6. Спілкування в колективі
Значну частину робочого часу журналіст і редактор проводять у колективі. Психологічний клімат у редакції має безпосередній вплив на творчий процес, а залежить він не в останню чергу від уміння спілкування, від створення атмосфери доброзичливості, довіри, справедливості.
Колектив (від лат. collectivus - збірний) - суспільна форма об'єднання людей, що виникає на основі їхньої спільної праці, спільних громадських інтересів, яким підпорядковуються дії, вчинки, інтереси окремих осіб. Редакційний колектив - специфічне об'єднання людей: по-перше, вони виробляють особливу (інтелектуальну, ідеологічну) продукцію (газету, журнал, теле- та радіопродукт); по-друге, це люди творчі, пов'язані з мистецтвом слова; по-третє, з огляду на фахові особливості у журналістів значно сильніше, ніж у представників інших професій, розвинений індивідуалізм, кожний журналіст - творча особистість.
У процесі редакційної праці журналіст підпорядковується завданням засобу масової інформації, у якому працює (визначаються засновником ЗМІ), та його внутрішній структурі, яка передбачає певну ієрархію, що диктується соціальною роллю працівника.
Приблизна схема структури редакції передбачає такі позиції: шеф-редактор (головний редактор), його заступники, відповідальний секретар, завідувач (редактор) відділу (програми), кореспондент, репортер, оператор та режисер на телебаченні, літературний редактор тощо. Все це регламентується штатним розкладом, затвердженим засновником. Кожен, хто обіймає якусь із посад, виконує певну соціальну роль, має досить чітко окреслене коло обов'язків, зобов'язаний підпорядковуватися прийнятому в редакції режимові трудового процесу.
Практичне виконання журналістом його соціальної ролі в редакції обумовлюється об'єктивними і суб'єктивними чинниками.
До об'єктивних належать: ролеві сподівання засновника, які випливають із функціону-вання соціальної системи, частиною якої є редакційний колектив, процеси в його професійній діяльності, уявлення про цінності, завдання і засоби їх досягнення.
До суб'єктивних чинників слід віднести розуміння ролі конкретним її виконавцем, його ставлення до цієї ролі, суто особистісні характеристики індивідуума (рівень талановитості, здібності, темперамент, рівень потребі претензій, самооцінки власних можливостей).
Характерна особливість журналістської праці полягає у її високому творчому ступені, високому рівні індивідуалізації. Якщо на звичайному товарному виробництві однією з найважливіших технологічних вимог є вимога зводити до мінімуму індивідуальні відмінності у виконанні однакових соціальних ролей (уніфікація), що підвищує продуктивність праці, то в журналістській творчості спостерігається протилежне - чим більша індивідуальна відмінність, тим вища якість журналістського продукту. У ньому якраз найбільше цінується неповторна особливість, несподіваність ракурсу, гострота бачення проблеми, одним словом - несхожість на інші журналістські творіння. І чим несхожіший твір, тим він талановитіший.
Суб'єктами діяльності друкованого засобу масової інформації закон визначає: засновника (співзасновників), редактора (головного редактора), редакційну колегію, редакцію, трудовий колектив редакції, журналістський колектив, журналіста, автора, видавця, розповсюджувача. Засновник може об'єднувати в одній особі редакцію, видавця, розповсюджувача.
Форми професійного спілкування журналіста та редактора випливають із специфічних завдань редакційного та видавничого колективу і залежать від них. На перше місце тут треба поставити загальноприйняті, а часто такі, що мають обов'язковий (нормативний) характер, форми роботи в колективі. Передусім - це вироблені практикою норми та правила поведінки у творчому колективі, заходи планування та аналізу виконаної роботи, дотримання розпорядку дня. Що чіткіше працівник дотримуватиметься цих норм і правил, то легше уникатиме колізій і конфліктів, то успішніше протікатиме творчий процес.
Усі ці, на перший погляд, незначні деталі в роботі журналістів і редактора, насправді мають велике значення для успішного творчого процесу та безпосередньо впливають на формування професійної майстерності. Вони якраз і є тими маленькими секретами, дотримання яких допомагає добитися великого успіху.
Віято Мітель. Щоденна робота журналіста. - К., 1999.
Еверет Девід. Навчальний посібник репортера. - К.: ІREX ПроМедіа Україна, 1999.
Карпенко Віталій. Журналістика: основи професіональної комунікації. - К., 2002.
Методы журналистского творчества. - М, 1982.
Москаленко Анатолій. Як стати журналістом.- К., 1997.
Здоровега В. Й. Вступ до журналістики. - Л., 1994.
Прилюк Д. М. Теорія і практика журналістської творчості: У 2 кн. - К., 1972-1973.
Проблемы зффективности журналистики. -М, 1990.
Социальная практика и журналистский текст / Под ред. Я. Н. Засурского, Е. И. Пронина. - М.: Изд-во Мос. ун-та, 1990.
Ученова В. В. Беседы о журналистике. - М., 1985.
Чічановський А. А., Шкляр В. І. Світ інформації: особистість, суспільство, держава. - М.;К., 1995.
Шаповал Ю. Г. Личностные методы повышения эффективности средств массовой информации. - К., 1989.
Чапек К. Об искусстве. - Ленинград, 1969.