Масштаби місцевої влади та її ефективність. Теорема децентралізації.
Відповідно до Конституції Україна є унітарною державою, що складається з 25 областей та двох міст обласного значення, які в свою чергу поділяються на 406 районів. Кожне з локальних адміністративних утворень має свій окремий бюджет, який здебільшого витрачається на місцеві потреби. Тим не менше, в порівнянні з іншими країнами Україна в фінансовому відношенні є централізованою: до держбюджету спрямовується __ відсотків консолідованого бюджету, а уряд бере на себе виробництво більшості суспільних благ. Висока фіскальна централізація не завжди виявляється найкращим варіантом політики забезпечення населення суспільними благами. Причин тут декілька: Найважливіша полягає в тому, що централізація здатна породжувати втрати суспільного добробуту. Різні територіальні громади можуть потребувати різну кількість одного й того ж суспільного блага. Якщо центральна влада виділяє однакову кількість блага для кожної локальної одиниці за однаковою ціною, то попит на місцях може в підсумку виявитись ненасиченим або перенасиченим (Рис. ).
Вплив централізації на добробут регіонів.
Рис. ілюструє ситуацію з двома територіями А і В, населення яких має відмінні криві попиту DА і DВ на суспільне благо G. Граничні витрати виробництва G розподіляються рівномірно між всіма територіями через податковий механізм і тому ціна блага РG для всіх однакова. Якщо кількість суспільного блага, яка централізовано виділяється кожній території, зафіксована на рівні ḡ, то як жителі А, так і жителі В потерпатимуть від втрат добробуту внаслідок такого раціонування G. В першому випадку населення відчуватиме нестачу блага в розмірі α-β-γ, так як для задоволення своїх потреб хотіло б мати gA, а отримує лише ḡ. На території В громадяни втрачатимуть α-δ-ε, фінансуючи надлишок gB-ḡ, якого вони для споживання не потребують. Очевидно, що чим сильніше розходяться смаки людей, які проживають на різних територіях в межах країни, тим більшими будуть сукупні суспільні втрати. Якщо б кожна з адміністративних одиниць мала право самостійно визначати рівень виробництва суспільного блага для своїх локальних потреб, подібних втрат добробуту вдалось би уникнути. Цей висновок відомий як «теорема децентралізації»: місцеві адміністрації спроможні забезпечувати своє населення кількістю суспільного блага, ближчою до Парето-ефективного обсягу, ніж центральний уряд, що розподіляє його рівномірно по всій території країни.
Суспільний сектор у глобальному середовищі.
На початку 21-го століття щонайменше чотири групи проблем ставлять нові вимоги до державного сектору порівняно з 70-ми та 80-ми роками 20-го століття, зокрема інтернаціоналізація виробництва, ускладнення технолого-економічного розвитку, зміни в міжнародному оточенні, -зміна парадигми у приватному секторі, конкуруючі політики модернізації в нових індустріальних країнах.Вирішення вищезгаданих проблем має відбуватися в умовах змін в міжнародному оточенні. Інтенсифікація співробітництва в рамках розвитку Європейського Союзу, його розширення на Схід, широкомасштабні зміни у суспільстві та розвиток у напрямку формування глобальної економіки штовхають до нового визначення ролі держави і, відповідно, державного сектору.
Від змін у стратегіях провідних фірм в сферах організації та конкуренції слід очікувати на масштабні безпосередні або опосередковані наслідки. Японські підприємницькі концепції 70-х та 80-х років 20-го століття набули на сьогодні універсального характеру. Вони призвели до виникнення нових вимог до держави (система своєчасного постачання - just-in-time та її розповсюдження на державні структури; формування концепції total-quality-management та її поширення на державну політику в сфері освіти)