- •!1 Філософія, її предмет та науковий статус
- •!2 Філософія. Світогляд. Культура
- •!3 Стародавня філософія: становлення філософських традицій
- •!4 Буття світу та людини в античній філософії
- •!5 Буття Бога, світу та людини у філософії доби Середньовіччя та Відродження
- •!6 Проблема субстанції та Абсолюту в новочасній філософії
- •!7 Некласична онтологія та її проблематика
- •!8 Філософські традиції в Україні
- •!10 Моделі пізнання та наукового знання в сучасній філософії
- •!9 Проблеми гносеології в історії філософії
- •!11 Моделі розвитку науки: класична, некласична, постнекласична парадигми
- •!12 Методологія гуманітарного пізнання та знання
- •!13 Субстанційні концепції людини в сучасній філософії
- •!14 Функціональні концепції людини: духовний вимір
- •!15 Соціальна філософія: історія та сучасність
- •!16 Філософія національної ідеї в Україні (хіх–ххі ст.)
- •!17 Культура і цивілізація
- •!18 Глобалізація та перспективи сталого розвитку людства
!3 Стародавня філософія: становлення філософських традицій
Метод філософування Сократа – (----діалектика---)
У світогляді індусів (-брахман--) є ірраціональною та неосяжною духовною першоосновою світу
Головною проблемою філософських вчень Давньої Індії було розуміння “життя як (--страждання--)
(----адаптація----) до світу – головна світоглядна орієнтація давньокитайської філософії
Раціонально-теоретичну традицію філософування у Давній Греції започаткував (---Сократ---)
Основна проблематика досократівської античної філософії – це (---космоцентризм--)
За Сократом (---маєвтика--) є способом народження істини в дискусії
(---платон--) – автор праці “Апологія Сократа”
(--діалектика--) – це мистецтво вести бесіду
Сократ на афінських вулицях відкрив (-поняття--) як інтелектуальний інструментарій пізнання
(----втеча---) від світу – головна світоглядна орієнтація давньоіндійської філософії
Стан згасання примарних пристрастей, який досягається лише через духовне самовдосконалення – це (---нірвана---)
Давньоіндійський міфологічний світогляд викладений у збірниках, що мають назву (-веди--)
(---даосизм--) – школа давньокитайської філософії, яка заперечувала позитивний вплив освіти оскільки народом, що має багато знань, важко керувати
!4 Буття світу та людини в античній філософії
Ученим-енциклопедистом античності вважається (----арістотель--)
Атомістичне розуміння світу в давньогрецькій філософії розвивав (---демокріт----)
(----Арістотель--) – автор праць “Метафізика”, “Категорії”, “Органон”
За Аристотелем, будь-яка річ як самодостатнє буття – це (----субстанція---)
(--епікур---) є автором концепції насолоди
(---стоїцизм----) – це вчення про незворушність
Давньогрецький філософ (---Геракліт---) вважав світ вічним вогнем
Принцип “panta rei” (все тече, все змінюється) сформулював давньогрецький філософ (----геракліт-----)
(----піфагор---) вважав основою світу гармонію чисел
За Гераклітом, світ є вічно живий (---вогонь--), що мірою спалахує і мірою згасає
(---парменід----) першим увів у філософію поняття “буття” і “небуття”:
Давньогрецький філософ (---платон----) вважав, що істинним буттям володіє світ ідей
За Платоном, субстрат, тобто те, з чого виникають тіла – це (---матерія--)
Давньогрецький філософ (----платон----) є автором концепції ідеальної держави
(---арістотель---) – автор вислову: “Платон мені друг, але істина дорожча”
!5 Буття Бога, світу та людини у філософії доби Середньовіччя та Відродження
Розквіт європейської схоластики припадає на (---13--) сторіччя
(----номіналізм---) – це онтологічне вчення, згідно з яким істинним буттям володіють речі
(--реалізм---) – це онтологічне вчення, згідно з яким істинним буттям володіють універсалії
Онтологічна позиція, яка ставить виникнення та існування світу в залежність від Бога – це (---теїзм----)
Ідея непричетності Бога до зла на землі називається (---------теодицеї---)
(---патристика---) – це вчення отців церкви спрямоване на систематизацію християнських догматів
(----апологетика---) – ранній етап патристики, завданням якого є захист християнського віровчення від єресей
(--аврелій августин----) – автор праці “Сповідь”
П’ять доведень буття Бога дав середньовічний філософ і теолог (--тома аквінський--)
(--Квінт тертуліан---) сформулював принцип апологетичної патристики: “Вірую, бо це абсурдно”?
(---августин--) – найвідоміший систематизатор західної патристики
У розвитку середньовічної філософії виділяють три періоди: рання схоластика, (--розквіт---) схоластики, пізня схоластика
Середньовічна філософія має ще одну назву – (--схоластика--), оскільки вона була безпосередньо пов’язана з викладанням і навчанням
В добу Ренесансу мірилом людини вперше стає її творча (---праця---)
(--принцип гармонії---) віри й розуму – це принцип середньовічної філософії, обґрунтований Томасом Аквінський
