- •1. Загальна економічна рівновага за Парето та суспільний добробут.
- •2. Теорія суспільного добробуту: сутність та базові постулати.
- •3. Суспільний сектор економіки, його склад, призначення та напрямки впливу на діяльність суб’єктів ринку.
- •4. Критерії ефективності економічної діяльності суспільства. Парето-ефективність.
- •5/Вплив держави на суспільний добробут. Критерій урядової політики Калдора-Хікса.
- •7.Провали ринку, їх види та вплив на них суспільного сектору.
- •6.Порушення загальної рівноваги та суспільні втрати. Правила «першого» та «другого» кращого.
- •8.Суспільні блага, їх властивості та види.
- •9. Проблема фінансування суспільних благ. Призначення та механізм дії податку Кларка.
- •10. Негативні екстерналії, їх види та шляхи усунення.
- •11. Вирішення проблеми зовн ефектів: цілі та засоби. Теорема Коуза.
- •12. Державне втручання у вирішення екстерналій: цілі та засоби.
- •13. Моральний ризик та хибний вибір в умовах інформаційної асиметрії.
- •14. Ринкові та державні методи протидії асиметрії інформації
- •15. Суспільний вибір в умовах демократії.
- •16. Демократія, її види та характерні риси.
- •17,18.Процедура голосування: теореми та парадокси.
- •20.Правило більшості та його альтернативи.
- •22. Перерозподільчі процедури та оптимум Парето: сутність та узгодження
- •24. Основні інструменти вирівнювання доходів у суспільстві.
- •23. Нерівність у доходах та бідність: значення та способи оцінки
- •26.Соціальні ризики: сутність, види та наслідки. Вплив соціальних ризиків на соціальну безпеку.
- •25. Суспільний сектор у протидії нерівності та бідності. Напрямки перерозподілу доходів.
- •28.Соціальний захист: форми та напрямки.
- •29.Соціальне страхування і пенсійне забезпечення.
- •30. Соціальне забезпечення та соціальне страхування: принципи, цілі та особливості фінансування.
- •31 Типи пенсійних систем, їх переваги та недоліки
- •32. Провали ринку у сфері освіти.
- •33. Роль освіти у формуванні людського капіталу: позитивні наслідки та сучасні тенденції.
- •34. Фінансування освіти: джерела та схеми розподілу витрат.
- •35. Провали ринку в сфері охорони здоров’я.
- •36. Моделі фінансування медичного забезпечення.
- •37.Провали ринку в сфері охорони навколишнього середовища: види та напрямки подолання.
- •38.Суспільний сектор у забезпеченні екологічної безпеки країни.
- •39. Податки: види, сфера дії та еластичність.
- •40. Оподаткування, надлишковий податковий тягар та суспільні втрати.
- •41.Оптимальне оподаткування. Правило Рамсея.
- •42.Податковий тягар, його розподіл та впливові чинники.
- •43.Надлишковий податковий тягар та його вплив на економічну рівновагу.
- •44.Справедливість оподаткування: критерії та способи досягнення. Горизонтальна та вертикальна рівність.
- •45.Ефективність системи оподаткування: критерії та показники.
- •46.Форми та напрями ухилення від сплати податків.
- •47.Тіньовий сектор економіки: особливості вимірювання.
- •48.Регулювання обсягів державної власності. Фактори, що стимулюють приватизацію та націоналізацію.
- •54Аналіз витрат і вигід в оцінці ефективності суспільного сектору.
- •50 Парето-неефективність в умовах різних форм монополії.
- •51 Державне втручання у діяльність різних форм монополій: цілі та засоби.
- •52 Природні монополії: сутність, умови існування та цінова політика.
- •53 Суспільний сектор у сучасному світі: оцінка ефективності та закономірності розвитку.
- •55 Неефективність суспільного сектору: причини та наслідки.
- •56 Провали суспільного сектору: умови та форми.
- •57 Політична рента та лобізм: основні загрози
- •Суспільний добробут і суспільний оптимум за утилітаристським підходом.
- •Суспільний добробут і суспільний оптимум за ролсіанським підходом.
- •Суспільний добробут і суспільний оптимум за егалітарним підходом.
- •Частка суспільного сектору в економіці. Закон Вагнера.
- •Частка суспільного сектору в економіці. Закон Баумоля. Ефект храповика.
- •Масштаби місцевої влади та її ефективність. Теорема децентралізації.
- •Суспільний сектор у глобальному середовищі.
56 Провали суспільного сектору: умови та форми.
Теорія суспільного вибору дозволяє зрозуміти, що втручання держави не тільки не гарантує досягнення Парето-оптимального стану, але при певних умов може породжувати відхилення від нього.
Основною умовою існування провалів сусп..сектору є його великі розміри. Головною формою провалу є бюрократія, що проявляється у:
По-перше прагненні збільшити розмір своєї організації і своїх з.п., привілеїв, влади, які пов’язані із розміром організації.
По-друге надання недостовірної інформації про вигоди та витрати пов’язані із діяльністю, а також провадження дій,які впливають на ці вигоди та витрати. Зловживання свободою дій у рамках бюджету, що надається організації. Звільнення себе від відповідальності за помилку, слідуючи певним бюрок процедурам, які передбачають, що всі дії перевіряються іншими. В економічній літературі відсутня загальноприйнята типологія провалів держави.
