- •1. Напрями, цілі та завдання моп. Організація моп.
- •2. Сутність соціально-трудових відносин.
- •3. Предмети і типи соціально-трудових відносин.
- •4. Методи регулювання соціально-трудових відносин.
- •5. Проблеми інтеграції соціально-трудових відносин України у систему відносин визнану моп.
- •6. Склад і структура персоналу.
- •7. Суть управління персоналом і методи управління.
- •8. Функції управління персоналу.
- •10. Поняття та сутність соціального партнерства.
- •9. Трудова дисципліна (глава 10 і 15 Кодексу законів про працю).
- •11. Поняття та основні риси глобалізації.
- •12. Поняття соціальної політики держави, її зміст та напрями.
- •13. Колективний договір. Зміст, сторони, строки чинності, поширення.(гл. 11 кЗпП)
- •15. Забезпечення зайнятості вивільнюваних працівників.
- •14. Трудовий договір. Зміст, сторони, строки чинності, поширення.(кЗпП)
- •16. Поняття і зміст організації праці.
- •17. Поділ і кооперація праці.
- •18. Організація та обслуговування робочих місць.
- •20. Умови праці та фактори їх формування.
- •19. Організація праці трудових колективів.
- •21. Методи дослідження трудових процесів.
- •22. Робочий час. Режим праці та відпочинку.
- •23. Робочий час. Час відпочинку. (глава 4-5 Кодексу законів про працю).
- •24. Суть охорони праці на підприємстві (глава 11-14 Кодексу законів про працю)
- •25. Соціально-економічна суть зайнятості.
- •26. Поняття, види та форми зайнятості
- •27. Суть та види безробіття. Закон Оукена.
- •28. Державне регулювання зайнятості в Україні
- •29. Зміст, поняття і сутність економічної категорії «праця»
- •30. Зміст і характер праці
- •32. Спонукальні мотиви і стимули до праці.
- •31. Види праці
- •33. Суть та функції ринку праці.
- •34. Основні елементи ринку праці.
- •35. Структура, моделі, типи, форми та сегменти ринку праці.
- •36. Основні моделі державної політики зайнятості.
- •37. Суть та функції заробітної плати.
- •38. Принципи та складові елементи організації оплати праці.
- •40. Регулювання оплати праці. Мінімальна заробітна плата. Прожитковий мінімум (глава 7 Кодексу законів про працю).
- •39. Форми і системи оплати праці.
- •41. Сутність вартості робочої сили.
- •42. Вартість робочої сили і доходи населення.
- •43. Зарубіжний досвід оплати праці персоналу.
- •45. Фактори і резерви росту продуктивності праці.
- •46. Показники і методи вимірювання продуктивності праці.
- •44. Сутність та значення продуктивності праці.
- •47. Тарифна система оплати праці.
- •48. Населення. Відтворення населення, його природний і механічний рух.
- •Економічно активне та економічно неактивне населення.
- •Стан і структура трудових ресурсів. Трудовий потенціал.
- •Потреби і якість життя населення.
- •Баланс трудових ресурсів.
- •Поняття, сутність та функції нормування праці.
- •Сутність і види норм праці.
- •57. Класифікація витрат робочого часу на виробництві.
- •Нормування праці. (Глава 6 Кодексу законів про працю).
- •Принципи і методи нормування праці.
- •58. Управління нормування праці.
- •59. Гарантії та компенсації.
- •60. Змістові теорії мотивації.
- •61. Процесуальні теорії мотивації.
- •62. Теорія ієрархії потреб Маслоу.
- •63.Теорія набутих потреб Мак-Клелланда.
- •64. Теорія очікувань.
- •65. Теорія двох факторів Герцберга.
- •66. Модель Портера-Лоулера
- •68. Матеріальна мотивація.
- •67. Теорія справедливості.
- •69. Використання теорій мотивацій в менеджменті персоналу
- •70. Концепція партисипативного (спільного) управління
33. Суть та функції ринку праці.
Під ринком праці слід розуміти систему взаємовідносин між покупцями (роботодавцями) та продавцями (працездатне населення) робочої сили, які сприяють розміщенню людських ресурсів у системі суспільного поділу праці за законами товарного виробництва та обігу.
