106. Виробнича функція короткого періоду.

107. Сукупний, середній і граничний продукт.

108. Взаємозв’язок графічної інтерпретації сукупного, середнього і граничного продуктів.

У короткостроковому періоді, переслідуючи мету збільшення обсягів виробництва, фірма може маніпулювати зміною обсягів лише деяких ресурсів. Інші ж чинники залишаються фіксованими. У такому випадку короткострокова виробнича функція отримає вигляд: Q = f( L). Вона надає інформацію про внесок кожної одиниці змінного фактора у зростання загального обсягу випуску

Внесок змінного фактора у виробничий процес обчислюють в показниках сукупного, середнього та граничного продукту в фізичних одиницях. Так, сукупний продукт, або сумарна продуктивність змінного фактора TР може бути подана як загальна кількість продукції, виробленої всіма одиницями змінного фактора за умов незмінності інших факторів. В свою чергу, граничний продукт, або гранична продуктивність змінного фактора МР – це приріст сукупного продукту, або додатковий продукт, одержаний від застосування додаткової одиниці змінного фактора: MP =TP/L. Середній продукт, або середня продуктивність змінного фактора АР – це кількість продукції, виробленої на одиницю витрат змінного фактора: AP = TP/ L.. Припустимо, що фірма нарощує обсяги виробництва ( ) L TP , збільшуючи лише кількість праці (L) , яка є єдиним змінним фактором, за незмінних обсягів капіталу

Конфігурація кривої сукупного продукту ілюструє нерівномірність приростів випуску продукції. Початкова випуклість функції донизу показує, що до точки В обсяг продукції зростає швидше, ніж обсяги ресурсу. Праворуч від точки В крива стає випуклою вгору – це означає, що зростання обсягу випуску уповільнюється з кожною додатково залученою у виробництво одиницею праці. Таким чином, до точки В діє закон зростаючої

граничної продуктивності, після неї починає проявлятись дія закону спадної граничної продуктивності (спадної віддачі ресурсів). Найбільш виразно дію цих законів відображає крива граничного продукту праці L MP . Граничний продукт змінного фактора спочатку зростає. Найбільше продукції додає другий працівник, його L MP = 30 , але, починаючи з третього, гранична продуктивність кожного додатково найнятого працівника спадає. Отже, динаміка граничного продукту проходить дві стадії: за низьких обсягів використання змінного фактора гранична продуктивність є додатньою і зростає, а за високих – залишається додатньою, але зменшується. На обох цих стадіях сукупний продукт зростає, досягаючи максимуму, коли MP =0, (крива MP перетинає горизонтальну вісь). Крива середнього продукту AP також відображає дію обох законів, проте з деяким запізненням у порівнянні з поведінкою кривої MP . Продуктивність праці зростає до точки C , після якої спадає більш повільно,ніж гранична продуктивність. Всі криві взаємопов’язані. За кривою сукупної продуктивності TP можна визначити величини граничного і середнього продуктів. Так, в точці A величину граничної продуктивності визначає нахил кривої TPL (tgβ ) , а величину середньої продуктивності дає tgα , тобто нахил променя, що йде

від початку координат до даної точки A . В точці С встановлюється рівність між граничною і середньою продуктивністю, оскільки тут промінь від початку координат є одночасно дотичною, яка показує нахил кривої L TP . В точці С: MP= AP tgγ , досягається найефективніе використання змінного ресурсу, оскільки відповідні криві перетинаються у максимальному значенні середньої продуктивності.

Якщо врахувати динаміку всіх показників продуктивності за умови

нарощування використання змінного фактора, то можна виділити чотири стадії розвитку виробництва: на першій стадії всі показники зростають, всі криві є висхідними до точок В, B ; на другій стадії гранична продуктивність, яку відображає крива MP

починає спадати, але TP і AP продовжують зростати до точок С,C; на третій стадії зростає лише сукупний продукт TP (до точки D ), а MP і AP спадають; на четвертій – спадають усі показники (праворуч від точок D,D ).