129. Сутність та форми доходу підприємств у мікроекономіці.

У широкому розумінні слова дохід підприємства характеризує грошову форму надходжень і означає отримання ним будь-яких грошових коштів, а також матеріальних ресурсів чи послуг, що мають грошовий вимір.

Звичайний дохід – це грошові надходження від продажу профільних товарів чи послуг, а також від продажу активів фірми.

Капітальний дохід – це дохід підприємства від перепродажу активів, майна інших ресурсів, а також акцій та облігацій, але не раніше, ніж через півроку після їх придбання.

Дивідендний дохід підприємства – це дохід від володіння акціями інших підприємств. Всі ці види доходу утворюють валовий дохід.

Слід виходити з того, що конкурентна фірма завжди прагне максимізувати свій економічний прибуток. Він визначається як різниця між валовим доходом і сукупними витратами: EP  TR  TC .

Сукупний дохід – це сума грошей, отриманих від продажу продукції на ринку. Оскільки на досконало конкурентному ринку ціна є сталою, то сукупний дохід є лінійною функцією відносно обсягу реалізованої продукції За цих умов TR  P Q .

В свою чергу, середній дохід розглядається як дохід від реалізації одиниці продукції. Де AR  TR /Q  P Q /Q  P . Отже, середній дохід дорівнює ринковій ціні, а крива середнього доходу співпадає з кривою попиту на продукцію фірми (рис. 8.6).

Граничний дохід характеризує приріст сукупного доходу (TR) в результаті продажу додаткової одиниці продукції (Q) . Він розраховується за формулою: MR  TR / Q . За умови фіксованої ринкової ціни кожна додатково реалізована одиниця продукції додасть до доходу величину, яка дорівнює ціні товару. Тому граничний дохід конкурентної фірми, як і середній дохід, є величиною сталою, а його крива графічно співпадатиме з лінією ціни, попиту і середнього доходу (рис. 8.6). Для обчислення економічного прибутку фірмі потрібна інформація про ціну, обсяг виробництва і витрати. Оскільки ціна є фіксованою і задається ринком об’єктивно, то основним фактором, що визначає обсяги випуску стають витрати. Порівнюючи сукупний дохід з сукупними витратами, а також ринкову ціну з середніми та граничними витратами, фірма приймає рішення: чи виробляти продукцію взагалі, а якщо виробляти, то в якій кількості, а також визначає, якими за цих умов будуть результати діяльності.

Логіка раціональної поведінки виробника підказує, що у ороткостроковому періоді фірмі варто виробляти продукцію, якщо вона отримує економічний прибуток, або коли сума збитків менша, ніж постійні

витрати. Відповідно фірмі варто припинити виробництво, коли збитки перевищують постійні витрати.

Якщо фірма прийме рішення виробляти продукцію, то вона повинна вибрати оптимальний обсяг випуску. Іншими словами, у разі прибутковості фірмі потрібно обрати такий рівень випуску, за якого прибуток буде

максимальним, а у разі збитковості – такий рівень, який дозволить мінімізувати збитки.__