- •1. Напрями, цілі та завдання моп. Організація моп.
- •2. Сутність соціально-трудових відносин.
- •3. Предмети і типи соціально-трудових відносин.
- •4. Методи регулювання соціально-трудових відносин.
- •5. Проблеми інтеграції соціально-трудових відносин України у систему відносин визнану моп.
- •6. Склад і структура персоналу.
- •7. Суть управління персоналом і методи управління.
- •8. Функції управління персоналу.
- •10. Поняття та сутність соціального партнерства.
- •9. Трудова дисципліна (глава 10 і 15 Кодексу законів про працю).
- •11. Поняття та основні риси глобалізації.
- •12. Поняття соціальної політики держави, її зміст та напрями.
- •13. Колективний договір. Зміст, сторони, строки чинності, поширення.(гл. 11 кЗпП)
- •15. Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників.
- •14. Трудовий договір. Зміст, сторони, строки чинності, поширення.(кЗпП)
- •16. Поняття і зміст організації праці.
- •17. Поділ і кооперація праці.
- •18. Організація та обслуговування робочих місць.
- •20. Умови праці та фактори їх формування.
- •19. Організація праці трудових колективів.
- •21. Методи дослідження трудових процесів.
- •22. Робочий час. Режим праці та відпочинку.
- •23. Робочий час. Час відпочинку. (глава 4-5 Кодексу законів про працю).
- •24. Суть охорони праці на підприємстві (глава 11-14 Кодексу законів про працю)
- •25. Соціально-економічна суть зайнятості.
- •26. Поняття, види та форми зайнятості
- •27. Суть та види безробіття. Закон Оукена.
- •28. Державне регулювання зайнятості в Україні
- •29. Зміст, поняття і сутність економічної категорії «праця»
- •30. Зміст і характер праці
- •32. Спонукальні мотиви і стимули до праці.
- •31. Види праці
- •33. Суть та функції ринку праці.
- •34. Основні елементи ринку праці.
- •35. Структура, моделі, типи, форми та сегменти ринку праці.
- •36. Основні моделі державної політики зайнятості.
- •37. Суть та функції заробітної плати.
- •38. Принципи та складові елементи організації оплати праці.
- •40. Регулювання оплати праці. Мінімальна заробітна плата. Прожитковий мінімум (глава 7 Кодексу законів про працю).
- •39. Форми і системи оплати праці.
- •41. Сутність вартості робочої сили.
- •42. Вартість робочої сили і доходи населення.
- •43. Зарубіжний досвід оплати праці персоналу.
- •45. Фактори і резерви росту продуктивності праці.
- •46. Показники і методи вимірювання продуктивності праці.
- •44. Сутність та значення продуктивності праці.
- •47. Тарифна система оплати праці.
- •48. Населення. Відтворення населення, його природний і механічний рух.
- •Економічно активне та економічно неактивне населення.
- •Стан і структура трудових ресурсів. Трудовий потенціал.
- •Потреби і якість життя населення.
- •Баланс трудових ресурсів.
- •Поняття, сутність та функції нормування праці.
- •Сутність і види норм праці.
- •57. Класифікація витрат робочого часу на виробництві.
- •Нормування праці. (Глава 6 Кодексу законів про працю).
- •Принципи і методи нормування праці.
- •58. Управління нормування праці.
- •59. Гарантії та компенсації.
- •60. Змістові теорії мотивації.
- •61. Процесуальні теорії мотивації.
- •62. Теорія ієрархії потреб Маслоу.
- •63.Теорія набутих потреб Мак-Клелланда.
- •64. Теорія очікувань.
- •65. Теорія двох факторів Герцберга.
- •66. Модель Портера-Лоулера
- •68. Матеріальна мотивація.
- •67. Теорія справедливості.
- •69. Використання теорій мотивацій в менеджменті персоналу
- •70. Концепція партисипативного (спільного) управління
Принципи і методи нормування праці.
З економічних законів випливає наступна система принципів нормування праці.
Принцип комплексності – означає, що у відповідності з вимогами економічних законів при встановленні норм праці повинен враховуватися комплекс виробничих чинників.
Принцип системності – означає, що норми праці повинні встановлюватися з урахуванням кінцевих результатів виробництва.
Принцип ефективності – визначає необхідність встановлення таких норм, за яких у нормальних умовах праці необхідний результат виробничої діяльності досягається з мінімальними сумарними витратами трудових і матеріальних ресурсів.
Принцип прогресивності – означає, що при розрахунку норм праці необхідно виходити з науково-технічних і виробничих досягнень.
Принцип коректності – означає, що норми праці повинні встановлюватися в точній відповідності з параметрами продукції, що виготовляється, предметів і засобів праці, її умовами, складністю, масштабом виробництва і іншими об'єктивними характеристиками конкретного виробничого підрозділу.
Принцип динамічності – випливає з принципу конкретності і означає необхідність зміни норм при істотному для даної точності розрахунків змін умов на які вони були розраховані.
Принцип загальності – означає необхідність нормування праці всіх категорій робітників.
Для встановлення норм праці застосовуються методи нормування праці.
Аналітичний метод нормування базується на вивченні трудового процесу, організації праці на робочому місці, ефективності використання техніки і робочого інструменту. Що підлягає нормуванню робота розчленовується на складові її технологічні і трудові елементи, які ретельно аналізуються, потім на основі аналізу проектуються раціональні прийоми і методи виконання цих елементів і робиться відповідний ним розрахунок необхідних витрат робочого часу. Цей метод застосовується в умовах масового і великосерійного виробництва.
Сумарний метод дозволяє встановити норми праці на основі особистого досвіду нормувальника і статистичних даних про фактичні витрати часу на аналогічні роботи. Встановлені таким шляхом норми називаються дослідно-статистичними, вони застосовуються в умовах одиничного і дрібносерійного виробництва.
58. Управління нормування праці.
Нормування праці є складовою частиною управління виробництвом і включає визначення необхідних витрат праці на виконання робіт як окремими працівниками, так і колективами працівників та встановлення на цій основі норм праці. Нормування праці виконує ряд функцій, у тому числі виступає основою наукової організації праці й засобом забезпечення оптимального співвідношення між мірою праці та її оплатою. Нормування праці є складовою частиною управління виробництвом і включає визначення необхідних витрат праці на виконання робіт як окремими працівниками, так і колективами працівників та встановлення на цій основі норм праці. Нормування праці виконує ряд функцій, у тому числі виступає основою наукової організації праці й засобом забезпечення оптимального співвідношення між мірою праці та її оплатою. Нормування праці виконує такі функції: 1. Собівартість продукції, а разом з нею прибуток, рентабельність та інші показники неможливо розрахувати без визначення норм часу, бо в калькуляції собівартості обов’язково є стаття «Основна заробітна плата», а також «Додаткова заробітна плата», «Відрахування на соціальні заходи». 2. Норми по праці слугують основою для визначення кількості тих чи інших працівників, а також організаційної структури підприємства. 3. Норми по праці дозволяють визначити потужності окремих різновидів обладнання, виробничих дільниць, цехів та підприємства в цілому, а виробничі потужності є базові для встановлення виробничої програми, тобто плану виробництва. 4. Нормування праці є невід’ємним елементом організації заробітньої плати.
