Частка суспільного сектору в економіці. Закон Баумоля. Ефект храповика.
На відміну від ринкового, громадський сектор має справу з суспільними благами, які в більшості своїй не є предметом купівлі-продажу. У тих випадках, коли відбувається комерційна операція з приводу суспільного блага, вона не розглядається як головний спонукальний мотив діяльності громадських організацій. У зв'язку з цим організації громадського сектору називають некомерційними. Оскільки в громадському секторі домінуюче місце займає діяльність держави, то часто його називають державним сектором економіки. Структура суспільного сектора неоднорідна і включає три підсектори: державний, добровільно-громадський, змішаний. З одного боку, змішаний сектор займає проміжне положення між громадським і ринковим секторами, з іншого - існує суміжна зона всередині громадського сектора між державним і добровільно-громадським підсекторах.
Масштаби громадського сектору характеризується як розмірами державної власності (запас ресурсів), так і обсягом державних доходів і витрат (потоки збираються і витрачених коштів). Громадський сектор традиційно займає міцні позиції в таких сферах діяльності, як оборона, фундаментальні наукові дослідження, освіта, охорона здоров'я, культура, комунальне господарство. Масштаби громадського сектора багато в чому залежать не тільки від об'єктивних економічних можливостей країни, але також від традицій і особливостей проведеної політики.
Ефект Баумоля є тенденцією до швидшого зростання цін на послуги в порівнянні із зростанням цін на продукцію оброблювальної промисловості. Виробництво послуг є більш трудомістким. У той же самий час у виробництві товарів інтенсивнішим є технічний прогрес, який веде до зниження витрат робочої сили на виробництво продукції. Доля послуг у ВВП зростає, збільшуються витрати держави на такі послуги, як охорону здоров'я і освіту, і в той же час підвищується доля державних витрат у ВВП.
Ефект храповика. Зі зниженням сукупного попиту на горизонтальному відрізкові реальний внутрішній обсяг виробництва зменшиться, а рівень цін залишиться незмінним. Однак на вертикальному і висхідному відрізках існує надзвичайно важливий чинник, який ускладнює ситуацію. Ця складність полягає в тому, що ціни на товари і ресурси стають негнучкими і не мають тенденції до зниження, принаймні у короткостроковому періоді часу (кілька місяців чи рік-два). Економічні показники, що раз зросли, необов'язково знижуються.
Дію ефекту храпового механізму показано на рис. 6.6, де для спрощення пропущений висхідний відрізок кривої сукупної пропозиції. Якщо сукупний попит збільшується від СП1 до СП2, економіка рухається від рівноваги Ц1 Об1 у точці е. на горизонтальному відрізкові до нової рівноваги Ц2 Об2 в точці е2 на вертикальному відрізкові. Але ціни не знижуються так легко, як підвищуються, принаймні так швидко. Тому, якщо сукупний попит буде рухатися у зворотному напрямку і зменшиться від СП2 до СП1 то економіка не повернеться до свого первісного рівноважного стану в точці е1.
