54. Принципи і методи нормування праці.

З економічних законів випливає наступна система принципів нормування праці.

Принцип комплексності – означає, що у відповідності з вимогами економічних законів при встановленні норм праці повинен враховуватися комплекс виробничих чинників.

Принцип системності – означає, що норми праці повинні встановлюватися з урахуванням кінцевих результатів виробництва.

Принцип ефективності – визначає необхідність встановлення таких норм, за яких у нормальних умовах праці необхідний результат виробничої діяльності досягається з мінімальними сумарними витратами трудових і матеріальних ресурсів.

Принцип прогресивності – означає, що при розрахунку норм праці необхідно виходити з науково-технічних і виробничих досягнень.

Принцип коректності – означає, що норми праці повинні встановлюватися в точній відповідності з параметрами продукції, що виготовляється, предметів і засобів праці, її умовами, складністю, масштабом виробництва і іншими об'єктивними характеристиками конкретного виробничого підрозділу.

Принцип динамічності – випливає з принципу конкретності і означає необхідність зміни норм при істотному для даної точності розрахунків змін умов на які вони були розраховані.

Принцип загальності – означає необхідність нормування праці всіх категорій робітників.

Для встановлення норм праці застосовуються методи нормування праці.

Аналітичний метод нормування базується на вивченні трудового процесу, організації праці на робочому місці, ефективності використання техніки і робочого інструменту. Що підлягає нормуванню робота розчленовується на складові її технологічні і трудові елементи, які ретельно аналізуються, потім на основі аналізу проектуються раціональні прийоми і методи виконання цих елементів і робиться відповідний ним розрахунок необхідних витрат робочого часу. Цей метод застосовується в умовах масового і великосерійного виробництва.

Сумарний метод дозволяє встановити норми праці на основі особистого досвіду нормувальника і статистичних даних про фактичні витрати часу на аналогічні роботи. Встановлені таким шляхом норми називаються дослідно-статистичними, вони застосовуються в умовах одиничного і дрібносерійного виробництва.

58. Управління нормування праці.

Нормування праці є складовою частиною управління виробництвом і включає визначення необхідних витрат праці на виконання робіт як окремими працівниками, так і колективами працівни­ків та встановлення на цій основі норм праці. Нормування праці виконує ряд функцій, у тому числі виступає основою наукової організації праці й засобом забез­печення оптимального співвідношення між мірою праці та її оплатою. Нормування праці є складовою частиною управління виробництвом і включає визначення необхідних витрат праці на виконання робіт як окремими працівниками, так і колективами працівників та встановлення на цій основі норм праці. Нормування праці виконує ряд функцій, у тому числі виступає основою наукової організації праці й засобом забезпечення оптимального співвідношення між мірою праці та її оплатою. Нормування праці виконує такі функції: 1. Собівартість продукції, а разом з нею прибуток, рентабельність та інші показники неможливо розрахувати без визначення норм часу, бо в калькуляції собівартості обов’язково є стаття «Основна заробітна плата», а також «Додаткова заробітна плата», «Відрахування на соціальні заходи». 2. Норми по праці слугують основою для визначення кількості тих чи інших працівників, а також організаційної структури підприємства. 3. Норми по праці дозволяють визначити потужності окремих різновидів обладнання, виробничих дільниць, цехів та підприємства в цілому, а виробничі потужності є базові для встановлення виробничої програми, тобто плану виробництва. 4. Нормування праці є невід’ємним елементом організації заробітньої плати.