
- •101. Підприємство як складова мікроекономічної системи.
- •102. Підприємство як різновид мікросистеми, його функції в ринковій економіці
- •103. Миттєвий, короткий і довгий ринковий періоди у функціонуванні п-ва
- •104. Поняття виробничих функцій, їх властивості
- •105. Види і форми представлення виробничих функцій.
- •106. Виробнича функція короткого періоду.
- •107. Сукупний, середній і граничний продукт.
- •108. Взаємозв’язок графічної інтерпретації сукупного, середнього і граничного продуктів.
- •109. Закон спадної граничної корисності: зміст та практичне застосування
- •110. Виробнича ф-я з 2 змінними факторами. Крива однакового продукту – ізокванта.
- •111. Ізокванта в теорії мікроекономіки: суть та властивості.
- •112. Гранична норма технологічного заміщення ресурсів.
- •113. Вибір комбінації виробничих факторів за критерієм мінімізації витрат і максимізації випуску.
- •115. Ізокоста в мікроек. Теорії: суть, р-ння і графічна інтерпретація.
- •116. Ізокоста: чинники, що впливають на розміщення та область доступних і недоступних ресурсів для виробника.
- •114. Процес виробництва як перетворення ресурсів в кінцеві продукти. Технологія виробництва. Поняття технологічної та економічної ефективності виробництва.
- •117. Оптимум виробника: графічна, алгебраїчна та економічна форми.
- •118. Ефект масштабу виробництва: суть, види і графічне представлення.
- •121. Витрати п-ва в кор. П-ді…
- •119. Поняття і види витрат п-ва.
- •120. Економічний і бухгалтерський підходи до визначення витрат.
- •120. Економічний та бухгалтерський підходи до визначення витрат.
- •121. Витрати виробництва у короткостроковому періоді.
- •122. Особливості формування витрат в довготривалому періоді
- •123. Взаємозалежність кривих середніх і граничних витрат
- •124. Граничні витрати: суть, методика розрахунку та практичне використання.
- •125. Взаємозвязок між кривими продуктивності і кривими витрат.
- •126.Криві довгострокових середніх витрат при різних ефектах масштабу виробництва.
- •127. Концепція мінімального ефективного розміру п-ва і стуктура галузі.
- •129. Сутність та форми доходу підприємств у мікроекономіці.
- •130. Вибір фірмою оптимального обсягу виробництва за підходом tr-tc.
- •131. Вибір фірмою оптимального обсягу виробництва за підходом мr-мc.
- •132. Порівняльна характеристика основних типів ринкових структур.
- •133. Характеристика форм ринку в залежності від числа учасників.
- •134. Ознаки та умови функціонування конкурентної моделі ринку.
- •135. Мікроекономічна модель досконалої конкуренції, її положення.
- •136. Попит на товари, дохід і прибуток конкурентної фірми.
- •137. Формування ринкової ціни на конкурентному ринку.
- •138. Дохід конкурентної фірми, його види і форми вираження.
- •139.Прибуток конкурентної фірми, його види.
- •140.Максимізація прибутку фірми за умов досконалої конкуренції за методом сукупного аналізу: алгебраічна та графічна інтерпретація.
- •140.Максимізація прибутку фірми за умов досконалої конкуренції методом сукупного аналізу: алгебраїчна і графічна форма інтерпретації.
- •142.Правила максимізації прибутку фірми за умов досконалої конкуренції.
- •143.Рівновага досконалоконкурентної фірми в короткому періоді
- •144.Рівновага досконалоконкурентної фірми в довгому періоді
- •145. Господарська стратегія досконалого конкурента в короткому періоді: максимізація прибутку.
137. Формування ринкової ціни на конкурентному ринку.
Ринок досконалої конкуренції - це ринок, на якому всі продавці є достатньо конкурентними, кожен з яких діє незалежно і має невелику частку у загальній пропозиції товарів, і на ньому є багато покупців, кожен з яких має повну інформацію про ціни продавців. На такому ринку силою, що його регулює, є конкуренція. Саме вона примушує виробників пристосовуватись до зміни у попиті покупців, умов виробництва тощо. Конкуренція через систему цін сигналізує про зміни у споживанні і цим зумовлює адекватну реакцію виробників: скоригувати виробництво чи оновлювати і розширювати. Цим самим стимулюється і науково-технічний прогрес, пошуки найефективніших технологічних схем. Таким чином конкуренція забезпечує гнучкість економіки, допомагає підвищувати ефективність виробництва.
