4. Робоче місце та інструментарій
Персональні умови для роботи важливі у будь-якій галузі та для будь-якої професії. Для творчої ж людини вони можуть мати визначальне значення. Писати - не землю копати. Механічну роботу можна виконувати і без настрою, творча ж праця можлива лише за наявності відповідної духовної піднесеності, яка називається натхненням. А натхнення залежить від багатьох чинників, і не в останню чергу від забезпеченості необхідним інструментарієм, себто - знаряддям праці, та відповідно обладнаного робочого місця. Йдеться не про підвищену комфортність, хоча і вона цілком бажана, а про елементарні умови для творчості - починаючи з обладнання приміщення, у якому доводиться працювати, і закінчуючи таким елементарним знаряддям праці, як кулькова ручка та олівець.
У нашій практиці кожен відділ, як правило, має щонайменше свою окрему кімнату, редактор відділу здебільшого - теж. За кордоном, наприклад, у Японії (газета "Кіотосимбун"), трохи інша система. Творчі працівники, журналісти зосереджені в одній великій залі. Однак у кожного окремий стіл, комп'ютер, телефон, від сусідів його відділяє матового кольору пластикова перегородка. Можна по-різному оцінювати такі підходи, але неважко помітити, що у нас, де завжди за радянських часів на словах проповідували колективізм, насправді ж, сповідували індивідуалізм (окремі кабінети, певна ізоляція журналістів одне від одного). У буржуазному світі, який радянська пропаганда звинувачувала в індивідуалізмові як найбільшому гріхові, насправді віддають перевагу колективістській організації праці - принаймні у роботі редакцій газет це наочно видно.
Робоче місце журналіста має бути доцільно оснащене. Незалежно від того, чи має він окрему кімнату та робочий стіл (дво- чи однотумбовий), стілець або крісло обов'язково повинен мати. На робочому столі під рукою слід мати все необхідне для праці: крім персонального комп'ютера (друкарської машинки), набір ручок, олівців, ножиці, папір, скріпки. Ручки треба старанно добирати: за столом краще користуватися наливною авторучкою з м'яким пером - легше писати і менше втомлюється рука; на завдання краще брати шарикову ручку - будете певні, що не проллється чорнило.
Та хоч би чим користувався журналіст: комп'ютером, друкарською машинкою чи ручкою - завжди слід добиватися такого темпу роботи, щоб максимально синхронізувати процес думання з процесом фіксації думки на екрані дисплея або на папері. Мислить людина завжди швидше і, як правило, думка випереджає письмо чим ця різниця буде меншою, тим продуктивнішою буде праця журналіста.
Площина стола для зручності й практичності має бути поділена на три сектори: лівий - прийомний, для роботи з відвідувачами; середній - робочий, у кращому випадку з комп'ютером, у гіршому - з друкарською машинкою; правий - для світильника, засобів зв'язку (телефону, автовідповідача, факсового апарата - все це може поєднуватися в одному апараті), картотеки та інших засобів оргтехніки.
Телефон - необхідне знаряддя праці журналіста. Значну частину потрібної інформації можна отримати телефоном, зекономивши в такий спосіб чимало часу. Телефонує журналіст потрібним людям, звертається до різних джерел інформації - він мусить мати список потрібних абонентів. Телефонують журналістові, - з таких дзвінків теж можна отримати багато інформації, - тому журналіст зацікавлений, щоб номер його телефону знало якомога більше людей, котрі можуть надати цікаву інформацію.
Зрозуміло, що елементарні правила культури вимагають, аби в журналіста була така проста, зручна і така необхідна у повсякденні річ, як візитка. На ній зафіксовано найнеобхіднішу інформацію про людину - назва видання, прізвище, ім'я, по батькові журналіста, його посада, номер телефону. У цивілізованому світі обмін візитками є комунікативним атрибутом, у японців - необхідним елементом етикету знайомства.
Звичайно ж, набагато зручніше вручити співрозмовникові візитку, запросивши, телефонувати при потребі, ніж записувати на папірці своє прізвище й телефон, чи, ще гірше, диктувати співрозмовникові: "Запишіть, будь ласка".
