськомовних явищ

• отримання здобутків природничих і технічних наук