101. Підприємство як складова мікроекономічної системи.

102. Підприємство як різновид мікросистеми, його функції в ринковій економіці

Підприємство – це основна ланка мікроекономіки. Воно виступає як продавець готової продукції і покупець ресурсів.

Для підприємство як мікросистема має: вхід: елементи виробництва (засоби праці, предмети праці), процесор (трансформація ресурсів в готовий продукт) , вихід (готова продукція – результат виробництва).

Всім підприємствам притаманні такі риси:

1. Виробничо-технічна єдність, яка проявляється у взаємозв’язку

структурних підрозділів підприємства. Економічна єдність підприємства проявляється в єдності плану, обліку,аналізу, оцінки результатів діяльності, 3. Організаційна єдність підприємства базується на наданні йому правюридичної особи і відповідальності за результати роботи та передбачаєнаявність єдиного колективу працівників і єдиної системи керівництва.Ґрунтуючись на цьому, можна виділити головні завдання підприємств-виробників. Вони є наступними:

- отримання прибутку;- забезпечення попиту на продукцію підприємства за найменших витрат на її виробництво та реалізацію;- післяпродажне обслуговування продукції; - охорона навколишнього середовища; - удоконалення технології виробництва; - розширення асортименту продукції та підвищення її якості; - дотримання законодавства та встановлених стандартів і нормативів; - забезпечення персоналу підприємства заробітною платою, нормальними умовами праці та можливостями професійного зростання; - недопущення збоїв у виробництві і постачанні готової продукції на ринок. Діяльність кожного підприємства підпорядкована реалізації його основної виробничої функції – створення оптимальної кількості товарів чи послуг для задоволення потреб суспільства за найменших виробничих витрат.

Здійснення цієї функції передбачає діяльність підприємства в різних сферах, що зумовлюється виконанням специфічних функцій кожної з них. Такими функціями є виробничо-технічні, економічні, соціальні. Виробничо-технічні функції підприємства пов’язані із забезпеченням процесу виробництва необхідними засобами, організацією їх використання, впровадженням нових технологій, раціоналізацією виробничих процесів і винахідництвом. Економічними функціями підприємства є: аналіз ринків збуту; управління процесами виробництва і збуту продукції; укладання контрактів; наймання працівників та організація їх діяльності; стратегічне і поточне планування; облік, звітність і ціноутворення; зовнішньоекономічна діяльність; фінансова діяльність. Соціальні функції підприємства реалізуються шляхом поліпшення умов праці та відпочинку працівників, створення сприятливого психологічного клімату в колективі, надання допомоги та пільг працівникам, благодійної діяльності.

103. Миттєвий, короткий і довгий ринковий періоди у функціонуванні п-ва

Характер поведінки виробника визначається багато в чому часовим

фактором. Наприкінці ХІХ ст. концепція Ж.Б. Сея булла конкретизована розробкою теорії спадної граничної продуктивності факторів виробництва, згідно з якою віддача від змінного фактора з нарощуванням обсягів його використання спадає. Зокрема, А. Маршалл обмежив дію закону спадної продуктивності фактором часу, виділивши три часових періоди виробництва: миттєвий, короткотривалий і довготривалий. У миттєвому періоді, на думку А. Маршалла, ніяких змін у виробництві не відбувається. Поняття „короткотривалий ” і „довготривалий ” мають різний зміст, економічний сенс, для характеристики стану виробництва на структурному рівні фірми і галузі. 3 точки зору фірми короткотривалий період – це період

часу, протягом якого виробничі потужності фірми є фіксованими, але обсяг виробництва можна розширити чи зменшити за рахунок більшої або меншої кількості живої праці, сировини тощо. З точки зору галузі короткотривалий період – це період, протягом якого кількість діючих фірм в галузі не змінюється. Довготривалий період з точки зору фірми – це тривалий період часу, достатній для зміни кількості всіх ресурсів, у тому числі й виробничих потужностей. З точки зору галузі – це період, протягом якого діючі фірми можуть розформуватись і залишити галузь, водночас нові фірми можуть виникнути і увійти в галузь. Отже, у довгостроковому періоді кількість фірм в галузі не змінюється. Якщо, започатковуючи виробництво певного продукту, фірма у короткостроковому періоді найме менше персоналу, ніж цього вимагає наявне устаткування, то ефективність виробництва буде низькою. Наймані працівники будуть змушені виконувати не свої функції, а частина устаткування простоюватиме. Збільшення чисельності працівників дозволить скористатися перевагами спеціалізації і повністю завантажити потужності. За таких умов віддача факторів виробництва, їх продуктивність з кожним наступним залученим працівником зростатиме. Але розширення виробництва за незмінних потужностей не може тривати безмежно. У короткостроковому періоді, коли всі потужності будуть задіяні максимально, додатковий працівник мало що додасть до випуску, бо йому доведеться чекати, поки звільниться потрібне устаткування. З цього моменту продуктивність додатково залученого працівника спадатиме. Сукупний обсяг виробництва зростатиме все повільніше, а з досягненням певного рівня випуску почне скорочуватись: абсолютна зміна співвідношення „кількість працівників – кількість устаткування ” призведе до того, що ще один додатковий працівник скоріше буде заважати працювати іншим, ніж випускати додаткову продукцію...