39. Форми і системи оплати праці.

Форми і системи оплати праці, встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством. У сучасних умовах на підприємствах застосовуються три форми оплати праці: відрядна, погодинна і тарифна.

Тарифна система оплати праці використовується для диференціації розмірів заробітної плати працівників залежно від їхньої кваліфікації, відповідальності, умов праці, її кількості та результатів. За допомогою тарифної системи встановлюються співвідношення між низько- і високооплачуваними категоріями трудящих. Вона відображає поділ працівників за професіями, спеціальностями і кваліфікацією. Тарифна система оплати праці є основою організації оплати праці на підприємстві, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики. Тарифна система є основою для встановлення правильного співвідношення між темпами зростання продуктивності праці та середньої заробітної плати працівників.

Відрядна форма оплати праці проводиться за нормами й розцінками, установленими на підставі розряду працівника. Відрядна форма оплати праці має системи:

1) пряма відрядна – виготовлена робітником продукція оплачується за відрядними розцінками.

2) відрядно-преміальна – крім заробітку за прямою відрядною системою, робітнику нараховується премія за виконання і перевиконання певних кількісних і якісних показників.

3) відрядно-прогресивна – виробіток робітнику в межах завдання виплачується за твердими нормами (розцінками), а виробіток понад завдання – за підвищеними розцінками, які збільшуються прогресивно із збільшенням кількості продукції, виробленої понад завдання.

4) непряма-відрядна – застосовують для оплати праці допоміжних робітників, зайнятих обслуговуванням основних робітників-відрядників. При цьому заробіток допоміжних робітників залежить від результатів роботи робітників-відрядників, яких вони обслуговують.

5) акордна – застосовується для оплати праці окремих груп робітників. Відрядна розцінка при цьому встановлюється не на окрему виробничу операцію, а на весь комплекс робіт, виходячи із чинних норм часу і розцінок.

Погодинна форма оплати праці:

1) проста-погодинна – розмір заробітку визначається залежно від тарифної ставки робітника і кількості відпрацьованого ним часу.

2) погодинно-преміальна – заробіток робітнику нараховується не тільки за відпрацьований час, а й за досягнення певних кількісних і якісних показників.

3) за посадовим окладом.

41. Сутність вартості робочої сили.

Вартість специфічного товару-послуги РС повинна встановлюватися на рівні, який узгоджує граничну корисність праці з умовами відтворення робочої сили. Перша складова має, як правило, гарантований характер і спрямована на забезпечення простого відтворення РС, завдяки державному регулюванню мінімальної заробітної плати, інших мінімальних гарантій, які передбачено чинним законодавством та колективними договорами та угодами. Друга складова вартості послуг РС залежить від результативності трудової діяльності, здатності цих послуг створювати більший чи менший дохід, співвідношення розподілу останнього між найманими працівниками та власниками засобів виробництва.

Вартість РС має кількісний та якісний бік. Кількісна характеристика вартості РС полягає в тому, що вона відображає певні виробничі відносини, а саме продаж працівником своєї РС і покупку її з метою збільшення прибутку. З кількісного боку вартість РС визначається вартістю засобів, необхідних для того, щоб створити, розвинути, зберегти РС.

Вартість РС – це сукупність витрат підприємця, пов'язаних з використанням РС, забезпечення необхідних для підтримання її працездатності, професійно-кваліфікаційної підготовки, утримання сім'ї і виховання дітей, духовного розвитку тощо.

Існує багато чинників, які по різному впливають на вартість РС. До чинників, що збільшують вартість РС, можна віднести розширення потреб у нових товарах та послугах залежно від економічного розвитку суспільства, збільшення витрат на житло, транспортні витрати, підвищення інтенсивності праці найманих працівників, зростання психологічного навантаження, що потребує дедалі більше життєвих засобів для відновлення витрачених фізичних, моральних і психічних сил. На зниження вартості РС впливає підвищення продуктивності праці, оскільки при цьому відбувається зниження вартості життєвих засобів, потрібних для відтворення РС.

До складу вартості робочої сили входять безпосередньо

• заробітна плата (тарифний заробіток, посадова плата, преміальні виплати, надбавки та доплати);

• натуральні виплати (харчування, виплати на житло);

• витрати роботодавців на соціальне страхування та вихідна допомога (договірні, добровільні, приватне страхування)

• витрати на підвищення професійного рівня (підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації);

• витрати на соціально-побутове обслуговування (їдальні та інші заклади харчування на підприємствах, культурнее обслуговування та аналогічні послуги);

• податки, які розглядаються як витрати на робочу силу(на фонд зарплати, дохід)

Витрати роботодавця на РС складаються з прямих та непрямих витрат. До перших належать заробітна плата за відпрацьований час та інші виплати за невідпрацьований час (наприклад, оплата відпусток), премії та нерегулярні виплати, виплати в натуральній формі. До других – витрати на оплату житла робітникам, професійне навчання, соціальне забезпечення працівників, утримання громадських служб тощо.

Ціну РС визначає сукупність життєвих засобів, необхідних для відтворення РС у грошовому виразі.