7 Природокористування. Приклади раціонального і нераціонального природокористування.

Людство з найдавніших часів використовувало природу в господарських цілях (полювання, збиральництво, рибальство). Протягом всієї історії відбувалося розширення зв'язків у системі природа - людина. У сферу людської діяльності включалися всі нові види природних ресурсів. Росла чисельність населення, збільшувалися масштаби виробництва, відбувалося зміна природного середовища в результаті людської діяльності. В даний час активна роль людини у використанні природи знайшла своє відображення в природокористуванні як особливої ​​сфері господарської діяльності. Природокористування - сукупність заходів, що вживаються суспільством з метою вивчення, охорони, освоєння і перетворення навколишнього середовища.  Раціональне природокористування - такий тип взаємовідносини людського суспільства з навколишнім середовищем, у якому суспільство управляє своїми відносинами з природою, попереджає небажані наслідки своєї діяльності. Прикладом може служить створення культурних ландшафтів; застосування технологій, що дозволяють більш повно переробляти сировину; повторне використання відходів виробництва, охорона видів тварин і рослин, створення заповідників і т. п.  Нераціональне природокористування - тип стосунки з природою, при якому не враховуються вимоги охорони навколишнього середовища, її поліпшення (споживче ставлення до природи). Приклади такого ставлення - це непомірний випас худоби, підсічно-вогневе землеробство, винищення окремих видів рослин і тварин, радіоактивне, теплове забруднення середовища.  В даний час більшість країн проводить політику раціонального природокористування, створено спеціальні органи охорони навколишнього середовища, розробляються природоохоронні програми і закони. Важлива спільна діяльність країн з охорони природи, створення міжнародних проектів. Збереження навколишнього середовища - найважливіша загальнолюдська проблема. Удосконалення раціонального природокористування - одне з основних завдань сучасності. 

8 Загальна економіко-географічна характеристика країн Західної Європи.

Західна Європа - це понад 20 держав, відмінних історичним, етнічним, природним, економічним, соціальним і культурним своєрідністю. Західноєвропейський регіон - один з потужних центрів світової економіки в сучасному світі.  ЕГП визначається приморським становищем більшості країн, також становищем на головних морських шляхах, ведучих з Європи в Америку, сусідським компактним становищем країн по відношенню один до одного; близькість до багатьох країнам означає близькість до джерел сировини. Країни Африки і Азії поставляють до Європи дешеву робочу силу.  Країни регіону розташовані в сприятливих природних умовах: гарне поєднання рівнинних і гірських форм рельєфу, помірний клімат, родючі грунти. Забезпеченість країн мінеральними ресурсами неоднорідна. Промислові запаси є в Нідерландах, у Франції; вугілля - у ФРН (Рурський басейн), Великобританії (Уельський басейн, ньюкаслської басейн); залізної руди - у Франції (Лотарингія), Швеції; руд кольорових металів - в ФРН, Іспанії, Італії; калійних солей - у ФРН, у Франції та ін Але з огляду на те, що країни Західної Європи давно стали на шлях промислового розвитку, багато родовища близькі до виснаження. В окремих країнах гостро стоїть проблема первинних енергоресурсів. Західна Європа забезпечена мінеральною сировиною гірше, ніж Північна Америка, що підсилює її залежність від імпорту сировини. Північні і західні частини Західної Європи непогано забезпечені ресурсами прісних вод. Великі річкові артерії - Дунай, Рейн, Луара. У Норвегії 3/4 всієї електроенергії дають гідроелектростанції. Характерною рисою регіону є практично повна відсутність природних ландшафтів.  Для населення країн Західної Європи характерний процес «старіння», що пояснюється зниженням природного приросту і збільшенням середньої тривалості життя. На демографічних показниках позначаються наслідки Другої світової війни. Через це виникають проблеми у сфері трудових ресурсів, у сфері соціального забезпечення літніх людей.  Західна Європа - один з найбільш урбанізованих регіонів світу. Лондонська і Паризька агломерації належать до найбільших у світі.  Західна Європа - один із економічних центрів світу; є важливим фінансовим центром (Лондон і Цюріх - фінансові столиці). За темпами економічного розвитку регіон в останні роки став відставати від США та Японії. Відставання виявилося насамперед у наукомістких галузях - мікроелектроніці, біотехнології та ін  Енергетика. Базується як на власних ресурсах (нафта і газ шельфу Північного моря, газ Нідерландів, вугілля ФРН та Великобританії), і на привізних. У країнах Північної та Південної Європи велике значення мають гідроресурси. Ісландія використовує в якості джерел енергії виходи термальних вод. Регіон лідирує у світі з розвитку атомної енергетики. Чорна металургія. Старі металургійні райони: Рур у ФРН, Лотарингія у Франції. Орієнтація на імпорт залізної руди призвела до зрушенню підприємств чорної металургії до моря - Таранто в Італії, Дюнкерк у Франції, Бремен в ФРН.  Кольорова металургія використовує концентрати руд з Африки та Азії. Її територіальна структура змінюється повільніше, ніж в чорній металургії.  Машинобудування визначає індустріальне обличчя Західної Європи. Найбільший в світі виробник і експортер машин і устаткування, верстатів, ковальсько-пресового устаткування, оптики. Велике значення транспортного машинобудування, особливо автомобілебудування: фірми «Фольксваген» (ФРН), «Рено» (Франція), «Фіат» (Італія), «Вольво» (Швеція). Машинобудування представлено практично в кожному великому місті.  Хімічна промисловість. ФРН виробляє барвники й пластмаси, Франція - синтетичний каучук, Бельгія - хімічні добрива і соду, у Швеції та Норвегії розвинена лісохімія, у Швейцарії - фармацевтика.  Зміни в географії промисловості Західної Європи пов'язані з формуванням великих пор-тово-промислових комплексів (Роттердам в Нідерландах, Марсель у Франції та ін), освоєнням нафтогазоносних родовищ Північного моря, індустріалізацією менш розвинутих країн, децентралізації промисловості.  Сільське господарство характеризується надзвичайно високою продуктивністю. Ввозяться лише товари тропічного землеробства і фуражне зерно. Основний тип сільськогосподарського підприємства - ферма. У більшості країн переважає тваринництво. У Західній Європі збирають найвищі у світі врожаї пшениці. Вирощують ячмінь і кукурудзу, картоплю; з технічних культур - цукровий буряк (Франція, ФРН, Італія). У Південній Європі розвинене виноградарство, вирощування маслин, мигдалю, граната. Італія - ​​перша країна в світі з виробництва вин і збору винограду, Іспанія - по збору маслин.  Транспорт високоразвіт. Є густа мережа автомобільних доріг. Велика роль морського транспорту (Роттердам, Марсель, Гавр, Антверпен, Гамбург - найбільші порти). Зростає значення трубопровідного та повітряного транспорту. Важливе значення має тунель під Ла-Маншем.  Провідними країнами Західної Європи є країни - члени «великої сімки» - ФРН, Франція, Великобританія, Італія.  Для регіону характерний високий рівень регіональної економічної інтеграції, об'єднання країн у Європейський союз; відкриття державних кордонів у рамках Єдиного європейського економічного простору.  ^