143.Рівновага досконалоконкурентної фірми в короткому періоді

В короткостроковому періоді треба здійснити методи порівняння валового доходу і валових витрат:

1)Необхідно для кожного обсягу виробництва розрахувати валові витрати: TC=FC+VC.

2)Потрібно розрахувати валовий дохід.

3)Знайти різницю між доходами і витратами.

Якщо TR-TC>0, то фірма прибуткова, якщо TR-TC<0, то фірма несе збитки.

Отже, П= TR-TC.

Умова того щоб фірма працювала, коли вона отримала мінімальні збитки, що різниця між валовими доходами і витратами має бути меншою ніж постійні витрати фірми.

т.А – максимальний дохід, мінімальні витрати.

144.Рівновага досконалоконкурентної фірми в довгому періоді

Досконало конкурентна фірма виробляє продукцію на довгостроковому інтервалі тільки у тому випадку, коли ціна Р буде не нижчою, ніж довгострокові середні витрати (LАС).

Р=LАС.

LМС — довгострокові граничні витрати;

LАС — довгострокові середні витрати.

Довгостроковий період — це період, достатній для входу нових фірм у галузь або виходу з галузі. В довгостроковому періоді всі види витрат розглядаються як змінні витрати; в довгостроковому періоді фірми можуть як збільшувати, так і зменшувати масштаби виробництва; в галузь можуть ввійти нові фірми, частина фірм може покинути галузь.

Конкурентна фірма знаходиться в стані короткострокової рівноваги,коли при рівноважному обсязі випуску продукції ціна Р дорівнює граничним витратам МС, і тоді досягається ефективність розподілу:

Р=МС.

Конкурентна фірма знаходиться в стані довгострокової рівноваги, коли при рівноважному обсязі випуску продукції ціна (Р) дорівнює граничним витратам (МС), а також дорівнює середнім сукупним витратам (АС). Коли це відбувається, фірма також досягає виробничої ефективності:

Р=МС=АС.

145. Господарська стратегія досконалого конкурента в короткому періоді: максимізація прибутку.

У короткостроковому періоді конкурентна фірма має незмінні виробничі потужності і може змінювати лише обсяг залучених змінних ресурсів. Економічний прибуток (PF), який прагне максимізувати фірма, визначається як різниця між загальним виторгом і загальними витратами: PF = ТR - ТС.

Оскільки у короткостроковому періоді фірма не може змінювати усі фактори виробництва, вона вимушена відшукувати оптимальний обсяг виробництва міняючи лише змінні фактори і змінюючи інтенсивність використання постійних факторів. Неможливість у короткостроковому періоді змінити масштаби виробництва означає, що фірма не може покинути галузь у випадку несприятливої ринкової кон’юнктури, і не може суттєво збільшити виробництво у випадку сприятливої. Отже у короткостроковому періоді фірма вимушена пристосовуватись до ринкової ситуації. Не маючи влади над ціною і споживачами, єдиним засобом пристосування є зміна обсягів виробництва.

 Конкурентна стратегія фірми у короткостроковому періоді полягає у відшукані оптимального обсягу виробництва, який би забезпечив фірмі максимізацію прибутку (мінімізацію збитків). За даної ринкової ціни чисто конкурентна фірма повинна відповісти на такі взаємопов'язані запитання: 1) Чи варто виробляти продукцію? 2) Якщо виробляти, то скільки? 3) Яким буде прибуток (або збиток)? 

Є два підходи до визначення обсягу виробництва, за якого досконалий конкурент максимізує прибуток: 1) порівняння сукупного доходу та сукупних витрат; 2) порівняння граничного доходу і граничних витрат. Перший підхід — на основі співставлення сукупного доходу і сукупних витрат. Фірмі доцільно виробляти товар, якщо це дає економічний прибуток, а це відбувається тільки в тому разі, коли ТR > ТС. За умови збитковості виробництва (ТR < ТС) варто виробляти такий обсяг продукції, коли загальні збитки фірми менші, ніж постійні витрати (ТF). Такий результат буде у випадку, якщо сукупний дохід перевищує змінні витрати: ТR > VС. 

Другий підхід до вирішення проблеми максимізації прибутку у короткостроковому періоді полягає у порівнянні граничного доходу (МR) та граничних витрат (МС) фірми.