Наслідки

Під загальним тиском і загрозою нового загального страйку Бенеш вимушений був прийняти відставку кабінету й затвердити новий склад уряду, в якому вже 11 посад посіли комуністи^[6]. 27 лютого новий уряд було приведено до присяги.

Відразу потому розпочалися гоніння опозиціонерів, і близько 250 тисяч членів опозиційних партій були позбавлені роботи, 3 тисячі осіб змушені були емігрувати^[7]

Розпочалася колективізація, яка супроводжувалася репресіями проти «куркульства» та інших «антинародних елементів». Десятки тисяч людей було відправлено до концентраційних «трудових» таборів, тисячі людей у зманіпульованих процесах, так званих «юридичних убивствах», було засуджено до страти або відправлено до в'язниць — в умови, вижити у яких було неможливо. Кордон ЧСР із ФРН та Австрією став «залізною завісою» із Західним блоком, перетнути яку стало практично неможливо. Репресії, які були схожі на сталінські й відбувалися за безпосередніх консультацій із радянськими спецслужбами, тривали протягом десяти років. У 1960 році країну перейменовано на Чехословацьку Соціалістичну Республіку (ЧССР)

80.Військові конфлікти у світі (кін 19- поч.20ст.)

Іспансько-американська війна — військовий конфлікт між Іспанією і Сполученими Штатами Америки за право володіння територіями в Північній Америці і в Тихоокеанському регіоні. Військові дії почалися в квітні 1898 р. і закінчилися перемогою США та підписанням Паризького мирного договору у грудні того ж року. Ця війна увійшла в історію США, як маленька переможна війна, в результаті якої Сполучені штати поширили свій вплив на Кубу, Пуерто-Ріко, Гуам та Філіппіни і стала першою війною США, як регіонального лідера.

Першою великою війною 20 століття стала Друга англо-бурська війна 1899 — 1902 років. У результаті війни Британія встановила повний контроль над бурськими республіками. Ця війна характерна тим, що в ній вперше в історії були використані концентраційні табори, явище властиве всьому подальшому століттю.

З 1899 по 1902 рік тривала Філіппіно-Американська війна, яка стала для США важчою, ніж попередня війна з Іспанією. Опір філіппінців продовжувався навіть після повалення Першої філіппінської республіки в 1902 році.

В Російсько-японській війні 1904—1905 років відбулося зіткнення агресивних політик Російської та Японської імперій, які претендували на контроль над Маньчжурією та Кореєю. Поразка Росії у війні стала першим випадком поразки європейської держави у війні з азійською, що у військово-технічному аспекті не поступалася європейській. Ця поразка стала також одним із чинників, що призвели до Російської революції 1905—1907.

Боротьба імперіалістичних держав за колонії в Африці призвела до низки міжнародних криз. Ще в 1898 відбувся Фашодський інцидент між Британією та Францією за контроль над поселенням Фашода в Судані. Перша марокканська криза 1905міжнародна криза, через вирішення міжнародного статусу Марокко у березні 1905 — травні 1906. Німеччина обурилась збільшенням впливу Франції в Марокко й наполягала на політиці відкритих дверей. У березні 1905 року німецький кайзер відправився в Танжер і виступив з промовою на користь незалежність Марокко. У дипломатичній ізоляції, Німеччина звернулася до президента США Теодора Рузвельта стати посередником. Міжнародна конференція була скликана і було вирішено встановити міжнародний контроль над поліцією у великих портах Марокко, компромісне рішення, яке поклало кінець кризі) Друга марокканська криза(агадірська) 1911 року виникли внаслідок боротьби за контроль над Марокко, якого добивалася Франція при спротиві Німеччини. Ці кризи були подолані дипломатичним шляхом. У 1912 Франція взяла Марокко під повний контроль, однак Німеччина отримала територіальну компенсацію в Екваторіальній Африці.