114. Процес виробництва як перетворення ресурсів в кінцеві продукти. Технологія виробництва. Поняття технологічної та економічної ефективності виробництва.
На кожному підприємстві існує свій виробничий процес. Виробничий процес є сукупністю організованих у певній послідовності процесів праці і природних процесів, в результаті чого вихідна сировина і матеріали перетворюється в готову продукцію. Види виробничих процесів бувають основними, допоміжними та обслуговуючими.Основні виробничі процеси забезпечують безпосереднє перетворення сировини і матеріалів в готову продукцію (виготовлення заготовок, обробка деталей, складання виробів). Допоміжні виробничі процеси – це процеси, за допомогою яких виготовляється продукція або здійснюються роботи для власних потреб, наприклад, ремонт обладнання, виготовлення запчастин, виготовлення інструментів тощо. Обслуговуючі виробничі процеси забезпечують умови для нормального протікання основних і допоміжних процесів (транспортні, санітарно-гігієнічні, складські, забезпечення енергією). В мікроекономіці виробничий процес розглядається як система, де є: вхід: елементи виробництва (засоби праці, предмети праці), процесор (трансформація ресурсів в готовий продукт) , вихід (готова продукція – результат виробництва). Будь-який виробничий процес можна подати у вигляді виробничої функції, що відображає технологію виробництва. Кожна фірма має свою виробничу функцію. Вона характеризує технологічний спосіб виробництва, обраний фірмою. Функція виробництва описує те, що технічно можливо здійснити за умови ефективної діяльності.
Економічно ефективним вважається спосіб виробництва, який мінімізує альтернативну вартість всіх видів витрат виробництва заданого обсягу продукції. Економічна ефективність залежить від ринкової ціни різних видів ресурсів. Існує багато технологічно ефективних способів виробництва і лише один економічно ефективний – найдешевший, тобто той, який на даний момент забезпечує мінімальні грошові витрати фірми за даного рівня цін на використовувані вхідні ресурси.
117. Оптимум виробника: графічна, алгебраїчна та економічна форми.
Зясування економічної природи ізокванти та ізокости дає підстави
розглянути умови досягнення рівноваги виробника. Графічно рівновага фірми виробника може бути досягнута якщо через суміщення ізокванти і ізокости досягнемо сумісності моделі бажаного з моделлю можливого для фірми-виробника:
У даному випадку дві ізокости матимуть спільні точки з ізоквантою. Ізокоста з мінімальними витратами буде дотичною до ізокванти, а координати точки дотику (Е) покажуть оптимальну комбінацію факторів виробництва. У цій точці кут нахилу ізокванти збігається з кутом нахилу ізокости. Оскільки кут нахилу ізокванти визначає граничну норму технологічного заміщення факторів виробництва в категоріях їх продуктивності (MRTS L K=МРL/МРK; MRTSKL=/МРK/ МРL ) а кут нахилу ізокости визначає заміну факторів у категоріях відносних цін (PL/P K або PK/P L), то в точці дотику гранична норма технологічного заміщення факторів виробництва дорівнює їх відносним цінам. Саме ця точка і буде точкою рівноваги фірми. Алгебраїчно значення мінімальних витрат знаходиться шляхом розв’язку системи рівнянь: f (K, L) = const і МРL/МРK= PL/P K. Перше рівняння є рівнянням заданої ізокванти, а друге рівняння є рівнянням рівноваги. геометричний, і алгебраїчний методи розв’язку завдання мінімізації витрат для фіксованого обсягу випуску продукції спрямовуються до однієї і тієї ж умови рівноваги: мінімум витрат для заданого рівня виробництва досягається, якщо фірма використовує таку комбінацію факторів, для якої граничні продуктивності ресурсів пропорційні з цінами на них, або відношення граничного продукту фактора до його ціни є однаковим для всіх вхідних ресурсів. Отже, поєднання ізокванти та ізокости забезпечить оптимальну точку – точку рівноваги виробника.