Науко́ва організа́ція пра́ці (НОП) — процес вдосконалення організації праці на основі досягнень науки і передового досвіду. Терміном «НОП» характеризують зазвичай поліпшення організаційних форм використання живої праці в рамках окремо взятого трудового колективу (наприклад, підприємства).
Організація праці повинна розглядатися з двох боків:
як стан системи, що складається з конкретних взаємопов'язаних елементів і відповідає цілям виробництва;
як систематична діяльність людей по впровадженню нововведень в існуючу організацію праці для приведення її у відповідність з досягнутим рівнем науки, техніки і технології.
Праця людей в процесі виробництва організовується під впливом розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Тому організація праці завжди має дві сторони: природно-технічну і соціально-економічну. Ці сторони тісно пов'язані між собою і визначають зміст організації праці.
Маленькі секрети великого успіху
В. О. Карпенко
к. філол. н., проф. УДК 070. 001
У лекції йдеться про творчі аспекти журналістської професії та організацію праці журналіста, що є складовими успіху в даній галузі.
The article touches the issue of the text-book of Mykola Tymoshyk "Publishing business: an opinion of journalist, publisher, scientist".
1. Особливості творчої праці
Журналістська та редакторська праця належать до надзвичайно важливої і тонкої сфери людської діяльності, її продукт може безпосередньо впливати на розум і психіку масової аудиторії. Тому тут, як, мабуть, у ніякій іншій сфері, потрібні надзвичайна обережність у слові, органічний сплав досвіду і знань, зрештою, неабиякі здібності, особливий талант. Журналістська творчість, як і літературна, позначається індивідуальністю автора, гостротою його розуму, нестандартними підходами до оцінки життєвих явищ, про які доводиться писати, та умінням їх правдиво й оригінально викласти.
Все це становить специфіку журналістської та редакторської діяльності, є, власне, визначальними показниками професійної майстерності. Але тільки цього недостатньо для успішної реалізації навіть найвищого професійного рівня. Для якомога повнішого розкриття фахової редакторсько-журналістської майстерності необхідні певні умови, так би мовити, виробничого характеру. Адже мало вміти добре писати, треба ще мати можливість писати. Про успішну реалізацію професійної редакторсько-журналістської майстерності можна серйозно говорити лише тоді, коли фахівець має добрі умови для роботи, коли він забезпечений усім необхідним для нормального виконання своїх функціональних обов'язків. Зайве переконувати будь-кого, що результативність кожного працівника, а тим більше редактора та журналіста - людей творчих професій - прямо і безпосередньо залежить від умов, у яких він працює. Звичайно, в екстремальних ситуаціях писати чи редагувати можна й на коліні. Та, по-перше, йдеться саме про нормальні обставини, а не про війну чи пожежу. А по-друге, чи можнасерйозно говорити про високу якість твору, написаного чи відредагованого на коліні?
Журналіст, який хоче бути на стрижні часу і відчувати ритм життя, здебільшого збирає матеріал для свого твору поза стінами редакції. Але опрацьовує його, втілює зміст у певну форму (жанр), як правило, на робочому місці, в редакційному приміщенні. Від того, яка психологічна атмосфера створена в колективі, чи має фахівець можливість зосередитися, чи є у нього під рукою все необхідне для праці, - від усього цього залежить, як швидко посуватиметься робота, наскільки вдалим буде написаний ним твір.
Отже, для повного виявлення професійної майстерності потрібні бодай оптимальні робочі умови. їх можна поділити на дві групи: загальноредакційні та індивідуальні (персональні). Звичайно, дещо журналіст може і повинен зробити сам, аби забезпечити для себе нормальну робочу обстановку. Та далеко не все в його силах та можливостях. Головним чином про створення оптимальних умов для роботи має подбати засновник засобу масової інформації та керівництво редакції.