11. Вирішення проблеми зовн ефектів: цілі та засоби. Теорема Коуза.

Зовнішніми ефектами (анг,externalities) називають прямі,неопосредованние ринком впливу одного економічного агента на результати діяльності іншого. Ці впливу може бути сприятливими, у разі їх називають позитивними зовнішніми ефектами, чи зовнішніми вигодами, і несприятливими, тоді їх називають негативними зовнішніми ефектами, чи зовнішніми витратами. Причиною існування зовнішніх ефектів і те обставина, що живуть у одному світу і користуються одними й самі ресурси. 

Інтерналізація екстерналій – спрямована на скорочення або усунення негативних зовнішніх ефектів за рахунок перетворення їх у внутрішні. Способи: на основі приватних переговорів між зацікавленими сторонами; зо допомогою державного втручання. Теорема Коуза – твердження про те, що переговори приватних агентів вестимуть до рішення ефективного за Парето в умовах добре визначених прав власності. Умови неефективності методу переговорів: високі трансакційні витрати, опортуністична поведінка, монополістичне становище одного з учасників, асиметричність інформації учасників, неефективна юридична або судова система, вплив на ситуацію більше ніж 1 екстерналія. Інтерналізація екстерна лій за допомогою державного втручання: 1.оподаткування, яке а) підвищує прив. втрати (РМС) до рівня суспыльних втрат (SMC). б) скорочує граничні вигоди (МВ) ініціатора екстерна лій. 2.субсидії 3.квотування та ліцензування, 4.пряме регулювання Інтерналізація через оподаткування (графік):

12. Державне втручання у вирішення екстерналій: цілі та засоби.

Існування екстерналій не є причиною для безпосереднього державного‑втручання. Деякі зовнішні ефекти неможливо уникнути, вони можуть‑приймати форму товару та бути вирішеними за рахунок їх інтерналізації.‑Перелік методів регулювання та впливу на зовнішні ефекти з боку держави‑є досить різноманітним. При регулюванні негативних екстерналій можуть‑бути використані такі заходи:‑

– заборона на виробництво та використання деяких благ;

– введення акцизи на «шкідливі» товари;

– соціальна антиреклама;

– ринок прав на виробництво негативних зовнішніх ефектів;

– інтерналізація зовн. ефектів;

- виплата компенсацій постраждалій стороні тією, що завдала збитків.

Для стимулювання продукування позитивних зовн. ефектів використовуються такі заходи:

– держ. субсидіювання виробників, що створюють продукцію з позитивними екстерналіями;

– державні трансферти та пільги суб’єктам, що в процесі споживання породжують позитивні ефекти;

– фінансове заохочення до споживання «корисних» товарів (навчання,‑підвищення кваліфікації тощо) та інвестування у створення позитивних екстерналій;

– соц.. реклама, стимулювання перспективного бачення майбутніх доходів;

– державне вир-во особливо важливих видів благ.

Одним із найпоширеніших прикладів використання державного регулювання зовнішніх ефектів є торгівля правами на забруднення на основі «Іотського протоколу 1997 року.