Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Dokument_Microsoft_Office_Word_4.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.02.2020
Размер:
490.74 Кб
Скачать

4.Облік готової продукції.

Готова продукція це продукція, яка закінчена в обробці, пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам та стандартам.

Завданням обліку готової продукції та її реалізації є:

*перевірка виконання плану випуску продукції та її відвантаження;

*правильне і своєчасне оприбуткування та списання готової продукції;

*отримання відомостей про номенклатуру, к-сть і вартість відвантаженої продукції;

*визначення стану розрахунків із покупцями за відвантажену продукцію;

*контроль за зберіганням готової продукції та її реалізацією;

*контроль за витратами та доходами від її реалізації.

Готова продукція обліковується за фактичною виробничою собівартістю.

Готова продукція, прийняття якої на склад оформлено накладними, обліковується за видами й сортами у натуральному та вартісному вираженні, тобто обліковується на п-вах у місцях зберігання за окремими видами в установлених одиницях вимірювання.

Облік її на складах і в бухгалтерії організовують за аналогією до обліку матеріальних запасів у книгах або складських картках на підставі приймально-здавальних документів.

Передачу готової продукції на склад оформляють накладними, відомостями , приймально-здавальними актами або іншими первинними документами. У них зазначають: номер, дату, шифр цеху і складу, найменування продукції, її номенклатурний номер, одиниці вимірювання, к-сть.

Документи виписують у трьох примірниках, їх підписують особи, які здають і приймають готову продукцію.

Для забезпечення точності обліку руху готової продукції у бухгалтерії на підставі первинних документів із прибутку й видатку ведуть нагромаджу вальні відомості випуску готової продукції у натуральному та вартісному вираженні, а також нагромаджу вальну відомість відвантаженої продукції.

7.

1.Законодавство та відносини власності, як основа діяльності комерційних суб’єктів.

Суб’єкт КД – учасник комерційного або підприємницького процесу господарююча структура, яка здійснює підприємницьку ідею, тобто «хто управляє». На початку своєї діяльності при створені власної справи кожен комерсант або підприємець намагається усвідомити себе, як самостійне явище, незалежний суб’єкт господарювання, що реалізує особисті потреби та інтереси. Тільки під час подальшого розвитку підприємницької структури він усвідомлює ефективність різних організаційно-правових форм діяльності. Тому вибрана форма не повинна суперечити особливостям особи.

Власність – це економічне і правове відношення між людиною або суспільством (групою людей, суб’єктів) з одного і матеріальним світом (об’єктом) з іншим.

Ринок (ринковий механізм регулювання економікою) – це сукупність різноманітних і взаємодіючих форм власності без відносин власності немає і ринку.

Умови, котрі в сукупності визначають форми і відносини власності в ринковій економіці:

1.На ринку регулюються і розвиваються взаємовідносини між власниками капіталу, засобів виробництва, майна, робочої сили, готової продукції. Без таких взаємовідносин взаємовідносини власності не можуть бути реалізованими.

2.Потрібен механізм, який надає динамізм розвитку форм власності. Такими механізмами є конкуренція, яка породжується ринком.

3.Відносини власності – невід’ємна умова господарювання, яка забезпечує ріст ефективності діяльності власника капіталу. В такому вигляді відносини власності є підґрунтям забезпечення господарювання в ринкових умовах.

4.Визначальними принципами ринку є економічна воля і зацікавленість господарюючих суб’єктів – власників.

5.Перемана ринковій економіці невизначеність функціонування та результатів суттєво збільшує ризик господарювання.

Форма власності визначає ступінь стимулювання діяльності підприємця. Найбільший ступінь мотивації за індивідуальної форми власності оскільки в цьому разі він ризикує власним майном.

За умови участі всілякі власності ступінь мотивації знижують.

Особливу роль в розвитку форм власності має ринкова конкуренція бо стимулює кожну з них до удосконалення.

Акціонерна (колективна) і приватна форми власності стали базисними у комерційно-посередницькій діяльності.

ПД відбувається у різних організаційно-правових формах. Від правильно вибраної форми діяльності майбутньої фірми багато від чого залежить її життєздатність становище на ринку в подальшом розвитку.

Взагалі розгляд існуючих організаційно-правових форм підприємництва доцільно починати після ознайомлення з цивільним кодексом України. Такі види підприємств, як приватне, колективне, комунальне та державне набули певного поширення.

Звернемо на спільне підприємство засноване на базі об’єднання майна різних власників (змішана форма власності та п-во засноване на власності юридичних осіб і громадян інших держав).

Таким чином згідно з положенням законодавчих актів України п-во може функціонувати в будь-якій організаційно-правовій формі не забороненій законом і по-друге, що кожна форма ПД має власний зміст і відмінності від інших форм, що слід врахувати при організації бізнесу та заснування фірми.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]