150 Визначення ціни та обсягу виробництва за монополії.
Ціна на ринку монополії завжди перевищує граничний дохід Р>MR. Ціна на ринку монополії завжди перевищує граничний дохід Р>MR.
граничний дохід MR завжди буде менший від ціни Р. Як відомо, величина приросту загального доходу при збільшенні ціни і зменшенні обсягу продажу визначається еластичністю попиту. Збільшення ціни при еластичному попиті зменшуватиме загальний дохід, а при нееластичному попиті на товар – збільшуватиме загальний дохід фірми-монополіста.
Для досягнення додаткових прибутків монополіст може приймати рішення і щодо зміни обсягу випуску. Вибраний обсяг з урахуванням характеру попиту визначатиме рівень ринкової ціни. Виведена залежність пояснює наслідки зміни ціни продукції і, відповідно, зміни обсягів випуску щодо величини сукупного доходу:
- якщо попит на товар еластичний, то для збільшення доходу монополісту слід ціну знизити (тобто випуск продукції збільшити);
- якщо попит на товар нееластичний, то для збільшення доходу монополісту потрібно ціну збільшити (випуск продукції скоротити);
- при одиничній еластичності попиту величина загального доходу від зміни ціни не залежить (ріст ціни компенсується таким же падінням обсягів продажу).
Природно, що монополіст ніколи не обере таку комбінацію «ціна – обсяг», за якої загальний дохід зменшуватиметься (MR<0). З іншого боку, враховуючи те, що сукупні витрати виробництва при збільшенні випуску зростають, можна стверджувати, що при обсягах виробництва, яким відповідає нееластичний попит на товар, прибуток фірм, як різниця між сукупним доходом (виручкою) і витратами буде меншим, ніж при обсягах, що відповідають еластичному попиту. Тому монополіст формуватиме обсяги виробництва і визначатиме ціну
лише на еластичній частині кривої попиту.
151. Оптимум фірми в умовах досконалої конкуренції у короткостроковому періоді досягається за умови рівності граничних витрат та граничного доходу, який одночасно дорівнює середньому доходу та ціні.
Рис.3.1. Ціна та обсяги виробництва, що максимізують прибуток конкурентної фірми
При збільшенні пропозиції та зниженні цін прибуток чи збитки залежать від того, де порівняно з кривими змінних та сукупних витрат встановлюється ціна. При встановленні ціни на рівні Р1 фірма продовжуватиме працювати для покриття всіх змінних витрат та частини постійних витрат, що дозволяє мінімізувати збитки, а за ціни Р2, яка нижча від мінімальних середніх змінних витрат фірми, фірма повинна закритися, оскільки при продовженні роботи вона втратить всі постійні витрати та частину змінних.
На рисунку 3.1 б точка А - це точка беззбитковості, а точка М -точка закриття.
Крива короткострокової пропозиції фірми збігається з її кривою граничних витрат від точки закриття фірми (точки М у нашому випадку) і вище.
Довгострокова рівновага. Для того, щоб зрозуміти процес досягнення довгострокової рівноваги, варто згадати, що модель досконалої конкуренції припускає відсутність бар'єрів, які перешкоджають входженню на ринок нових фірм чи виходу з ринку фірм, що бажають його залишити. Ті фірми, що хочуть тривалий час працювати на даному ринку, повинні так відрегулювати процес виробництва, щоб досягти максимальної довгострокової ефективності. При зниженні витрат до мінімуму ці більш ефективні фірми зможуть вижити за будь-яких умов, якщо збережеться сам ринок.
У галузі з досконалою конкуренцією фірми можуть отримувати прибуток лише певний час. У довгостроковому періоді жодна з фірм не може отримати більше, ніж нормальний прибуток. Економічний прибуток зменшиться до нуля зі входом до галузі нових фірм. Це парадокс прибутку - економічний прибуток приводить у дію механізм перерозподілу прибутків, який врешті-решт зведе його до нуля. Проте це також означає, що збитки також є тимчасовими.
152. Чиста конкуренція – це абстракція, певна модель, яка відображає найефективніший стан діяльності ринку. В реальному житті досконала конкуренція є доволі рідкісним явищем і лише деякі ринки наближаються до неї: ринок зерна, цінних паперів, іноземних валют. Сфера практичного використання знань про цю модель доволі звужена, але той факт, що досконала конкуренція є найпростішою ситуацією в економічних відносинах може слугувати вихідним, еталонним зразком для порівняння та оцінки ефективності реальних економічних процесів. Про ефективність тієї чи іншої моделі ринку можна судити, виходячи з того, як вона виконує покладені на неї головні функції. Оскільки ресурси суспільства завжди обмежені, то ефективнішою вважається та система, яка, з одного боку, виробляє необхідний продукт за найменших витрат, а з іншого – забезпечує оптимальний розподіл обмежених ресурсів між галузями та окремими виробництвами. Аналізуючи ефективність конкурентного ринку, виділяють:
1) ефективність виробництва (виробництво продукту при найменших витратах);
2) ефективність розподілу ресурсів (між галузями та окремими виробниками для максимізації задоволення потреб).
