2. Що потрібно для успішної роботи
Отже, належні умови для роботи журналіста мають неабияке значення для результативності його праці, безпосередньо впливають на творчий процес. Вони охоплюють багато аспектів - від обладнання редакції до оснащення робочого місця журналіста.
Якщо театр починається з роздягальні, то редакція - з вивіски. Оскільки до редакції, як до публічної установи, щодня приходить багато відвідувачів, треба подбати, щоб для них була оптимальна, достатня для орієнтації інформація: на яких поверхах і в яких кімнатах розташовані керівництво газети, її відділи та служби. На дверях робочих кабінетів мають бути відповідні таблички з прізвищами і назвою посади людей, які тут працюють. Слід подбати про те, щоб відвідувачі могли присісти у холах і приймальнях, якщо доводиться зачекати. Загалом же редакції завжди були одними з найдемократичніших установ, тому, як правило, тут бюрократизму набагато менше, ніж в управлінських структурах.
Щоправда, за радянських часів редакції, особливо періодичних видань, були більш відкритими установами - практично кожен відвідувач міг вільно пройти у будь-який відділ. Нині так вільно, як раніше, не пройти в офіс солідної газети чи журналу, не кажучи вже про теле- та радіоредакції та студії: заходи безпеки превалюють. Посадова особа має замовити для відвідувача перепустку або особисто зустріти. Хіба що найближчі до людей редакції районних газет залишилися такими ж відкритими, як раніше.
Обладнання редакції включає все необхідне для нормального технологічного процесу. Оскільки специфіка випуску газети пов'язана з підготовкою журналістських матеріалів, редакція має бути оснащена технікою для їх створення та розмноження: комп'ютерами з принтерами та сканерами, диктофонами, ксероксами тощо.
Особливе місце належить засобам зв'язку: для внутрішньоредакційного користування - відповідні автоматичні телефонні станції, селекторні та інші переговорні пристрої; для спілкування із зовнішнім світом - телетайп, який сьогодні заміняють факсові апарати та E-mail (комп'ютерна електронна пошта), телефон, кур'єрська служба, черговий автомобіль.
Кабінет головного редактора - один із найпросторіших, надто ж, якщо редакція не має окремого конференц-залу. Меблі повинні бути дні й розташовані так, щоб за їх допомогою виділити три зони: перша - для роботи, де головний редактор може зосередитись, написати свій матеріал чи вичитати авторський; друга - для нарад, де проводяться засідання редакторату, редколегії, інші збори: третя - для відпочинку, де можеш перевести подих, випити філіжанку кави, переговорити з відвідувачем.
Відповідно мають бути обладнані кабінети заступників головного редактора, відповідального секретаря, відділів - усе має бути доцільно розставлене для нормального виконання функціональних обов'язків, для успішної творчої роботи.
3. Загальноредакційні умови для роботи
Робота журналіста та редактора тісно пов'язана з інформаційною сферою. Щоб виконувати головний Функціональний обов'язок - продукувати інформацію у певних комунікативних формах для масового споживача, треба володіти чималим масивом первинної інформації з різних галузей суспільного життя (фактів, прикладів, цифр, статистичних даних, подієвих моментів тощо), які осмислюються, розщеплюються, вибудовуються у певній послідовності та використовуються для підготовки журналістського твору. Частину такої інформації журналіст бере безпосередньо з життя, а багато з того, що йому може стати в пригоді є в науковій, довідковій літературі, словниках, збірниках тощо.
Ось саме такі дані накопичуються та зосереджуються у системі внутрішньоредакційної інформаційної служби , яка також є необхідною передумовою успішної роботи редакційного колективу. Вона створюється в кожній солідній редакції.
Журналіст - часточка великої і складної комунікативної системи, він споживач і водночас творець інформації; власне, створення нової інформації відбувається і за допомогою "перетравлення" журналістом інформації уже створеної, існуючої, тобто за допомогою осмислення і використання її в журналістському творі. Тому для нормальної роботи, успішного випуску періодичного видання (так само, як і для підготовки теле- чи радіопередачі) редакція має бути забезпечена достатньою, достовірною і сучасною інформацією, необхідною для грамотного управління колективом і для успішного виконання журналістами своїх професійних функцій.
І це зрозуміло, оскільки від внутрішньоредакційної інформаційної служби, тобто від кількості та якості інформації, що обертається в редакції, від інтенсивності її використання залежить і ефективна діяльність редакції загалом, і кожного її працівника зокрема. Добре поставлена інформаційна служба є важливим елементом наукової організації праці, вона полегшує діяльність усіх редакційних ланок, сприяє оптимізації виробничих процесів.
