83. Консульський режим у Франції

Консула́т  — період в історії Франції, під час якого влада в країні де-факто належала Наполеону І Бонапарту, хоч і юридично була обмежена. Період тривав з 9 листопада 1799 року (18 брюмера VIII року Бонапартом було здійснено державний п 2 серпня 1802 року, коли сенат офіційно оголосив підсумки плебісциту щодо надання Наполеону Бонапарту довічного консульства. ереворот) по 18 травня 1804 року (коли Наполеон був проголошений імператором).

Одним із перших наказів Бонапарта була заборона 17 січня 1800 року), «на час війни», 60 політичних періодичних видань у Париж.

Таким чином, придушуючи всі прояви політичної волі, Бонапарт енергійно втілював у життя позитивну частину своєї програми. Вона полягала у створенні твердої, вкрай централізованої влади, в заступництві промисловості, особливо землеробства, в примиренні з новим порядком речей усіх тих елементів старого суспільства, що тільки можуть із ним змиритися (особливо церкви), у поліпшенні фінансів тощо. Законом 28 Плювіоза VIII року (17 лютого 1800 р.) «про поділ території і адміністрації» збережено і зміцнено поділ Франції на департаменти, а також уведено новий поділ — на округи. На чолі департаменту — префект.

13.07.1799) була оголошена нова конституція яка була набагато діловитіша і коротша попередній[2]. В цій конституції зовсім не було згадано про права людини. Вступна формула до І статті говорила “Франція – республіка – єдина і неподільна”. Наполеон назначав І-м консулом республіки на 10-річний термін, два інших консула на 6 р.

Конкордат 1801 року. Наполеонівський конкордат з папою(15 липня 1801 року, проголошений в квітні 1802 року) відновив союз держави і церкви. Це представлялося найблискучішим досягненням Наполеона, але все таки через сім років папа став полоненим Франції, а Наполеон був відлучний від церкви.

Нова італійська кампанія, в ході якої перший консул майже виграв битву при Маренго(14 червня 1800 року), не зломила наполегливу волю Австрії. Проте блискуча перемога Моро при Гогенлиндене(3 грудня) стала вирішальною.У Люневиле(9 лютого 1801 року) був підписаний мир з Австрією, що залишав за Францією право виносити остаточні висновки у німецьких справах.

Втомилася від війни і Англія. Прем'єр-міністр країни Уільям Питт Молодший, такий, що виступав за безкомпромісне продовження війни, вийшов у відставку. Атаки Нельсона на Булонь не увінчалися успіхом. 1 жовтня 1801 року в Лондоні було підписано попередню угоду, а 26 березня 1802 року в Амьене поміщений формальний мирний договір.

84. Соціальні і політичні реформи в англії на початку 20ст.

Початок ХХ ст. у Великобританії було ознаменоване значними перетвореннями в соціальній сфері. Реформи, проведені ліберальним урядом у передвоєнний час, стали тією основою, на якій покоїться вся соціальна система сучасної Британії. В 1907 р. Д. Ллойд Джордж, який в цей час займав посаду міністра торгівлі і Г. Асквіт ( канцлером казначейства), стали використовувати бюджет як інструмент для соціальних перетворень. Уперше в бюджеті стали робити розмежування між заробленими й не заробленими доходами при сплаті податків. У той час податок, що стягується з капіталу понад 160 ф. ст. у рік становив 1 шилінг. Г. Асквіт разом з Девідом Ллойд Джорджем наполіг на тому, що рівень податку на зароблені доходи, що доходять до 2 000 ф. ст. у рік, був знижений до 9 пенсів. Інші ж платили 1 шилінг, як і раніше [26, С.125].

У квітні 1908 р. в уряді відбулися зміни. М. Кемпбелл - Баннерман оголосив про свою відставку, у зв'язку зі станом здоров'я. Пост прем'єр-міністра зайняв Г. Асквіт. Канцлером казначейства став Д. Ллойд Джордж, а У. Черчілль очолив міністерство торгівлі. Незважаючи на те, що подання нового бюджету перебувало в компетенції канцлера казначейства, новий 1908 р. бюджет Г. Асквіт оголосив сам, тому що в нього був включений законопроект про пенсії, що означало початок соціальних реформ. Наступним кроком у здійсненні соціальних перетворень було встановлення 8- годинного робочого дня для шахтарів в 1908 р. Це був перший випадок, коли парламент прийняв закон про скорочення робочого дня для чоловіків. У квітні 1909р. міністр фінансів Девід Ллойд Джордж представив перший бюджет. У бюджетній промові, він висунув ряд положень, на основі яких він мав намір будувати податкову політику. Особа, що одержує більший дохід, відповідно до нових податкових правил, буде платити й більший відсоток податку».

У 1909 р. за його участі були створені перші біржі праці для здійснення посередництва між підприємцями і робітниками, було встановлено пенсійний вік, запроваджено соціальні гарантії на випадок хвороби, інвалідності, були прийняті «народний бюджет», податкові пільги для дітей, введені земельні податки, встановлено 8-годинний робочий день для шахтарів (скорочено робочій день для чоловіків), прийнято закон в 1910 р. про страхування по безробіттю.

Девід Ллойд Джордж на початку ХХ століття пропонував проводити внутрішню політику у Великобританії шляхом поступок і реформ. Перехід влади до лібералів сприяв покращенню соціально-економічному розвитку країни,і в якійсь мірі перешкодив підйому робітничого руху, що насувався. Оскільки економічна ситуація у Великобританії в кінці ХІХ на початку ХХ ст. була в критичному стані, то становище простого народу було тяжким. Ліберали в такій ситуації запропонували проект реформ щодо підвищення життєвого рівня робітничого класу. Соціальні реформи, запропоновані Девідом Ллойд Джорджем повинні були розпочатися з введення урядом пенсійних виплат людям похилого віку. Безсумнівно, визначальною фігурою у Великобританії на початку ХХ ст. став Д. Ллойд Джордж ….