Ефективність виробництва конкурентного ринку реалізується в тому, що при короткостроковій і довгостроковій рівновазі ціна встановлюється на рівні мінімальних середніх витрат. Це означає, що споживачі одержують потрібні їм товари за найнижчими з усіх можливих цін за існуючої технології виробництва. За умов досконалої конкуренції у довгостроковому періоді виконується рівність MR = LMC = LATC = P. Звичайно, в короткостроковому періоді конкурентна фірма може отримувати надприбуток або мати збитки. Однак для довгострокового періоду така передумова нереальна, оскільки в умовах вільного входу і виходу з галузі високі прибутки приваблюють на цей ринок інші фірми, а збиткові фірми виходять з галузі, тим самим підтримуючи рівність ринкової ціни і середніх витрат. Досконала конкуренція допомагає так розподілити обмежені ресурси, щоб досягнути максимального задоволення потреб. Це забезпечується за умови, якщо Р = МС. Така рівність означає, що фірми будуть виробляти максимально можливу кількість продукції доти, поки граничні затрати ресурсу не дорівнюватимуть ціні, за яку його куплено. При цьому досягається не тільки висока ефективність розподілу ресурсів, але й максимальна виробнича ефективність.
153. Конкуренція — економічний процес взаємодії і боротьби товаровиробників за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів, за отримання найбільших прибутків. Водночас — механізм стихійного регулювання виробництва в умовах вільних ринкових відносин. Конкуренція — об'єктивний економічний закон розвинуто¬го товарного виробництва, дія якого для товаровиробників є зовнішньою примусовою силою до підвищення продуктивності праці на своїх підприємствах, розширення масштабів вироб¬ництва, прискорення НТП, впровадження нових форм органі¬зації виробництва і систем заробітної плати тощо. Конкуренція - це найважливіша ланка всієї системи ринкового господарства. Конкуренція є необхідною і визначальною умовою нормального функціонування ринкової економіки. Конкуренція – визначальна умова підтримання динамізму в економіці, за умов конкуренції створюється більше національне багатство при меншій вартості кожного виду продукції порівняно з монополією й плановою економікою. Досконала конкуренція існує за умов:
- Існує дуже велика кількість ринкових агентів.
- Стандартизована продукція.
- Жодного контролю над ціною.
- Вільне входження в галузь і вихід з неї.
- Наявність і доступність ринкової інформації.
- Висока мобільність ресурсів.
- Раціональна поведінка ринкових об’єктів.
Отже, до позитивних рис досконалої конкуренції можна віднести:
сприяє розвитку НТП
примушує економити ресурси
веде до покращення якості продукції
вирівнює норму прибутковості і рівень зарплат в усіх сферах економіки
а також деякі з тих що є об’єктивною умовою існування ринку досконалої конкуренції ми можемо виділити стандартизованість продукції, жодного контролю над ціною, наявність і доступність ринкової інформації, тощо.
Негативними проявами є:
створює умови для безробіття, інфляції та банкрутства окремих підприємств
не передбачає жодного контролю з боку держави
веде до збільшення диференціації доходів і створення умови для їх розподілу
сприяє виникненню економічних криз.
154. Аналізуючи економічну ефективність ринку досконалої конкуренції, ми з'ясували, що вона досягається при потрійній рівності — цін, граничних витрат і середніх витрат:
P = MC = min AC.
Коли ціна дорівнює граничним витратам, досягається ефективний розподіл ресурсів; коли ж ціна дорівнює мінімальним середнім витратам, то досягається ефективне використання ресурсів. Таким чином, ефективність гарантує споживачам отримання найбільшого обсягу продукції за найнижчими цінами, які можуть бути при існуючій технології та витратах виробництва. За такими критеріями будемо оцінювати і ефективність монополістичної конкуренції.
На малюнку видно, що на ринку монополістичної конкуренції не досягається ні ефективного розподілу ресурсів (P > МС), ні їх ефективного використання (P > min АС).
Перевищення ціни над граничними витратами свідчить про наявність певної ринкової влади фірми на ринку монополістичної конкуренції. Тому неефективність цього типу ринкової структури пояснюється тими самими причинами, що й на ринку чистої монополії .
На аналізованому ринку фірма в умовах довгострокової рівноваги виробляє продукції менше (QcM), ніж це було б у конкурентної фірми (Qc). Крім того, ціна монополістичної конкуренції (PcM) перевищує ціну досконалої конкуренції (Pc). Якби обсяги виробництва збільшилися до точки (F), де крива попиту перетинає криву граничних витрат, то сумарний надлишок (споживачів і виробників) можна було б збільшити на величину, що дорівнює тонованій площі FBA.
Встановлення вищої ціни, ніж на конкурентному ринку, свідчить про те, що частину споживчого надлишку (площа прямокутника AEPcPcM) привласнює фірма — монополістичний конкурент. Інакше кажучи, структура ринку монополістичної конкуренції змушує споживача платити за товар «зайві» гроші, тобто переплачувати порівняно з конкурентним ринком.