40 Міське і сільське населення. Урбанізація. Найбільші міста і міські агломерації. Проблеми та наслідки урбанізації в сучасному світі.

Основною формою розселення людей все більшою мірою стають міста. Вони надають зростання впливу на всю навколишню їх місцевість. До числа найважливіших соціально-економічних процесів належить урбанізація - процес зростання міст і міського населення, посилення їх ролі, широке поширення міського способу життя. Урбанізовані території займають трохи більше 1% території суші, але на них зосереджено 45% всього населення світу. Сучасний процес урбанізації, що почався в другій половині XX в., Характеризується трьома рисами: 1) швидкими темпами зростання міського населення, особливо в країнах, що розвиваються; 2) розповзання міст, формуванням міських агломерацій і мегалополісів, що представляють собою скупчення агломерацій та міст, що злилися один з іншому; 3) концентрацією населення і господарства в основному у великих містах та їх найбільш швидким зростанням. В даний час близько 50% населення живе в містах. Особливо виділяються міста-мільйонери, кількість яких перевищила 300. Близько розташовані міста найчастіше зливаються, утворюючи агломерації. Ядрами найбільших міських агломерацій стають столиці, найбільш важливі промислові і портові центри. Прикладом міських агломерацій можуть служити Мехіко, Сан-Паулу, Токіо, Нью-Йорк, Москва. Спільним для світового процесу урбанізації є його стихійне перебіг. Загальні риси не виключають серйозних відмінностей у країнах різного типу. Це «вік» урбанізації, її рівень і темпи. У більшості економічно розвинених країн, досягли високого рівня урбанізації, частка міського населення зростає повільніше. Число жителів у столицях та інших великих містах навіть зменшується. Багато городян тепер прагнуть жити не в центрах великих міст, а в пригородах і сільській місцевості. Це пояснюється транспортними проблемами, погіршенням екологічних умов у зв'язку з концентрацією промисловості. У країнах урбанізація прийняла стрімкий, некерований характер. Вище всього частка міського населення в Латинській Америці - 2/3, в Африці - 30%, в закордонній Азії-27%. Безземелля і відсутність шансів отримати роботу «виштовхує» мільйони людей в місто. В результаті виникають райони трущоб з антисанітарними умовами проживання, так звана «помилкова урбанізація».  Незважаючи на швидке зростання міст, половина населення світу проживає в сільській місцевості. Існує дві форми розселення сільського населення - групове і розпорошеного. Групова характерна для Росії, Європи, Китаю, Японії, країн, що розвиваються. Розсіяна (ферми) - для США, Канади, Австралії.  ^

41 Тваринництво. Поширення, основні галузі, особливості розміщення, країни-експортери.

Однією з головних складових сільського господарства є тваринництво. У розвинених країнах тваринництво носить інтенсивний характер, в країнах, що розвиваються воно малопродуктивне і має екстенсивний характер. Загальне поголів'я худоби в світі становить 4 млрд голів.  Велика рогата худоба (1,3 млрд голів) дає майже всі молоко і 35% м'яса. Лідерами у виробництві є Індія, Бразилія, США, Канада, Аргентина, Австралія. Інтенсивне молочне і м'ясо-молочне скотарство поширене в лісовій та лісостеповій зоні в Європі та Північній Америці. М'ясну худобу розводять в посушливих районах, де переважає екстенсивний скотарство, в Південній Америці, Австралії.  Свинарство (0,8 млрд голів) дає 40% м'ясної продукції. Воно тяжіє до густонаселеним районам, до великим промисловим центрам. Лідером у виробництві є Китай.  Вівчарство (1,2 млрд голів) дає м'ясо і шерсть. Воно характерне для районів з достатнім зволоженням і відносно м'яким кліматом. Найбільшими виробниками вовни є Австралія, Китай, Нова Зеландія. По виробництву м'яса на першому місці стоять США, далі слідує Китай і Росія,  Головними експортерами тваринницької продукції є розвинені країни.