Таламус
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Таламус в проекції черепа
Таламус або талямус (лат. thalamus dorsalis, відгрец. θάλαμος — «кімната») — парна симетрична область головного мозку хребетних тварин, головна частина проміжного мозку.
Таламус складається із системи мієлінізованих ламел, що розділяють ядра таламуса — кластери тіл нейронів. Часто в складі таламуса виділяютьаллоталамус (10% об'єму) і ізоталамус.
Таламус перш за все відповідає за перерозподіл інформації, що поступає від органів чуття, за виключенням нюху, до кори головного мозку. Коли інформація потрапляє на ядра таламуса, там відбувається її первинна обробка. Вважається, що таламус активно залучений у процес пам'яті. Пошкождення таламуса може привести доантероградної амнезії або викликати тремор — мимовільне тремтіння кінцівок у стані спокою. Таламус утворює бічні сторони шлуночка. Він майже повністю сформований із сірої речовини. У ньому налічують майже 40 ядер.
Гіпоталамус
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Неперевірена
версія
Гіпотала́мус (гіп… + грец. thalamos — кімната) — відділ проміжного мозку, що виконує функцію мозкового контролю над внутрішніми органами. Є вищим центром регуляції вегетативних функцій організму, місцем взаємодії нервової та ендокринної систем.
Гіпоталамус розглядається як центр, що інтегрує діяльність вісцеральної системи, іннервує органи й тканини, а також відповідає за сталість внутрішнього середовища. Його головною функцією є підтримка гомеостазу в організмі.
Гіпоталамус повинен відповідати на багато різноманітних сигналів, які мають внутрішнє або зовнішнє походження. Тому він пов'язаний з багатьма відділами ЦНС, включаючи ретикулярну формацію стовбуру головного мозку та автономні зони, лімбічну долю переднього мозку(зокрема, мозочковий мигдалик, перегородка, нюхова цибулина, кора головного мозку).
Гіпоталамус чутливий до таких факторів як:
Світло: тривалість дня та фотоперіод для регуляції циркадного та сезонного ритмів;
Нюхові стимули, включно з феромонами;
Стероїди, включаючи годанальні стероїди та кортикостероїди;
Нервові імпульси, що надходять, зокрема від серця, шлунку та від репродуктивних органів;
Автономне подразнення;
Стимули, які надходять з кров'ю, включаючи лептин, ґрелін, ангіотензин, інсулін, слизові гормони, цитокіни, плазмову концентрацію глюкози та осмотичну концентрацію розчину тощо;
Стрес;
Мікроорганізми, що призводять до підвищення температури тіла.
В свою чергу гіпоталамус впливає на
проекції нервів та
гормони ендокринної системи.
Діяльність гіпоталамуса регулює гіпофіз. Гіпоталамус і гіпофіз утворюють єдину гіпоталамо-гіпофізарну систему — типовий приклад тісного взаємозв'язку нервового і гуморальногоспособів регуляції функцій організму.
26
Базальні ядра, їх функції, симптоми ураження.
Базальні ядра знаходяться в глибині кінцевого мозку. До них відносяться:
- хвостате ядро;
- шкаралупа (разом з попереднім утворює смугасте тіло);
- бліда куля.
Як єдине ціле з базальними ядрами функціонують чорна субстанція та
субталамічне ядро.
Ці ядра об’єднані між собою двосторонніми зв’язками, отримують
інформацію від кори (асоціативних та рухових зон) та мозочка. Після
відповідної обробки інформація від базальних ядер передається:
- через моторні (передні) ядра таламуса до рухової кори;
- через стовбурові рухові ядра (червоне ядро, вестибулярне ядро,
ретикулярна формація) до мотонейронів спинного мозку ( до м’язів.
В діяльності базальних ядер важливу роль відіграє рух збудження, який
має назву циклу шкаралупи та циклу хвостатого ядра.
1. Цикл шкаралупи – забезпечує участь базальних ядер в реалізації
програм складних набутих рухових реакцій. Цикл починається з передачі
інформації від премоторної зони кори (ПМК) до шкаралупи ( далі до блідої
кулі (БК) ( через чорну субстанцію (ЧС) та субталамічне ядро (СТЯ)
інформація, перероблена в базальних ядрах передається в першу моторну
зону кори (МК) через моторні ядра таламуса.
Цикл хвостатого ядра – забезпечує участь базальних ядер в формуванні
програм складних рухових реакцій. При здійсненні цього циклу інформація
від асоціативних зон кори (АЗК) про те, яким повинен бути результат
рухової реакції, направляється в хвостате ядро (ХЯ) ( далі в шкаралупу
(Ш) і бліду кулю (БК) і далі через моторні ядра таламуса в рухову кору.
Завдяки цьому рухова кора отримує готову рухову програму, яка підлягає
наступній реалізації.
Необхідно пам’ятати, що у створенні програм рухових актів окрім
базальних ядер важливу роль відіграє кора мозочка та його зубчасті ядра.
Симптоми ураження базальних ядер:
При ураженні смугастого тіла:
гіпотонія м’язів;
гіперкінези, в тому числі у спокої;
При ураженні блідої кулі та чорної субстанції:
гіпокінезія, рухи втрачають індивідуальне забарвлення за рахунок
зникнення міміки та пантоміміки;
воскова ригідність – людина може довго утримувати ненормальну (незручну)
позу, положення кінцівок;
тремор спокою.
27