Коли йдеться про інформаційну редакційну службу, то мається на увазі, насамперед, збирання, аналіз і систематизація інформації, необхідної для підготовки до випуску у світ друкованого чи в ефір електронного видання. Найліпше її зосереджувати в редакційній бібліотеці. Тематичні каталоги та картотеки, добірки довідкової літератури та різноманітних словників є серцевиною такої служби.
Передусім в окремі розділи виділяється інформація, яка регулює взаємини засновника і редакції; найважливіші закони та нормативні акти, і в першу чергу ті, що хоч якоюсь мірою стосуються роботи засобів масової комунікації.
Тут же мають бути зосереджені результати важливих соціологічних досліджень, тематичний, географічний, проблемний аналіз редакційної пошти, довідкові матеріали щодо адміністративного поділу країни чи регіону, адреси державних та управлінських установ, науково-навчальних закладів тощо. Картотека найактивнішої автури засобу масової інформації з адресами і телефонами допоможе швидко визначити координати потрібної особи, щоб уточнити факти, проконсультуватися, замовити матеріал.
Звичайно, якщо редакція повністю перейшла на комп'ютерні технології, створена закільцьована комп'ютерна мережа, а всі служби, редактори та журналісти оснащені персональними комп'ютерами, питання зберігання і пошуку матеріалів та іншої необхідної інформації вирішується просто: все це нагромаджується в пам'яті машин.
Оргтехніка - невід'ємний атрибут праці сучасного журналіста. Безумовно, вершиною нинішніх технічних досягнень є цифрові електронні прилади, портативні комп'ютери. Сьогодні, маючи таке технічне оснащення, можна за лічені секунди завдяки модемному зв'язку передати з будь-якої відстані готову; написану на комп'ютері, інформацію та щойно зафіксоване об'єктивом фотоапарата кольорове зображення безпосередньо в пам'ять редакційної комп'ютерної мережі, фактично - безпосередньо в номер. Це суттєво змінює журналістську професію, переводить її у нову якість, підвищує ефективність праці кореспондента, максимально скорочує час, що відділяє подію, яку треба відобразити, від власне її висвітлення та донесення до читача.
Мені довелося свого часу побувати у Відні на прес-конференції для журналістів, яку проводили структури Ради Європи. Відверто кажучи, почувався не зовсім комфортно навіть зі своїм японським диктофоном, який тоді здавався мені мало не вершиною інформаційного прогресу, бо практично всі акредитовані там журналісти вже мали портативні персональні комп'ютери - ноутбуки. Конференц-зала була повністю підготовлена для їх використання - до робочих столів підведено електроенергію, підключайся - і працюй. Прес-центр оснащений достатньою кількістю телефонних ліній.
У нас, на жаль, ще й нині не кожному журналістові доступна така техніка, тому доводиться обходитися тим, що маємо. Не варто, певне, зайвий раз нагадувати про доцільність, ба необхідність, журналістові володіти машинописом. Елементарна культура вимагає подавати в редакцію видрукуваний матеріал, а не написаний від руки. Окремі видання, надто журнального типу, застерігають своїх авторів, що розглядаються тільки друковані статті. І це не забаганка, а необхідність. По-перше, зменшується вірогідність помилок через нерозбірливість почерку; по-друге, скорочується шлях матеріалу від журналіста до газетної шпальти, оскільки писати відразу на машинці - це швидше, ніж писати ручкою, а потім друкувати. Звичайно ж, журналістові треба мати друкарську машинку вдома і володіти нею. Портативних машинок випускається безліч типів. можна вибрати на будь-який смак, до того ж вони порівняно недорогі. Але навіть при цьому, не кажучи вже про більшість редакцій, які зовсім не оснащені комп'ютерами або мають їх в обмеженій кількості, не варто нехтувати такими випробуваними засобами, як:
календарно-часові картотеки,
теки-реєстратори, теки-картотеки,
механічні блокноти-алфавіти.
Це дуже актуально, оскільки ще далеко не кожна редакція може забезпечили своїх журналістів портативними електронними організаторами (personal organizer), які обладнані калькулятором, годинником-будильником, календарями і у пам'ять яких можна заносити прізвища потрібних людей, адреси, телефонні номери, нотатки та іншу інформацію. Та не все можна доручити комп'ютерові, багато інформації збирається на папері. Тому й досі в редакціях не обходяться без тек і швидкозшивачів, пластикових файлів, діркопробивачів, скріпкозшивачів і звичайнісіньких канцелярських скріпок.
Усе це становить той простий, але такий необхідний комплекс, який називається умови для роботи журналіста. Та, крім цього, журналіст має й сам подбати про персональні умови, зокрема про своє робоче місце та інструментарій.