Причини провалів ринку:
1,недостатність суспільних благ - коли ринковий механізм не може забезпечити ефективного виробництва суспільних благ.
2,наявність екстерналій - негативні зовнішні ефекти призводять до виникнення економічних збитків у осіб, безпосередньо не пов'язаних з виробництвом товару, який викликав зовнішній ефект.
3,асиметрична інформація - відсутність інформації про сучасні технології виробництва, можливості придбання нового технол. обладнання може призводити не лише до впровадження застарілих технологій на окремих підприємствах, але і до неефективності всієї економічної системи.
4,недосконала конкуренція - Монополія являє собою ринкову владу, що обумовлює суб-оптимальну алокацію ресурсів. У той же час у сфері функціонування держави неефективна алокація часто виникає, у зв'язку з експлуатацією політичної влади носіями спеціальних інтересів. В обох випадках в основі лежить відсутність рівного доступу до деяких економічних можливостей. Незалежно від причин виникнення Мон. призводять до неефективності у сфері ціноутворення і нераціонального розподілу та використання ресурсів.
Незалежно від причин виникнення провалів ринку і негативних наслідків, держава має брати на себе регулювання сфер економіки, де виникає неефективність. МЕТОДИ ДЕРЖ РЕГЛЮВ:
підтримка конкуренції
виробництво суспільних товарів і послуг (оборона, фундаментальні дослідження і т. д.),
мініміз. негативних зовн.ефектів (охор. навкол. Серед., соц. політика, сталість грошового обігу)
57 Політична рента та лобізм: основні загрози
Політична рента - це рента, яку отримують в рамках і з допомогою політичного процесу. Рента трактується як економічний прибуток, тобто перевищує економічні витрати. Політична рента є, у свою чергу, деяким приватним випадком більш загальної категорії економічної ренти. У рамках неоінституціонального підходу виділяється декілька причин існування можливостей до вилучення політичної ренти: 1. неповнота інформації основна ідея полягає в тому, що доступ до інформації не є безкоштовним і вільним, тобто отримання інформації потребує будь-яких витрат. Неповнота інформації на практиці означає непрозорість у прийнятті рішень. 2. обмежена раціональність Суб'єкт не може заздалегідь знати результатів кожного варіанта, по-перше, через невизначеність, що не зводиться до ризику, по-друге, через своїх обмежених рахункових здібностей і, по-третє, через те, що у нього немає загальної і послідовної функції корисності, яка дозволила б порівняти різнорідні альтернативи. Раціональність в даному випадку обмежена щодо процедури максимізації, в той же час така поведінка повністю підпадає під поняття функціональної раціональності. 3. опортуністична поведінка учасників. Поняття опортуністичної поведінки безпосередньо пов'язане з мотивацією економічного агента. Мотив власного інтересу знаходиться в центрі моделювання економічної поведінки.
Якщо сукупність індивідів, які мають певний загальний інтерес, здатна забезпечити своїх членів селективними стимулами для колективних дій з метою вплинути На законодавчу чи виконавчу владу, вона зазвичай створює організацію, яка займається лобіюванням. Лобісти роз'яснюють позицію групи спеціальних інтересів, намагаючись представити її в найбільш вигідному світлі, влаштовують пропагандистські кампанії та іншими засобами залучають на свій бік політиків і впливових чиновників. Коли селективні стимули відсутні або недостатні для об'єднання, індивіди або корпорації нерідко займаються лобіюванням поодинці. У подібних обставин може виникати феномен "експлуатації великих малими ". "Експлуатація великих малими" може мати місце, коли при загальній зацікавленості в деякому результаті співвідношення індивідуальних витрат і вигод, пов'язаних з його досягненням, істотно розрізняються всередині групи, причому для деякого її "ядра" або навіть окремого члена вигоди переважують повні, не розділені з іншими членами витрати.
Бюрократія як основна форма неспроможності суспільного сектору.. Бюрократія — це система фактичної влади, заснованої на сукупності формальних і Неформальних зв'язків чиновників і суспільства. Суть бюрократії полягає в заміні інтересів суспільства вузько груповими інте¬ресами управлінського прошарку Бюрократія — це особлива форма професійно¬го управління, якій притаманні п'ять основних принципів: відокремлення влади від білості населення; підміна суспільних інтересів груповими; груповий ієрархічний лад; розростання представницьких установ; формалізація По-перше бюрократи прагнуть збільшити розмір своєї організації. Бюрократи зацікавлені у своїй з.п., привілеях, суспільній думці, владі, які пов’язані із розміром організації. Тобто бюрократи намагаються збільшити діяльність своєї контори тими ж способами, що підприємства прагнуть збільшити свій розмір. По-друге бюроктати часто мають переваги перед законодавцями. Бюрократи можуть не тільки давати недостовірну інформацію про вигоди та витрати пов’язані із їх діяльністю, а також провадити дії,які впливають на ці вигоди та витрати. Бюрократ може зловживати свободою дій у рамках бюджету, що надається організації та переслідувати власні цілі попри цілі законодавців. Бюрократи можуть чинити вплив на розмір свого бюджету, надаючи обмежений набір альтернатив. Б.може звільніти себе від відповідальності за помилку, слідуючи певним бюрок процедурам, які передбачають, що всі дії перевіряються іншими.