Роботодавці та працездатне населення є основними суб'єктами ринку праці. Головним завданням ринку праці є забезпечення оптимальної мобільності працездатного населення і задоволення попиту та пропозиції на робочу силу. Досягнення цього завдання здійснюється через виконання ринком, праці таких функцій:
— забезпечення конкурентного середовища серед суб'єктів ринку праці;
— встановлення рівноважних ставок заробітної плати
— сприяння зайнятості населення;
— задоволення інтересів суб'єктів ринку праці.
Ринок праці це передусім система суспільних відносин, пов’язаних із купівлею і продажем товару «робоча сила». Крім того, ринок праці є сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками. Особливість ринку праці полягає в тому, що він охоплює не тільки сферу обігу товару «робоча сила», а й сферу виробництва, де найманий працівник працює. Відносини, що тут виникають, зачіпають важливі соціально-економічні проблеми, а тому потребують особливої уваги з боку держави. У ринковій економіці ринок праці охоплює всіх здатних працювати: як зайнятих, так і не зайнятих найманою працею. Серед незайнятих розрізняють такі групи працездатних людей:
• особи, що не працюють, але бажають працювати й шукають роботу,
• особи, котрі хоча і мають роботу, але не задоволені нею і шукають друге місце основної або додаткової роботи;
• особи, які зайняті, але явно ризикують утратити роботу і тому шукають друге місце роботи.
34. Основні елементи ринку праці.
Пізнання ринку неможливе без глибокого аналізу його структури, тобто елементів, з яких він складається, і які взаємодіють між собою.
Найбільш поширеним є розгляд структури ринку з огляду на економічне призначення його об'єктів: ринок предметів споживання та послуг, ринки факторів виробництва, науково-технічних розробок та інформації, фінансовий та валютний ринки.
Елементами ринку праці є: товар, який він пропонує, попит, пропозиція та ціна. Елементами ринку праці є також попит на робочу силу та її пропозиція. Попит на робочу силу – це суспільна платоспроможна потреба в робочій силі. Попит може бути індивідуальним і сукупним. Сукупний попит на робочу силу це ринковий попит з боку всіх фірм, організацій, представлених на ринку. Індивідуальний попит на робочу силу це попит окремого роботодавця. Співвідношення попиту і пропозиції робочої сили визначають кон’юнктуру ринку праці. Розрізняють три типи кон’юнктури ринку праці:
трудодефіцитна – попит перевищує пропозицію;
трудонадлишкова – пропозиція перевищує попит;
рівноважна – попит відповідає пропозиції.
35. Структура, моделі, типи, форми та сегменти ринку праці.
Розрізняють зовнішній (професійний) ринок праці і внутрішній ринок. Зовнішній ринок охоплює відносини між продавцями і покупцями робочої сили в масштабах країни, регіону, галузі. Внутрішній ринок передбачає рух кадрів усередині підприємства, переміщення з однієї посади (роботи) на іншу. Зовнішній і внутрішній ринки тісно пов’язані. У країнах з розвинутою економікою може переважати як один, так і інший ринок праці. Відкритий ринок охоплює все працездатне населення. До прихованого ринку належать працівники, які зайняті на підприємствах і в організаціях, проте мають велику ймовірність опинитися без роботи з причини зниження темпів розвитку виробництва.
Японська модель ґрунтується на принципі довічного найму.
Шведська модель забезпечує мінімальний рівень безробіття).
Ринок праці підрозділяється на окремі частини – цільові ринки, які називаються сегментами. Сегментація ринку праці це поділ працівників і робочих місць на замкнуті сектори, зони, які обмежують мобільність робочої сили своїми рамками. Ознаками сегментації можуть бути:
1) територіальне положення;
2) соціально-економічні характеристики;
3) економічні критерії;
4) розподіл покупців за формами власності, за їхнім фінансовим станом;
5) розподіл продавців за рівнем матеріальної забезпеченості.
Залежно від того, які склалися стосунки між найманими працівниками і роботодавцями, в який спосіб регулюються ці відносини, ринок праці може бути жорстким або гнучким. До 70-х рр. XX ст. у країнах розвинутого капіталізму, для яких на той період характерними були економічне зростання, повна зайнятість, маловідчутна інфляція, функціонував жорсткий ринок праці. Йому було притаманне державне регулювання і великий вплив профспілок. Структурна перебудова в економіці цих країн в умовах жорсткого ринку супроводжувалася кризовими явищами у виробництві, зростанням безробіття. Це призвело до поширення концепції гнучкого ринку праці. Його можна характеризувати як форму пристосування ринку праці до структурної перебудови економіки.