На досконало конкурентному ринку кон'юнктуру формує вся сукупність фірм, що діють на ньому. І ціна товару на такому ринку визначається лише співвідношенням ринкового попиту і ринкової пропозиції, що складається під впливом названих факторів. За таких умов ціни для суб'єктів такого ринку виступають як наперед заданий норматив, якого вони змушені дотримуватись у своїй діяльності. Конкурентні фірми не мають здатності регулювати ціну.
В умовах конкурентного ринку завдання фірми полягає в оптимізації випуску продукції з метою максимізації прибутку. При цьому має враховуватися ряд обставин. По-перше, індивідуальні витрати виробництва фірми не повинні перевищувати середньогалузеві, що є суспільно необхідними. При їх перевищенні виникає небезпека розорення фірми. По-друге, фірма повинна керуватись правилом, за яким її фінансове становище буде стабільнішим і у неї будуть сприятливі перспективи розвитку, якщо її загальний дохід стабільно перевищує змінні витрати виробництва. При порушенні цього правила ринок дає сигнал фірмі про те, що вона повинна досягти вищеназване правило або припинити своє існування на даному ринку.
Орієнтуючись на наведені правила, конкурентна фірма повинна розв'язати такі взаємопов'язані питання: 1) чи є потреба у здійсненні виробництва; 2) якщо така потреба є, то який повинен бути обсяг виробництва; 3) яка результативність такого виробництва, тобто який прибуток буде отримано. Рішення про можливий обсяг продукції фірма приймає з огляду на принцип максимізації прибутку.
У практиці економічної діяльності на сучасному етапі умови, характерні для ринку досконалої конкуренції, в чистому вигляді майже не зустрічаються. Більшість фірм зазвичай виробляють і постачають на ринок декілька або багато видів товарів, причому вони не подібні до товарів інших фірм, навіть коли є їх близькими замінниками.
138. Дохід конкурентної фірми, його види і форми вираження.
У широкому розумінні слова дохід підприємства характеризує грошову форму надходжень і означає отримання ним будь-яких грошових коштів, а також матеріальних ресурсів чи послуг, що мають грошовий вимір. Формами доходу підприємства є звичайний, капітальний та дивідендний дохід.
Звичайний дохід – це грошові надходження від продажу профільних товарів чи послуг, а також від продажу активів фірми.
Капітальний дохід – це дохід підприємства від перепродажу активів, майна інших ресурсів, а також акцій та облігацій, але не раніше, ніж через півроку після їх придбання.
Дивідендний дохід підприємства – це дохід від володіння акціями інших підприємств. Всі ці види доходу утворюють валовий дохід.
Слід виходити з того, що конкурентна фірма завжди прагне максимізувати свій економічний прибуток. Він визначається як різниця між валовим доходом і сукупними витратами: EP = TR-TC .
Сукупний дохід – це сума грошей, отриманих від продажу продукції на ринку. Оскільки на досконало конкурентному ринку ціна є сталою, то сукупний дохід є лінійною функцією відносно обсягу реалізованої продукції. За цих умов TR =P *Q .
В свою чергу, середній дохід розглядається як дохід від реалізації одиниці продукції. Де AR= TR /Q = P *Q /Q = P . Отже, середній дохід дорівнює ринковій ціні, а крива середнього доходу співпадає з кривою попиту на продукцію фірми.
Граничний дохід
характеризує приріст сукупного доходу
в результаті продажу додаткової одиниці
продукції. Він розраховується за
формулою:
.
За умови фіксованої ринкової ціни кожна
додатково реалізована одиниця продукції
додасть до доходу величину, яка дорівнює
ціні товару. Тому граничний дохід
конкурентної фірми, як і середній дохід,
є величиною сталою, а його крива графічно
співпадатиме з лінією ціни, попиту і
середнього доходу. Для обчислення
економічного прибутку фірмі потрібна
інформація про ціну, обсяг виробництва
і витрати. Оскільки ціна є фіксованою
і задається ринком об’єктивно, то
основним фактором, що визначає обсяги
випуску стають витрати. Порівнюючи
сукупний дохід з сукупними витратами,
а також ринкову ціну з середніми та
граничними витратами, фірма приймає
рішення:
чи виробляти продукцію взагалі, а якщо виробляти, то в якій кількості, а також визначає, якими за цих умов будуть результати діяльності.