Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЕКЗАМЕН РЕГІОНАЛКА.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
38.57 Кб
Скачать

4. Науково-технічний потенціал та інноваційна складова розвитку регіонів

Науково-технічний потенціал (НТП) країни створюється зусиллями як національно-технічних організацій, так і світових досягнень науки і техніки. Від НТП країни багато в чому залежать рівень та темпи науково-технічного прогресу. Аналіз та оцінка НТП дозволяють зробити висновки про рівень економічного розвитку країни та її галузей, ступеня її науково-технічної самостійності, можливості економічного і науково-технічного співробітництва.

Науково-технічний потенціал - це узагальнена характеристика рівня розвитку науки, інженерної справи, техніки в країні, можливостей і ресурсів, якими володіє суспільство для вирішення науково-технічних проблем.

Науково-технічний потенціал включає:

- матеріально-технічну базу;

- наукові кадри;

- інформаційну складову;

- організаційно-управлінську структуру.

Матеріально-технічна база - це сукупність засобів науково-дослідницької праці, включаючи наукові організації, наукове обладнання та установки, експериментальні заводи, цехи та лабораторії, обчислювальні центри і т.д. На рівні галузі, фірми або компанії мова йде, як правило, про матеріально-технічній базі прикладних науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР). Їх мета - швидке і ефективне втілення наукових ідей у конкретні технічні та технологічні нововведення.

Засоби праці в сфері науково-технічного прогресу можна розділити на чотири групи.

Перша включає наукові прилади, обладнання та вимірювальну апаратуру, службовці для отримання нової наукової інформації (специфічні засоби наукової праці, які виготовляються в індивідуальному або дрібносерійному порядку стосовно до завдань конкретних досліджень і відрізняються швидкими термінами морального зносу).

До друга групі відносяться електронно-обчислювальні машини, які використовуються для напівнатурного моделювання об'єктів систем, автоматизованого конструювання, планування експериментів та реєстрації їх результатів, пошуку інформації, приватних інженерних і планово-економічних розрахунків, управління ходом науково-виробничого циклу.

Третя група - дослідно-виробниче обладнання, відіграватиме особливу роль у процесі розробок і освоєння нововведень. Від аналогічного виробничого обладнання воно відрізняється універсальним характером, меншими масштабами установок, використанням спеціальних вимірювальних систем і т.д.

У четверту групу входять засоби механізації досліджень і розробок (копіювальні, розмножувальні, обчислювальні пристрої, оргтехніка і т.д.), які служать для зниження трудомісткості науково-допоміжних робіт, інтенсифікації науково-виробничого циклу. Крім того, науково-технічні організації розташовують будівлями, спорудами, передавальними пристроями, транспортними засобами, інвентарем і т.д.

Разом з тим важко виділити чисту технічну базу, обслуговуючу тільки наукові, проектні та дослідницькі центри, так як НДДКР ведуться в рамках багатьох підприємств, фірм, об'єднань і спираються на загальну виробничо-технічну базу галузі або країни.

Предмети праці в сфері науково-технічного прогресу складають всього декілька відсотків загального обсягу споживаних в народному господарстві матеріальних ресурсів. Для них характерні особливі вимоги до якості матеріалів, різноманіття номенклатури, швидкі темпи морального старіння, невеликий обсяг партії поставок, нерівномірність попиту, велика частка непередбачених замовлень, потреба у виробах спеціального призначення, що мають обмежене застосування.

Інформаційна складова в науково-технічному потенціалі відіграє особливу роль. В якості специфічного предмета праці тут виступає інформація про підсумки попередніх досліджень, розробок і освоєння нововведень. Її носіями є тематичні карти про розпочатих і звіти про закінчених дослідженнях і розробках, публікації і дисертації, містять нові теорії, гіпотези, рекомендації, описи, формули, схеми, креслення і т.д.

Організаційно-управлінська структура науковій сфери - це структура науково-дослідних організацій та її гнучкість, тобто можливість швидкого формування науково-дослідницьких груп для вирішення термінових завдань; система управління науковими дослідженнями в масштабах компанії або країни.