Телефонна розмова має свої неписані правила. Набравши номер абонента, який вас цікавить, слід привітатись і обов'язково відрекомендуватися, назвавши свою газету та посаду. Не варто бути безцеремонно вимогливим: ось я, мовляв, журналіст і мені потрібна така-то інформація. Не треба забувати, що людина, до якої ви звертаєтесь, не зобов'язана вам надавати інформацію телефоном, до того ж вона може бути зайнятою справами, від яких її відірвав ваш дзвінок. Поцікавтеся, чи має ваш співрозмовник кілька хвилин, чи може вам краще зателефонувати пізніше. Дуже важливо викликати в невидимого співрозмовника довіру і симпатію, а це можна зробити доброзичливим тоном, ввічливістю, конкретним і чітким формулюванням, чого ви від людини прагнете. Незалежно від того, отримали ви потрібну інформацію чи вам відмовили в ній, не забудьте подякувати.
Картотека і досьє - звичні й необхідні атрибути журналістської та редакторської праці. Вони, окрім засобів розширення і систематизації знань, виконують роль елементів журналістсько-редакторського інструментарію.
Календарна картотека (у спрощеному варіанті - календарний графік-тижневик чи місячник, на якому розграфлений "крільчатник" - на кожен день своє вікно) дозволяє чітко розпланувати робочий тиждень, нагадає що і коли треба зробити, де бути, кому зателефонувати. Це дисциплінує, цілеспрямовує зусилля працівника.
Досьє повинен мати кожен серйозний журналіст. Вони бувають різними за тематикою та призначенням. Зазвичай до досьє заносять власні матеріали, що побачили світ. Окремі досьє заводять за інтересами: за темами, які найбільше цікавлять, за проблемами, що їх досліджує сам журналіст, запроваджуються досьє також просто для цікавинок з різних джерел.
Довідкова література - надійний помічник при написанні чи редагуванні твору. Навіть коли в редакції є уміло дібрана книгозбірня та добре налагоджена система інформаційної служби, під рукою творчого працівника редакції мають бути найнеобхідніші довідкові матеріали - без цього продуктивно працювати важко. Передусім маються на увазі енциклопедичні та мовно-граматичні словники. Це зовсім не означає, що до робочого столу треба стягувати десятки фоліантів чи багатотомники довідкового характеру, але найуживаніші книги такого штибу, звісно, мають бути. Серед них бажано бачити тлумачний, правописний, російсько-український та українсько-російський словники. Не завадить мати довідник про адміністративно-територіальний поділ держави, а також словники фразеологічний, іншомовних слів, синонімів та антонімів. Маючи цей найнеобхідніший набір, завжди легко, не витрачаючи зайвого часу, знайти, уточнити та використати певний термін чи слово, збагатити мовну палітру твору.
Безумовно, для працівника преси першочергове значення має як писати, але не на останньому місці - чим писати. Для успішної роботи журналіст мусить мати свій особистий, так би мовити, робочий інструмент. Традиційне, і нині найпоширеніше, оснащення журналіста - авторучка й записник. Дехто з пишучої братії, незважаючи на величезний прогрес в удосконаленні журналістської оргтехніки, консервативно віддає належне традиції чи звичці користуватися незмінним записником і надійною авторучкою. Відомий чеський письменник Карел Чапек на запитання, чи використовує він друкарську машинку, відповів з властивою йому дотепністю, що коли пише і замислюється, то гризе ручку, - а хіба можна гризти машинку? То - не для нього [14, 250].
Інші дотепники, абсолютизуючи талант і підкреслюючи скептичне ставлення до технічних досягнень прогресу, не проминуть скаламбурити, що класики гусячими перами писали вічні твори, а нинішні графомани вічними перами клепають сірі одноденки.
Але жарти жартами, а без ручки і записника сьогодні не обходиться навіть той журналіст, який оснащений найсучаснішими технічними засобами. Навіть користуючись зручним портативним диктофоном, досвідчений журналіст підстрахує себе, продублювавши прізвища, цифри, іншу важливу інформацію помітками в блокноті. Записник, окрім більшої точності (диктофон може відмовити, невиразно можуть прозвучати схожі звуки, - наприклад, глухі приголосні), має ще ту перевагу, що економить час: погортати сторінки блокнота і за короткими нотатками відновити перебіг бесіди завжди швидше, ніж розшифрувати магнітний запис.