Утиліти резервного копіювання [ред.]

• AzovSky Version Safe

Утиліти системного менеджменту [ред.]

Займаються розширеним управлінням системою, таким як: робота з розділами дисків, перепрограмування (перепрошивка) пам'яті BIOS, установка розширених апаратних налаштувань апаратного забезпечення.

До них відносяться:

• У ОС Windows NT 4— 5.1 більшість утиліт системного менеджменту згрупована в Windows Management Console що викликається пунктом «Управління комп'ютером» контекстного меню значка «Мій комп'ютер»

• Утиліти по роботі розділами диска:

Microsoft fdisk — утиліта по роботі з розділами диска, частина ОС Microsoft Windows. Linux fdisk — консольне застосування для роботи з розділами диска під ОС на ядрі Linux Disk Druid — утиліта по роботі з розділами диска під ОС GNU/Linux з графічним призначеним для користувача інтерфейсом. mdadm — утиліта GNU/Linux для управління RAID масивами (Linux Software Raid) PartitionMagic — утиліта для роботи з розділами диска під ОС Windows або DOS з графічним призначеним для користувача інтерфейсом. Оснащення «Управління дисками» Windows Management Console.

Утиліти тонкого налаштування [ред.]

Займаються тонким (розширеним) налаштуванням існуючих програм або ОС.

До них відносяться:

• Reg Organizer

• Xteq-dotec X-Setup

• OnTrack WinCustomizer

Інформаційні утиліти [ред.]

Включають монітори, бенчмарки, і утиліти загальної (статичною) інформації.

Як правило використовується для прискорення розробки програмних продуктів:

•  — генерації коду програми (див. lex, yacc)

•  — автоматичної компіляції програми (див. make)

•  — прекомпіляції, або попередньої обробки коду програми

•  — генерування документації (див. perldoc, xmldoc, phpdoc)

• Алгоритмі́чна мо́ва 1. формальна мова, призначена для записування алгоритмів. Використання алгоритмічної мови базується на можливості формального визначення правил конструювання алгоритмів. При формальному описанні алгортимів істотна роль належить вибору способу запису (кодування) оброблюваної інформації та задання алгоритмічних приписів — елементарних кроків алгоритму, із яких він конструюється. 2. Довга назва мови програмування АЛГОЛ

Характеристики алгоритмічних мов[ред.]

Алгоритмічна мова визначається заданням абетки (або словника вихідних символів), точним описанням її синтаксису (граматики) та семантики. Деякий непорожній підалфавіт алгоритмічної мови використовується для кодування вихідної (оброблюваної) інформації. Відомо, що навіть абетка з двох літер достатня для кодування будь-якої інформації. Але, вказана абетка, як правило розширюється для забезпечення можливості економнішого та ефективнішого кодування.

Правила перетворення інформації в різних алгоритмах досить різні та якісно різноманітні. Однак, всі конкретні алгоритми можуть бути складені із досить невеликої кількості приписів (інструкцій). Набори приписів, із яких можливо побудувати будь-які алгоритми, що їх тільки можна уявити, називаються алогритмічно повними.

Алгоритмічна мова називається універсальною, якщо в ній може бути описано алгоритмічно повний набір приписів (як наслідок, будь який алгоритм). Визначення універсальної алгоритмічної мови аналогічно визначенню алгоритмічної системи, тобто, загального способу запису алгоритмів.

Специфіка алгоримтічної мови виявляється, головним чином, в її семантиці, і полягає в тому, що речення мови мають бути алгоритмами, тобто, послідовностями приписів, за допомогою яких відбувається обробка інформації (реалізується алфавітне відображення).

В кожній алгоритмічній мові мають бути засоби для визначення операторів, які здійснють переробку інформації, та операторів переходу (розпізнавачів), визначаючих порядок виконання цих операторів. Оператори, в свою чергу, можуть позначати послідовності інших елементарніших операцій. Наприклад, оператор множення багатозначних чисел позначає послідовність деяких дій над однозначими числами.

Мови, із допомогою яких будуються класичні алгоритмічні системи: (нормальні алгоритми Маркова, рекурсивні функції, машини Тюринга, машини Поста та інші), незважаючи на їхню універсальність, виявились практично неприйнятними для опису алгоритмів розв'язання задач при їхній реалізації на ЕОМ. Ця обставина є наслідком того, що всі ці системи орієнтовані на розгляд фундаментальних теоретичних питань теорії алгоритмів. Навіть просто написання будь якого складного алгоритму в будь-якій із цих схем вже є самостійною складною задачею. У зв'язку із цим, розв'язання практичних задач з допомого ЕОМ викликало появу алгоритмічних мов програмування для яких алгоритмічні мови служать теоретичною основою.

Мо́ва програмува́ння (англ. Programming language) — це штучна мова, створена для передачі команд машинам, зокрема комп'ютерам. Мови програмування використовуються для створення програм, котрі контролюють поведінку машин, та запису алгоритмів.

Більш строге визначення: мова програмування — це система позначень для опису алгоритмів та структур даних^[1], певна штучна формальна система, засобами якої можна виражати алгоритми^[2]. Мову програмування визначає набір лексичних, синтаксичних ісемантичних правил, що задають зовнішній вигляд програми і дії, які виконує виконавець (комп'ютер) під її управлінням.^{[Джерело?]}

З часу створення перших програмованих машин було створено понад дві з половиною тисячі мов програмування.^[3] Щороку їх кількість поповнюється новими. Деякими мовами вміє користуватись тільки невелике число їх власних розробників, інші стають відомі мільйонам людей. Професійні програмісти зазвичай застосовують в своїй роботі декілька мов програмування.